Хіміко – токсикологічне дослідження амлодипіну : Химико - токсикологическое исследование амлодипина

Краткое содержание

Амлодипіну бесилат -  3-етил-5-метил (4RS)-2-[(2-аміноетокси)метил]-4-(2-хлорфеніл)-6-метил-1,4-дигідропіридину-3,5-дикарбоксилату бензенсульфонат.

            Загальна формула - С₂₆Н₃₁ClN₂O₈S, молекулярна маса 567,1

            Препарат відносять до групи блокаторів кальцієвих каналів.

Об'єкти та методи дослідження

            Об’єктом дослідження було обрано визначення препарату з групи блокаторів кальцієвих каналів амлодипіну та деяких інших препаратів серецево-судинної групи при токсикологічному аналізі.

З методів, обраних для дослідження, використовувались загальноприйняті у хіміко-токсикологічному аналізі методи ізолювання (Стаса-Отто, О. О. Васильєвої, В. П. Крамаренка,

В. А. Карташова, Е.М. Саломатіна та метод ізолювання хлороформом), ІЧ- та УФ-спектроскопія,  екстракційна фотометрія, ТШХ, ВЕРХ та дослідження на тваринах.

 Ідентифікація амлодипіну та його метаболіту

         Нами було досліджено можливість використання методів ТХШ, ВЕРХ та УФ - спектрофотометрії для ідентифікації основи амлодипіну та його метаболіту - (4RS)-2-[(2-аминоетокси)метил]-4-(2-хлорфеніл)-6-метилпіридин-3,5-дикарбонової кислоти.

           Оскільки метод ТШХ в даний час в лабораторіях України використовують як скринінговий метод, то на першому етапі аналізу було проведено хроматографування  основи амлодипіну, його метаболіту та деяких препаратів серцево–судинної групи (атенололу, пропранололу, верапамілу, фенігедину та еналаприлу) в загальних системах розчинників на пластинках ВЕТШХ та дослідження дії проявників, рекомендованих для загальних систем, до цих препаратів. Хоч амлодипін, як основа середньої сили, потрапляє і до кислої, і до лужної хлороформної витяжки, але надійне значення величини R_f вдалося отримати тільки в системах, рекомендованих для речовин лужної природи. Системи хлороформ-ацетон (90:10) та хлороформ-діоксан-ацетон-25% р-н амоніяку (47,5:45:5:2,5) виявилися найбільш придатними для розділення амлодипіну та його метаболіту (в першому випадку амлодипін залишається практично на старті, R_f  дорівнює 0,10, а R_f  метаболіту складає близько 0,34, в другому випадку R_f амлодипіну складає 0,31, а R_f  метаболіту 0,11). Розрізнити усі досліджувані препарати за значенням R_f дозволяють системи  толуол-ацетон-етанол-25% розчин амоніяку (45:45:7,5:2,5) та етилацетат-метанол-25% розчин амоніяку (85:10:2,5). Відрізнити амлодипін та отриманий метаболіт можливо також за допомогою методу ВЕРХ.

              На другому етапі проводили хроматографування зазначених препаратів в часткових системах з використанням різних типів хроматографічних пластинок та різних проявників. Оптимальними системами для розділення досліджуваних препаратів є системи етилацетат – метанол – 25% р-н амоніаяку (80:10:10) (при застосуванні пластин ВЕТШХ). Системами, які забезпечують  надійне значення R_f для амлодипіну на усіх типах використаних пластин, є метанол – хлороформ (1:9) та хлороформ – ацетон – 25% р-н амоніяку (15:15:1). З випробуваних проявників селективним до амлодипіну є реактив Лібермана, який при взаємодії з препаратом  дає оранжеве забарвлення. Відрізнити амлодипін та його основний метаболіт за допомогою реакцій забарвлення  неможливо, оскільки він дає аналогічне до нативного препарату забарвлення з усіма проявниками, з якими реагує амлодипін.

           Для ідентифікації амлодипіну, його метаболіту та розділення від деяких препаратів серцево – судинної групи було також застосовано такий високочутливий та сучасний метод, як ВЕРХ. Хроматографічний аналіз амлодипіну проводили на мікроколонковому рідинному хроматографі “Міліхром А-02” (Новоросійськ, АТ “Еконова”). Для дослідження застосовували колонку довжиною 75 мм та діаметром 2 мм, яка була наповнена сорбентом з неполярною фазою – Nucleosil-100-5, С₁₈. Аналіз проводили у зворотньо-фазовому варіанті, який найбільш широко застосовується для лікарських препаратів [99 - 102]. Детектування препаратів виконувалося двопроменевим мультихвильовим УФ-спектрофотометром при наступних довжинах хвиль: 210, 230, 240, 260, 280, 300, 330 нм. Точність довжини хвилі 0,5 нм. Оптимальний тиск (1,9 МПа) при додаванні елюєнту в колонку забезпечувався двоступеневим насосом з об´ємом одного ступеня – 2500мкл. Для створення оптимального температурного режиму використовували колонковий нагрівач. Температура колонки -35°С. Автоматичний відбір проб забезпечували запрограмованим автосамплером. Об´єм проби – 5 мкл. Концентрація препаратів – 500 мкг/мл,  час проведення аналізу – 30 хв.