ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ В УМОВАХ СТРЕСУ І ЛОКАЛЬНОЇ ГІПОТЕРМІЇ ШКІРИ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ

Краткое содержание

Матеріал і методи дослідження. Для реалізації поставленої мети і завдань проведено експериментальні дослідження, в яких використано 146 нелінійних білих щурів-самців масою 170-180 г. Дослідження відповідали санітарно-гігієнічним нормам та принципам Європейської конвенції із захисту лабораторних тварин (Страсбург, 1985), та ухвалі Першого національного конгресу з білетики (Київ, 2000). Комісією з питань біоетики Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського (протокол № 14 від 18 жовтня 2007 року) порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи не виявлено.

Виконано 3 серії експериментів. У першій серії (20 тварин) проведено апробацію ліофілізованих ксенотрансплантатів шкіри свині виробництва ПМП “Комбустіолог” (Тернопіль, Україна) при механічному дефекті 10 % поверхні шкіри щура й було доведено, що характер змін шкіри після накладання ксенотрансплантата в лабораторних білих щурів відповідав тим закономірностям, які спостерігаються і в морських свинок (Л.Д. Тупол, К.С. Волков, 2006). Це дозволило використати білих щурів як об’єкт для вивчення ефективності ліофілізованих ксенодермотрансплантатів при різних станах з дефектом шкірних покривів.

У другій серії (66 тварин) виконували кріодеструкцію шкіри і досліджували ефективність ранньої некректомії і ксенодермотрансплантації. Із метою наближення досліджуваної моделі до реальних умов, в яких можливі обмороження, виконали третю серію експериментів (60 тварин), у якій перед кріодеструкцією у тварин викликали гострий холодовий стрес (ГХС).

Локальну холодову деструкцію шкіри (близько 10 % від загальної площі поверхні шкіри) виконували в умовах легкого ефірного знечулення за методикою І.В. Гунаса і співав. (1997) у нашій модифікації. До депільованої ділянки шкіри спини тварини прикладали на шість секунд мідну пластину (площею 28 см²), яка попередньо знаходилась в рідкому азоті (t= -196 °С). При цьому площа ушкодження складала 9-10 %. При цій моделі в щурів розвивалася кріотравма ІІІ ступеня з омертвінням всіх шарів шкіри. Відразу після кріообробки, в місцях контакту з холодоагентом, спостерігалося побіління поверхні шкіри, яке зникало через 2-3 хв. Через 1 добу шкіра, що піддавалася кріоураженню, була багрового відтінку з різко окресленими межами, що вказувало на зону некрозу. ГХС моделювали шляхом розміщення іммобілізованої тварини в холодильну камеру на 2 год при температурі 4 ^оС (Н. А. Быстрова и соавт., 2000).

Через 1 добу після кріодеструкції під легким ефірним знечуленням у половини тварин другої і третьої серій експериментів з дотриманням правил асептики і антисептики видаляли нежиттєздатні тканини шкіри. Одержаний дефект покривали ліофілізованими ксенотрансплантатами виробництва ПМП “Комбустіолог” (м. Тернопіль, Україна) відповідного розміру, який підшивали до країв рани і додатково накладали стерильну пов’язку (В.В. Бігуняк і співав., 2003). У решти тварин видалення нежиттєздатних тканин не проводили, на рану накладали стерильну пов’язку. Із третьої доби експерименту рани вели відкритим способом. Тварин утримували ізольовано одна від одної. Контрольну групу склали тварини, яких вводили в ефірний наркоз і проводили депіляцію шкіри спини.

Функціональний стан печінки оцінювали відповідно до рекомендацій із доклінічного вивчення лікарських препаратів за показниками жовчоутворювальної, жовчовидільної і поглинально-видільної функцій (О.В. Стефанов, 2001) на 3, 7, 14, 21 і 28 доби експерименту. У ці ж періоди фіксували площу раневих дефектів шкіри шляхом прикладання прозорої лінійки, розграфленої з кроком 5 × 5 мм. Підраховували кількість повних квадратів, які знаходилися над поверхнею шкіри.

Під тіопентало-натрієвим знечуленням (60 мг∙кг^-1) у тварин катетеризували загальну жовчну протоку і збирали жовч протягом 1 год. В отриманій жовчі визначали концентрації сумарних жовчних кислот, холестеролу, загального, прямого і непрямого білірубіну. Крім цього, оцінювали літогенні властивості жовчі за холато-холестероловим коефі­цієнто: а ступінь кон’югації білірубіну (%): .

За одержаними концентраціями холестеролу, загальних жовчних кислот, загального білірубіну та його фракцій розраховували швидкість екскреції цих речовин із розрахунку на годину й кілограм маси тварини. Після закінчення збирання жовчі щурам у стегнову вену вводили 0,6 % водний розчин бромсульфалеїну із розрахунку 5 мг на кілограм маси тварини. Визначали тривалість зникнення барвника в жовчі.

Тварин умертвляли методом швидкої декапітації й забирали певного розміру шматочки печінки з середньої частини центральної частки для гістологічного дослідження та наважки масою 25 мг визначення вмісту глікогену (М.И. Прохорова, З.Н. Тупикова, 1995). При гістологічному дослідженні печінки тканину фiксували в 10 % нейтральному формалiнi. Пiсля вiдповiдного проведення через розчини етилового спирту рiзної концентрацiї дослiджувану тканину заливали в парафiн. Зрiзи забарвлювали гематоксилiном i еозином (А.Г. Сапожников, А.Е. Доросевич, 2000). Для вивчення препаратiв використовували мікроскоп “ЛОМО Биолам И” і систему цифрового виводу зображень гістологічних препаратів.

Отриманий цифровий матеріал був оброблений на персональному комп’ютері методом варіаційної статистики з використанням критерію Стьюдента (Г.Ф. Лакин, 2000). Розраховували середні арифметичні величини, середні квадратичні відхилення, похибки середніх арифметичних, а також коефіцієнти варіації. Відмінності між середніми величинами вважали достовірними при вірогідності альтернативної гіпотези не менше як 0,95.