ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ФАРМАКОЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ : Теоретические основы и практические ИСПОЛЬЗОВАНИЯ Фармакоэкономики В УКРАИНЕ

Краткое содержание

Систематизація теоретичних основ фармакоекономіки для України

Фармакоекономіка займається організаційними, фармакотерапевтичними, економічними розробками, спрямованими на більш ефективне забезпечення фармакотерапії хворих при обмеженому фінансуванні охорони здоров’я.

Проведений пошук даних у мережі Інтернет, Медлайн за 1966-2002 рр. з використанням ключових слів “фармакоекономіка”, “фармакоекономічні дослідження”, показав, що предмет досліджень з фармакоекономіки є більш широким. До основного слова ”фармакоекономіка” додавали для створення пошукового образу запиту ключові слова ”страхова медицина і фармація”,  “фармацевтичний постмаркетинг”, “формуляр”. Пошуковому запиту відповідала сукупність з 3487 публікацій. Далі аналізу підлягали лише ті повідомлення, що вміщували розширене резюме про результати фармакоекономічних досліджень, які складали 74 % від загальної сукупності. 

Встановлено, що предмет досліджень фармакоекономіки становлять ефективність, безпечність, вартість лікарських засобів,  їх споживання та потреба у кількісних та фінансових показниках. Об’єкти досліджень науки становлять: показники ефективності й вартості нового лікарського засобу у порівнянні з існуючим у ринку аналогічним (альтернативним) препаратом;  показники зміни якості життя пацієнта, збільшення років якісного життя при використанні сучасних препаратів; рекомендації (стандарти) фармакотерапії захворювань, враховуючи дані доказової медицини; переліки препаратів (формуляри), витрати на які відшкодовуються бюджетом (страховими фондами) на рівні держави, регіону (лікувального закладу), інтерпретація і використання фармакоекономічних результатів для прийняття рішень органами управління охорони здоров’я  про  фінансування нових лікарських засобів (медичних технологій); економічна ефективність фармацевтичної опіки при різних захворюваннях; показники споживання лікарських засобів у “встановлених добових дозах”; визначення потреби  в лікарських засобах та розмірів відшкодування витрат з бюджетних (страхових) коштів та співучасті хворого в оплаті; економічна ефективність розробки оригінального лікарського засобу.

Отже, предмет та об’єкти досліджень з фармакоекономіки є специфічними, близькими до предмету досліджень медичних, економічних дисциплін і спорідненими з організацією та економікою фармації у плані вивчення рецептів, споживання ліків. Досліджено та визначено взаємозв’язки фармакоекономіки з фармацевтичними, медичними, економічними дисциплінами та її місце в охороні здоров’я. Економічну базу фармакоекономіки становить “економіка добробуту”, головна мета якої встановити розумну межу державного втручання в економіку при створенні суспільних благ. Цей напрям економіки за даними західних авторів перебуває у стадії розвитку і становлення.

Одержані нами результати систематизації теоретичних основ фармакоекономіки дозволили сформулювати, що вона займається порівняльним дослідженням схем фармакотерапії щодо їх терапевтичної ефективності, безпечності, результатів лікування та економічних витрат для досягнення оптимальної вигоди для хворого і суспільства з метою прийняття державних рішень щодо фінансування нових лікарських засобів (медичних технологій), і дозволяє визначати обсяги потреби у препаратах, відповідних коштах та належній фармацевтичній опіці.

За даними закордонних дослідників упровадження методів фармакоекономічного аналізу в систему охорони здоров’я дозволяє зменшити витрати на лікарське забезпечення на 10-20% за рахунок застосування  більш ефективних, безпечних ліків.

Фармакоекономіка як самостійна наука використовує специфічні методи аналізу, класифікація яких залежить від способів визначення ефективності лікарських засобів. Нами узагальнено основні методи фармакоекономічного аналізу: “вартість–ефективність”, коли порівнюють ефективність різних схем фармакотерапії та відповідні витрати на їх проведення; “мінімізація вартості”, коли є доведена аналогічна (еквівалентна) ефективність різних схем лікування, тоді порівнюють лише витрати на них; “вартість-користь”, коли ефективність лікування визначають через показник – кількість років життя, стандартизованих за якістю, та необхідні для цього витрати;  “вартість-вигода”, коли визначають ефективність в економічних показниках при проведенні ранньої профілактики (діагностики) захворювання та відповідні витрати; “вартість захворювання”, коли визначають лише загальні витрати на основі середньої вартості лікування захворювання, враховуючи статистичні показники кількості хворих на рівні держави ( регіону).

Узагальнено підходи до ідентифікації та класифікації прямих медичних і немедичних витрат на лікування, які враховуються при фармакоекономічних обчисленнях.

Обґрунтовано, що при фармакоекономічному аналізі лікарських засобів в Україні необхідно враховувати такі особливості: значний ріст показників захворюваності поширених патологій, обмежене фінансування забезпечення лікарськими засобами та маркетингові характеристики фармацевтичного ринку. Зокрема, номенклатура лікарських засобів налічує 7964 найменувань  (на 01.01.2003 р.), серед них значна кількість препаратів-синонімів, питома вага вітчизняних препаратів становить до 46 %. Також у вітчизняному ринку на одного оптового постачальника припадає 16 тис. населення, коли у закордонних державах значно більше. У зв’язку з цим різниця в оптових цінах на лікарські засоби становить: до 12 % для антибіотиків, 22 % - протитуберкульозних засобів, 23 % - пероральних гіпоглікемічних препаратів, 36 % - препаратів для лікування аденоми передміхурової  залози.

У зв’язку з вищевказаними факторами нами обґрунтовано, що при проведенні фармакоекономічних обчислень необхідно використовувати мінімальну оптову ціну лікарського засобу в ринку, з врахуванням рівня торгової націнки 35 % для амбулаторного та 10 % для стаціонарного забезпечення хворих відповідно до затверджених законодавством вимог.

Методологічні основи дисертації та основні методи досліджень

Методологічну основу фармакоекономіки складають інтегральні методи оцінювання лікарських засобів за показниками їх ефективності, безпечності, а також методи економічної оцінки витрат на різні схеми фармакотерапії. Ця наука застосовує власні методи фармакоекономічного аналізу, причому найбільш використовуваним є “вартість–ефективність”, який включений у Рекомендації (стандарти) з оцінки фармацевтичних продуктів у країнах Заходу.

Нами обґрунтовано, що фармакоекономічна складова системи охорони здоров’я - це проведення  порівняльних досліджень ефективності, безпечності лікарських засобів, враховуючи дані доказової медицини, з одночасним обчисленням витрат на альтернативні схеми фармакотерапії захворювань в Україні. За результатами фармакоекономічних досліджень визначають препарати з оптимальним показником “витрати-ефективність” для включення їх у формуляр з метою раціонального використання бюджетних (страхових) коштів на лікарське забезпечення населення.

 Відповідно до положень „Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 рр.” необхідно провести фармакоекономічний аналіз для препаратів, що включені у затверджені в Україні Переліки лікарських засобів. Основу фармакоекономічних досліджень можуть складати затверджені наказом МОЗ України від 27.07.1998 р. № 226 “Тимчасові галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню у лікувально-профілактичних закладах України”.

Сучасне лікарське забезпечення вимагає відповідних знань та вмінь у провізорів, тому у дисертації значний акцент проведено на розробці концепції, створенні системи підготовки, дидактики викладання нової дисципліни фармакоекономіки у вищих навчальних закладах.

                Обґрунтовано використання фармакоекономічних підходів при створенні бази даних про лікарські засоби, а також для аналізу споживання лікарських засобів у “встановлених добових дозах”,  рекомендованих ВООЗ, розробки фармакоекономічних моделей потреби в препаратах для визначення обсягів фінансування.

Обґрунтування та розробка методик фармакоекономічного аналізу 

лікарських засобів  в Україні

Фармакоекономічний аналіз за даними західних вчених полягає в ідентифікації, визначенні ефективності та витрат при різних схемах лікування для обґрунтованого вибору більш оптимального лікарського засобу для забезпечення хворих у державі. Вивчення даних літератури свідчить, що докази ефективності лікарських засобів, їх безпечності можна одержати з клінічних досліджень препаратів, спостережних досліджень, мета-аналізу даних літератури, баз даних, управлінських звітів та повідомлень про спонтанні випадки дії препаратів. Проте такі докази ефективності фармакотерапії  та економічних витрат не представлені в одному джерелі, тому  необхідні математичні моделі, які синтезують дані про економічні витрати на вигоди терапевтичного лікування за альтернативними схемами. У фармакоекономіці при моделюванні використовується інформація з джерел літератури і може доповнюватись даними з експерименту чи спостереження. Така інформація є базовою конструкцією моделі, на основі якої можливо оцінити ефективність досліджуваних лікарських засобів (медичних технологій).

В Україні невелика кількість опублікованих результатів про порівняльну ефективність препаратів, тому ми опрацювали алгоритм аналізу показників доведеної ефективності лікарських засобів. Він включає такі етапи: вивчення даних з бази Кокрейна, доказової медицини;  аналіз закордонних рекомендацій з фармакотерапії захворювань; даних літератури з країн СНД і Східноєвропейських держав про ефективність (безпечність) лікарських засобів; вивчення опублікованих даних щодо ефективності та безпечності за даними вітчизняної практики  (фармакоепідеміологічні результати),  експертна оцінка (верифікація) переліку лікарських засобів працівниками охорони здоров’я – лікарями, провізорами; розробка науково обґрунтованого переліку лікарських засобів з доведеною ефективністю та безпечністю.