РОЗРОБКА СКЛАДУ ТА ТЕХНОЛОГІЇ М’ЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ З КСЕРОФОРМОМ : РАЗРАБОТКА СОСТАВА И ТЕХНОЛОГИИ МЯГКИХ ЛЕКАРСТВЕННЫХ ФОРМ С ксероформ

Краткое содержание

У вступі розкривається актуальність теми, сформульовані мета і завдання досліджень, також визначена наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі охарактеризовані етіологія та патогенез раневого процесу та грибкових захворювань шкіри, що дозволяє визначити основні напрямки їх медикаментозного лікування. З урахуванням етіопатогенезу цих захворювань, складові мазей повинні чинити протимікробну, протизапальну та фунгіцидну дію. Тому було доведено актуальність створення двох мазей: мазі для лікування раневого процесу та мазі для лікування інфекційних дерматитів, ускладнених грибковою мікрофлорою.

У другому розділі описані характеристики діючих та допоміжних речовин, методи досліджень, які використовувалися при виконанні роботи.

У розділі наведене теоретичне обґрунтування складу мазей та загальна методологія проведених досліджень.

Як діючий інгредієнт мазей нами використано антисептик широкого спектру дії – ксероформ, що має в'яжучу та підсушувальну дію, але основною його перевагою є наявність протизапальної та вираженої антимікробної дії. Ксероформ малотоксичний, використовується для зовнішньої терапії запальних захворювань шкіри та слизових оболонок, ерозивних та виразкових поверхонь різного походження. Його унікальні підсушувальні та в’яжучі властивості є незамінними при лікуванні дерматитів, що супроводжуються мокненням, та інших патологій. Тривале використання ксероформу, на відміну від антибіотиків, не дає таких небажаних побічних ефектів, як розвиток антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів, до того ж антисептики виявляють більш широкий спектр дії  (фунгіцидний).

Усе це стало підставою для включення ксероформу до складу мазей. У зв’язку з тим, що метою нашої роботи було також створення  м’якої лікарської форми для лікування ран, ускладнених грибковою мікрофлорою та грибкових захворювань шкіри, нами було проведено дослідження номенклатури сучасних протигрибкових речовин. Після вивчення різних груп антимікотиків нами була обрана група азолів, які мають широкий спектр протигрибкової активності. З урахування сировинної бази в нашій роботі був використаний еконазол. Крім того відомо, що еконазол  активний щодо дерматофітів, дріжджових та пліснявих грибів та деяких грампозитивних бактерій (стрептококи, стафілококи). При порівняльному дослідженні фармакологічної активності еконазолу та інших протигрибкових та антибактеріальних препаратів доведено, що на стафілококи еконазол діє більш ефективно, ніж антибіотики гентаміцин, фузидат натрію, а його протигрибкова активність щодо дріжджів перевищує активність ністатину і натаміцину. При нанесенні на шкіру всмоктування в системний кровообіг  незначне. Терапевтичні концентрації створюються в роговому та інших шарах епідермісу та дерми.

З метою посилення антимікробної дії ксероформу та еконазолу  до складу мазей був введений димексид. Димексид має протизапальну, антисептичну, антигістамінну, анальгетичну, фібринолітичну дію, виявляє виражену антирадикальну дію, що сприяє стабілізації мембран та стимуляції ранозагоєння. Він рідко викликає побічні реакції, малотоксичний, добре переноситься хворими.

У третьому розділі наводяться результати теоретичного та експериментального обґрунтування вибору концентрації діючих та допоміжних речовин.

Першим етапом досліджень було вивчення антимікробної активності зразків мазей з ксероформом, виготовлених на різних мазевих основах.  Склад модельних мазевих основ наведений у таблиці  1. Вміст ксероформу в зразках складав 5%. Ця концентрація була обрана на основі даних літератури. Дослідження антимікробних властивостей зразків проводилися на базі кафедри мікробіології НФаУ під керівництвом професора І.Л. Дикого.

        Найбільшу протимікробну активність мали зразки мазей із ксероформом на гідрофільних основах, особливо на поліетиленоксидних. Крім того, зразки на основі ПЕО №3 та №6 були більш активнішими до S.aureus, E.coli, B.subtilis в порівняно зі зразками на гідрофобній та емульсійних основах удвічі. До того ж ці зразки виявились активними що до Ps.aeruginosa  та C. аlbicans.

На наступному етапі нашої роботи досліджувалися зразки мазей із димексидом  на основах №1–6, до складу яких димексид вводили у кількості 5%. Найбільші антимікробні властивості також виявили зразки мазей на  поліетиленоксидній основі (№3) та поліетиленоксидній з аеросилом (№6).

          Далі були проведені дослідження зразків мазей з постійним вмістом ксероформу та димексиду – 5%. Результати дозволяють стверджувати про доцільність  сумісного  використання у складі  мазей  ксероформу та димексиду, які мають сенергідну дію щодо основних збудників раневої інфекції.