| Краткое содержание: |
1..
Проведений аналіз фахової літератури показав, що останнім часом спостерігається тенденція до створення ноотропних лікарських засобів не лише на основі оригінальної хімічної субстанції, але і в результаті комбінування лікарських речовин ноотропої дії із іншими активними субстанціями, які підсилюють позитивні властивості перших. Одночасно з розширенням асортименту лікарських речовин і удосконаленням методів лікування змінюється та розширюється номенклатура лікарських форм, удосконалюється їх технологія.
При проведенні аналізу стану національного фармацевтичного ринку було встановлено, що фірми-виробники 17 країн світу пропонують ноотропні засоби в різних лікарських формах. 58,4 % становлять ліки іноземного виробництва, 41,6 % – вітчизняного. Серед іноземних країн-виробників переважають Німеччина, Болгарія, Угорщина, Австрія, Польща, Франція, Бельгія та ін. Провідними вітчизняними виробниками є фірми “Дарниця” (Київ), “Здоров’я народу” (Харків), “Фармак” (Київ), “Борщагівський ХФЗ” (Київ), “Галичфарм” (Львів).
Найбільше представлені препарати ноотропних груп N06BX “Інші психостимулюючі та ноотропні засоби” (59,18 %), N06D “Засоби, які застосовують при деменції” (24,49 %), N07C “Засоби, які застосовують при вестибулярних порушеннях” (6,12 %) N07X “Інші засоби, які діють на нервову систему” (10,2 %). Більшість представлених на ринку засобів є похідними пірацетаму – 11 препаратів (30,61 %), Гінкго дволопатевого – 10 (20,41 %), γ-аміномасляної кислоти – 8 (16,33 %), вінпоцетину – 5 (10,2 %).
Аналіз лікарських форм препаратів ноотропної дії показав, що значну їх частину випускають у вигляді таблеток (51,22 %), ін’єкційних розчинів (29,27 %), капсул (26,82 %). Деякі іноземні фірми пропонують ноотропні засоби у таких лікарських формах, як краплі й розчини (суспензії) для перорального застосування.
У результаті аналізу динаміки цін на ноотропні препарати встановлено, що інтервал цін на імпортні засоби значно більший порівняно з вітчизняними – приблизно у 4-5 разів. Аналіз динаміки оптових цін, кількості пропозицій, розрахунок коефіцієнта ліквідності засвідчили значний рівень конкуренції на цьому сегменті ринку. Як показали отримані дані, лідируючі позиції впевнено займають імпортні препарати, їх вважають якіснішими за вітчизняні лікарські засоби і не зважають на високу цінову категорію.
Аналізуючи сучасний стан реєстрації лікарських засобів у формі сиропу, встановили, що така лікарська форма є досить розповсюдженою, а отже, користується попитом у населення країни. Серед представлених лікарських сиропів різних фармакологічних груп 62 % належать іноземним виробникам (із них 23 % – індійським виробникам) і тільки 38 % – вітчизняним. Для поліпшення стану респіраторної системи організму застосовується 53 % сиропів і лише 1 % лікарських засоби у формі сиропу використовується для покращення метаболічних процесів у головному мозку. Це ще раз свідчить про недостатність таких засобів на національному фармацевтичному ринку в придатних, зручних для застосування і безпечних для дітей лікарських формах.
Більша частина (20 %) препаратів вітчизняного виробництва у формі сиропу є біологічно активними добавками, тоді як запропоновані імпортні препарати – зареєстрованими лікарськими засобами. Це може свідчити про складність і високі матеріальні витрати при впровадженні вітчизняних лікарських засобів у серійне промислове виробництво, а також про високі вимоги GMP до технологічних і організаційних заходів зі створення ліків.
Розділ 2. Об’єкти та методи досліджень. Наведено характеристику об’єктів дослідження (магнію хлорид гексагідрат, ГАМК, гліцин, глутамінова кислота (ГК), піридоксину гідрохлорид, сахароза, сорбіт, гліцерин, пропіленгліколь (ПГ), кислота лимонна моногідрат і кислота сорбінова (СК), а також методики фармако-технологічного і хімічного контролю для визначення якості й стабільності засобів. Для підтвердження доцільності та правильності вибору коригентів неприємного смаку активнодіючих компонентів запропоновано послідовне застосування методів оцінювальної смакової панелі та бальної системи за А. І. Тенцовою та І. А. Єгоровою. З метою ідентифікації амінокислот, вітаміну В6, іонів магнію, сахарози, кислоти лимонної, СК, сорбіту, ПГ і гліцерину використали загальновідомі фармакопейні методики (тонкошарова хроматографія, реакції осадження та забарвлення). Кількісне визначення іонів магнію, ГАМК, гліцину, глутамінової кислоти та піридоксину гідрохлориду в складі сиропів проводили згідно з фармакопейними методиками (комплексонометрія, спектрофотометрія) і модифікованими методиками потенціометричного титрування. Для визначення мікробіологічної чистоти, яка також характеризує стабільність і безпечність нестерильних готових лікарських засобів для орального застосування, застосували методики ДФУ. Наведено методику визначення основних фармакокінетичних параметрів досліджуваних лікарських форм. Для визначення вмісту магнію в сироватці крові використали атестовану МОЗ України, дозволену для проведення в лабораторних умовах методику із застосуванням фотометрії та реакції з ксилідиновим синім. Фармакокінетичні параметри іонів магнію в сироватці крові через певні проміжки часу після перорального введення піддослідним тваринам визначали за допомогою комп’ютерної програми “PharmKin 1.5.7”. Отримані цифрові дані з кожного виду досліджень було оброблено згідно із загальноприйнятими методиками статистичного аналізу у фармацевтичній технології.
. В даному розділі наведено теоретичне обгрунтування і експериментальні дані по розробці оптимального складу діючих речовин та виборі допоміжних речовин. В цьому розділі висвітлюється технологія виготовлення сиропів і наводяться стандартизовані показники якості.
Беручи до уваги те, що дозування запропонованого лікарського сиропу передбачається чайними (5 мл) або столовими (15 мл) ложками тричі на день (залежно від віку хворого), доцільно використовувати 1 % концентрацію магнію хлориду гексагідрату (119,6 мг іонів магнію). Введення гліцину в концентрації 2,5 г/100 мл не перевищує його терапевтичної добової дози (0,6-1,0 г). Розрахунок оптимальної концентрації ГАМК 3,0 г/100 мл також проводили з урахуванням терапевтичної добової дози (0,5-3,0 г). Додавання глутамінової кислоти в концентрації 2,0 г/100 мл сиропу не перевищує її терапевтичної добової дози (0,3-3,0). Концентрація піридоксину гідрохлориду 0,025 г/100 мл сиропу також узгоджується з нормами фізіологічних потреб людини у вітаміні В6. Вибрані концентрації активнодіючих речовин перебувають у допустимих терапевтичних межах, що можуть не тільки задовольняти фізіологічні потреби організму дітей у цих речовинах, але й застосовуватися з лікувально-профілактичною метою.
Допоміжні речовини, що використовували в дослідженнях, входять до затвердженого переліку допоміжних речовин, дозволених для застосування у виробництві лікарських засобів, які реєструються в Україні згідно з наказом МОЗ України № 339 від 19.06.2007 р.
Для цукрового сиропу як підсолоджувачі досліджували водні розчини сахарози, меду натурального, фруктози, глюкози, для безцукрового – сорбіту і ксиліту. При виготовленні таких розчинів як консервант додавали кислоту сорбінову, оскільки солі магнію і розчин сорбіту в застосовуваних концентраціях не проявляють антимікробної активності. Для підвищення в’язкості до розчинів включали пектин, натрію альгінат, гліцерин, ПГ. |
