Хіміко-токсикологічне дослідження кеторолаку

Краткое содержание

Кеторолаку трометамін -  (±)-5-бензоїл-2,3-дигідро-1Н-піролізин-1-карбонова кислота, сіль з  2-аміно-2- (гідроксиметил)-1,3-пропандіол (1:1)

Кеторолаку трометамін - C₁₅H₁₃NО₃·. C₄H₁₁NО_3, молекулярна маса 376,4.

Кеторолак  - C₁₅H₁₃NО_3,  молекулярна маса 255,27

Кеторолак  – новий знеболюючий препарат піроло-пірольной групи НПЗЗ, використовується у вигляді солі трометаміну для купірування сильних та помірних болей.

Об′єкти та методи дослідження

            Об'єктами дослідження для вирішення поставлених задач були: кеторолак (C₁₅H₁₃NО₃) (вільна кислота) та деякі інши НПЗЗ.

Для дослідження використовували загальноприйняті у хіміко-токсикологічному аналізі методи ізолювання (Стаса-Отто, О.О. Васильєвої, В.П. Крамаренка),  осадові, кольорові реакції, УФ-та ІЧ-спектроскопію, методи  ТШХ, ВЕРХ, ГРХ та дослідження на тваринах.

Ідентифікація кеторолаку

Нами вивчена можливість використання для виявлення кеторолаку при хіміко-токсикологічних дослідженнях кольорових та осадових реакцій, методів ТШХ, ГРХ, ВЕРХ та УФ-спектроскопії.

Досліджено кольорові реакції кеторолаку та деяких інших препаратів групи НПЗЗ з концентрованими сірчаною та азотною кислотами, реактивами Ердмана, Маркі, Фреде, Манделіна та Лібермана. Найбільш селективним та чутливим є реактив Лібермана, який дозволив відрізнити кеторолак від інших НПЗЗ (чутливість реакції становить 200 мкг у пробі). 

При дослідженні мікрокристалоскопічних реакцій на кеторолак використовували наступні осадові реактиви: розчин таніну, пікринову кислоту, реактиви Вагнера, Драгендорфа, фосфорно-молібденову кислоту. Найбільш чутливими реактивом виявилась кислота пікринова, яка з кеторолаком утворює білий кристалічний осад (чутливість реакції складала 200 мкг в пробі ).

Досліджено умови виявлення кеторолаку та деяких інших НПЗЗ за допомогою методу ТШХ  на пластинках ВЕТШХ, Силуфол, Сорбфіл та зворотно-фазної пластинки RP-18 “Merck” з використанням систем розчинників кислого, нейтрального та лужного характеру.

 Вивчено поведінку кеторолаку в системі ТШХ-скринінгу, що використовується в практиці судово-токсикологічних лабораторій в Україні, у присутності деяких препаратів (діазепам, фенобарбітал, антипірин, кофеїн, АСК, індометацин та ін), які при ізолюванні можуть потрапляти в «кислу» витяжку разом з кеторолаком.

            На попередньому етапі ТШХ-скринінгу препарати досліджували в загальних системах: хлороформ-ацетон (8:2), етилацетат, етилацетат-метанол-25% розчин аміаку (85:10:2,5), толуол-ацетон-етанол-25% розчин аміаку (45:45:7,5:2,5). Як проявники використовували УФ-світло, розчин калію перманганату, розчини ртуті нітрату і дифенілкарбазону, розчин заліза (III) хлориду та  реактив Драгендорфа за Муньє з додатковою обробкою 20% розчином кислоти сірчаної.

            Встановлено, що в даних системах кеторолаку не заважають фенобарбітал, діазепам, кофеїн та антипірин, решта досліджуваних речовин (індометацин, ібупрофен, ніфлумова кислота, саліцилова кислота, АСК) находяться в одній хроматографічної зоні з кеторолаком і при цьому дають з проявниками однаково забарвлені плями.

            На другому етапі хроматографування проводили в часткових системах розчинників, оптимальних для розділення зазначених препаратів: хлористий метилен - ацетон - оцтова кислота (95:5:2), гексан-хлороформ-мурашина кислота (10:95:0,3) на пластинках Сорбфіл та в системі  метанол –вода - оцтова кислота (80:20:1) на пластинці RP-18 (“Merck”). Як проявники використовували УФ-світло, послідовну обробку  0,5 н розчином міді сульфату і 0,3 н розчином калію йодиду, яка при взаємодії з кеторолаком та індометацином дає перехід забарвлення плями від зеленого кольору (після обробки 0,5 н розчином міді сульфату) до коричневого (після обробки 0,3 н розчином калію йодиду), а також реактив Лібермана, що дозволяє відрізнити кеторолак (пляма оранжево-жовтого кольору) від індометацину (пляма чорного кольору).

            Досліджено поведінку кеторолаку в УФ-області спектра в різних розчинниках. Встановлено, що в області спектра від 280 нм до 360 нм кеторолак в спирті етиловому та спирті метиловому має максимум поглинання при довжині хвилі 318±2 нм, у 0,1 М розчині калію гідроксиду – 323±2  нм, у хлороформі – 312±2  нм, у бензолі - 309±2  нм.

       ІЧ-спектр кеторолаку (в таблетках з KBr) характеризується наявністю смуг поглинання з частотою 3374, 2924, 1588, 1563, 1382, 1278, 1051,731 см^-1.

         Крім того, досліджено умови виявлення кеторолаку з використанням інструментальних хроматографічних методів (ВЕРХ та ГРХ).

            Дослідження за допомогою методу ВЕРХ проводили на рідинному хроматографі “Hewlett Packard” НР 1100 (США) з діодно-матричним детектором на колонці Supelсosil ABZ розміром 2504,6 мм, з розміром частинок 5 мкм. Як рухому фазу застосовували систему розчинників ацетонітрил – 0,002 М розчин кислоти сірчаної (40:60), швидкість рухомої фази – 1,5 мл/хв, температура термостату колонки - 30^оС. Детектування  проводили при довжині хвилі 312 нм.  Виявлення кеторолаку проводили за часом утримання (t_R), який дозволяє одержувати надійні результати у процесі ідентифікації препарату при паралельному хроматографуванні стандартного розчину кеторолаку. Використання діодно-матричного детектора при цьому дозволяє ідентифікувати  кеторолак не тільки за часом утримання піка (рис.1) , але й за  УФ-спектром отриманого піка препарату (рис.2).

Рис.1.ВЕРХ-хроматограма розчину

          кеторолаку (20 мк/мл)

Рис.2. УФ-спектр кеторолаку в 96% спирті,

            отриманий з ВЕРХ-хроматограми

Крім того, розроблені умови хроматографування були використані для ідентифікації кеторолаку в присутності ряду препаратів, які можуть використовуватись разом з ним (ацетилсаліцилова кислота та трамадол).

Рис. 3. ВЕРХ-хроматограма розчину трамадолу (1), ацетилсаліцилової

            кислоти (2) та кеторолаку (3)

Попереднє дослідження УФ-спектрів препаратів показало, що АСК і трамадол в концентрації 400 мкг/мл у 96% спирті етиловому  при довжині хвилі 312 нм мають низьке значення оптичної густини, що не заважає ідентифікувати кеторолак в зазначених умовах. Аналіз суміши проводили при довжинах хвиль 254; 275 та 280 нм.