ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛОПЕРАМІДУ : Химико-токсикологическое ИССЛЕДОВАНИЕ лоперамид

Краткое содержание

Лоперамід (лопераміду гідрохлорид)–4–[4–(4–хлорфеніл)–4 гідроксіпіперидино]–N,N–диметил–2,2–дифенилбутіраміду гідрохлорид Широко застосовується в медичній практиці, як ефективний антидіарейний засіб.

1. Ідентифікація лопераміду

Для ідентифікації лопераміду в фармацевтичному аналізі викорис­товують методи УФ-, ІЧ-спектроскопії, ТШХ, ВЕРХ та деякі інші.

Безпосереднє використання цих методів не завжди можливе у хіміко-токсикологічному аналізі. Деякі з них недостатньо чутливі та специфічні. Інші потребують попереднього ретельного очищення витяжок з біологічного матеріалу від співекстрактивних речовин, які заважають ідентифікації. Тому в хіміко-токсикологічному аналізі проводять комплекс досліджень, який включає різні методи аналізу, що значно підвищує надійність одержаних даних.

В зв’язку з цим нами вивчена можливість використання для виявлення лопераміду при хіміко-токсикологічних дослідженнях кольорових та осадових реакцій, методів (ТШХ, ВЕРХ), УФ- та ІЧ-спектроскопії.

Нами вивчено кольорові реакції лопераміду з реактивами: реактив Маркі (до 1 мл концентрованої сірчаної кислоти додають 1 краплю формаліну), реактив Лібермана (5 г натрію нітриту в 50 мл концентрованої сірчаної кислоти), реактив Фреде (розчин молібдату амонію в концентрованій сірчаній кислоті), реактив Ердмана (суміш 20 мл концентрованої сірчаної кислоти і 10 мл розведеної азотної кислоти), реактив Манделіна (розчин 0,01 г ванадата амонію в 2 мл концентрованої сірчаної кислоти), концентровану сірчану та азотну кислоти

Найчутливішими й специфічними серед них виявилися реактиви Лібермана та Манделіна, які дозволяють виявити до 50 мкг лопераміду в пробі.

            При вивченні мікрокристалоскопічних реакцій з осадовими реактивами: Драгендорфа (розчин вісмуту йодиду в калію йодиді), Марме, (розчин кадмію йодиду в калію йодиді) Зонненшейна (розчин кислоти фос­форномолібденової), Бертрана (розчин кислоти кремній­вольфрамової), Шейблера (розчин кислоти фосфорновольфрамової), сіль Рейнеке (1% розчин амонію тетрароданодіамінохроміату), 1% розчин калію перманганату давали з лоперамідом аморфні осади різного забарвлення.

Найбільш чутливими виявилися реактиви Зонненшейна і Марме (межа виявлення 0,5 мкг в пробі, граничне розведення 1:100000).

Нами вивчені умови виявлення  лопераміду за допомогою методу хроматографії в тонких шарах сорбенту. Вибір оптимальних систем розчинників різної полярності та тонких шарів проводили з урахуванням їх здатності розділяти лоперамід, співекстрактивні речовини з біологічного матеріалу, а також лікарські препарати, які можуть бути призначені разом з лоперамідом.

В якості тонких шарів в методі ТШХ використовували готові скляні пластини для високоефективної тонкошарової хроматографії (ВЕТШХ, виробництво Естонії, сорбент КСКГ, фракція 5–20 мкм, товщина шару 130±25 мкм, розмір 10´10 см), пластини «Silufol UW-254», пластини «Sorbfil» (силікагель СТХ-1А, тип подложки ПЕТФ-Е), скляні пластини фірми Merck (Германія, силікагель GF-254, розмір пластин 10´10 см).

Хроматографування проводили в камері об`ємом 500 см³, в яку вно­сили по 50 мл систем розчинників. Камеру насичували протягом 30 хвилин. Пластини заздалегідь активували нагріванням при 110°С про­тя­гом 30 хвилин. На лінію старту активованих пластин (пластинок) на відстані 2-х см від нижнього краю наносили зразки лопераміду (0,05% розчин в хлороформі), які містять від 0,1 мкг до 100 мкг препарату. Шлях пробігу розчинників складав 8 см. Після досягнення системами роз­чинників лінії фронту пластини виймали з камери, висушували під тягою при кімнатній температурі і виявляли відповідними реактивами. В якості проявників були використані пари йоду (бурі плями), послідовну обробку реактивами 0,3 М розчину міді сульфату та 0,3 М розчину калію йодиду, реактив Драгендорфа модіфікований за Муньє. Найбільш чутливими проявниками є реактив реактив Драгендорфа модіфікований за Муньє (на пластинах «Sorbfil» і Merck вдається виявити 0,25 мкг лопераміду).

Нами також вивчена можливість використання тонкошарової хроматографії для виявлення лопераміду в присутності інших лікарських препаратів, що можуть бути використані спільно з ним. Вибір оптимальних систем розчинників різноманітної полярності проводили з урахуванням їхньої здатності поділяти лоперамід, інші препарати, що можуть застосовуватися спільно з ним, та соекстрактивні речовини з біологічного матеріалу.

Вивчена можливість застосування розроблених умов хромато­графування для виявлення лопераміду та його очистки від співекст­рактивних речовин в витяжках з біологічного матеріалу. Найбільш придатною для цієї мети виявилася система хлороформ-метанол (90: 10);

Вивчена можливість застосування УФ-спектроскопії для ідентифікації лопераміду.

ІЧ-спектр лопераміду (в таблетках з KBr) характеризується наявністю смуг поглинання, см^–1: 1625, 1386, 984, 709.

2. Кількісне визначення лопераміду

Для кількісного визначення лопераміду нами розроблені доступні і надійні УФ-спектроскопічну, екстракційно-фотометричну методики, а також методику ВЕРХ.

Для спектрофотометричного кількісного визначення лопераміду ми побудували спочатку калібрований графік. Оптичну густину отриманих розчинів вимірювали на спектрофотометрі СФ-46, у кюветі з товщиною  шару рідини 10 мм, при довжині хвилі 259±2 нм. Як розчин порівняння використовували 0,1 М розчин кислоти хлористоводневої. Оптична густина розчинів лопераміду підпорядковується законові світлопоглинання Бугера-Ламберта-Бера в інтервалах концентрацій від 100 до 800 мкг кінцевого об’єму проби.

Екстракційно-фотометричний метод визначення лопераміду заснований на утворенні іонного асоціату препарату з метиловим оранжевим (молярне співвідношення 1:1), який при рН 4,6 екстрагується хлороформом. Вказаний іонний асоціат поступово розкладається, тому для підвищення чутливості та надійності методики ми відразу розкладали його за допомогою спиртового розчину кислоти сірчаної. При цьому виділялася еквівалентна препарату кількість вільного метилового оранжевого.

При розробці даного методу ми вивчили вплив рН водної фази на утворення та екстракцію іонних асоціатів лопераміду з метиловим оранжевим, вплив на цей процес кількості азобарвника, а також провели вибір оптимального світлофільтра та робочої довжини кювети.

Оптичну густину забарвлених розчинів вимірювали на фотоколо­риметрі КФК-2 (світлофільтр з λ_еф = 540±10 нм, кювета з товщиною шару 10 мм). Оптична густина забарвлених розчинів підпорядковується основному закону світлопоглинання в межах концентрацій від 20 до 150 мкг лопераміду в пробі, що аналізується.

Розрахунок вмісту лопераміду в розчинах, що досліджували, проводили за допомогою калібрувального графіку, або за рівнянням прямої, яке було розраховане за допомогою методу найменших квадратів: А=0,0081·C+0,0804, де А- оптична густина розчину, С – вміст лопераміду в пробі, мкг. Відносна помилка визначень становить ±2,09 %. Метод застосований для кількісного визначення лопераміду в водних розчинах, а також в витяжках з біологічного матеріалу.