Роль порушень прооксидантно-антиоксидантних процесів у патогенезі експериментального алергічного альвеоліту та їх корекція

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Дисертаційна робота представляє собою експериментальне дослідження, виконане на різних рівнях організації (клітинному, органному, системному, організмовому) організму.

Дослідження проведено на 208 морських свинках (80 самців і 88 самок з експериментальним алергічним альвеолітом та 40 інтактних тварин) масою 180-220г.

Досліди на тваринах виконувалися з дотриманням ухвали Першого національного конгресу з біоетики про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та наукових цілей (Київ, 2001). Комісією з біоетики Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол №20 від 15 травня 2006 року) порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи не виявлено.

Усі тварини розподіляли на 5 груп:

перша – 40 інтактні морські свинки складали контроль;

друга – морські свинки (40) з експериментальним АА (30 доба від початку введення антигену), до лікування альфатокоферолом ацетатом (АТФА);

третя – морські свинки (40) з експериментальним алергічним альвеолітом (АА) (40 доба від початку введення антигену), до лікування АТФА;

четверта – морські свинки (40) з експериментальним АА (60 доба від початку введення антигену), до лікування АТФА;

п’ята – морські свинки (48) з експериментальним АА, після лікування АТФА.

Разом з тим для зручності опису і інтерпретації одержаних даних, а також в залежності від часу, який минув з моменту першого введення антигену і до здійснення лабораторних досліджень умовно виділяли два періоди розвитку алергічного альвеоліту – ранній та пізній.

Ранній період – 30-а і 40-а доби експериментального АА від початку введення антигену;

Пізній період – 60-а доба експериментального АА від початку введення антигену.

Експериментальні дослідження проводились на кафедрі патологічної фізіології Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького. Визначення тестів, які відображають процеси прооксидантної (ДК, МДА) та антиоксидантної систем (СОД, каталаза) в крові та в легеневій і печінковій тканинах і стан імунної системи здійснювали в інтактних морських свинок та у тварин з експериментальним алергічним алвеолітом на 30-у, 40-у і 60-у доби його розвитку, а також після проведеної антиоксидантної терапії альфа-токоферола ацетатом (вітаміна Е ацетатом) (АТФА), який застосовували впродовж 10 діб перорально в дозі 100 мг/кг маси тварини.

Експериментальну модель АА відтворювали методом j.V.Fink, V.L.Moore (1980)  в модифікації О.О.Орехова, Ю.А.Кирилова (1985).

Захворювання викликали шляхом введення 0,2 мл повного ад’юванта Фрейнда в задню лапку морської свинки. Через 2 тижні після імунізації 6 разів з інтервалом 10 діб внутрішньотрахеально вводили 0,2 мл суспензії вбитих БЦЖ.

Для першого введення з метою нагромадження антигену в легеневій тканині використовували гомогенат БЦЖ в емульсії вазелінового масла. Як антиген в подальших дослідженнях застосовували 1% суспензію вбитих БЦЖ у фізіологічному сольовому розчині на 30-у, 40-у і 60-у доби.

Після першого введення антигену тварин декапітували під ефірним наркозом і забирали кров для досліджень. Проводили розтин за стандартною методикою А.А.Артишевського, А.С.Леонтюка (1999). Для біохімічних досліджень брали шматочки легень і печінки. З тканин легень та печінки готували наважку, гомогенізували у фізіологічному розчині у співвідношенні: маса наважки : розчин – 1:1 на мікророзмільчувачі тканин РТ-2. Активність СОД визначали методом R.Fried (1975) за здатністю ферменту пригнічувати реакцію відновлення нітросинього тетразолію супероксиданіонрадикалом. Активність каталази визначали за швидкістю руйнування перекису водню в нмоль за 1 хвилину при довжині хвилі 240 нм за методом B.Holmes, C.Masters (1970).

Вміст МДА в крові, в печінці і легенях визначали за методом Э.Н.Коробейникова (1989), ДК – методом В.Б.Гаврилова, М.И.Мишкорудної (1989).

Визначали вміст Т і В-лімфоцитів у крові методом Е.Ф.Чернушенко, Л.С.Когосова (1981), рівень ЦІК у крові за методом Haskova V., Kaslik J., Math (1977) з допомогою ПЕГ і КЕМ-тесту.

Статистичне опрацювання цифрових даних проводилось з використанням загальноприйнятого методу Стюдента на ПЕВМ «Robotron» (мова Basic). Статистично достовірними вважалися результати, для яких Р≤0,05.

Основні результати досліджень та їх обговорення.  З метою вивчення особливостей функціонального стану прооксидантно-антиоксидантних систем у морських свинок в різні періоди розвитку експериментального АА визначали ДК, МДА, СОД і каталазу, як у крові, так в легеневій та печінковій тканинах.

У результаті проведених досліджень виявлено, що на 30-у, 40-у і 60-у доби розвитку АА у сироватці крові морських свинок поступово зростала інтенсивність утворення продуктів перекисного окиснення ліпідів.