Хіміко – токсикологічне дослідження дилтіазему : Химико - токсикологическое исследование дилтиазема

Краткое содержание

Об'єкти та методи дослідження

            Об’єктом дослідження було обрано визначення препарату з групи блокаторів кальцієвих каналів дилтіазему та деяких інших препаратів серецево-судинної групи при токсикологічному аналізі.

З методів, обраних для дослідження, використовувались загальноприйняті у хіміко-токсикологічному аналізі методи ізолювання (Стаса-Отто, О. О. Васильєвої, В. П. Крамаренка,

В. А. Карташова), УФ-спектроскопія, електрофорез на папері, екстракційна фотометрія, ТШХ, ВЕРХ та дослідження на тваринах.

 Ідентифікація дилтіазему та його метаболіту

         Нами було досліджено можливість використання методів ТХШ, ВЕРХ та УФ - спектрофотометрії для ідентифікації дилтіазему та його метаболіту.

           Оскільки метод ТШХ в даний час в лабораторіях України використовують як скринінговий метод, то на першому етапі аналізу було проведено хроматографування  дилтіазему, його метаболіту та деяких препаратів серцево–судинної групи в загальних системах розчинників на пластинках Сорбфіл та дослідження дії проявників, рекомендованих для загальних систем, до цих препаратів. Хоч дилтіазем, як слабка основа, потрапляє і до кислої, і до лужної хлороформної витяжки, але надійне значення величини R_f вдалося отримати тільки в системах, рекомендованих для речовин лужної природи. Система хлороформ – діоксан – ацетон – 25% р-н аміаку (47,5:45:5:2,5)  виявилася оптимальною для розділення дилтіазему та його основного метаболіту (метаболіт залишається на старті, а R_f дилтіазему складає близько 0,39). Розрізнити плями дилтіазема та його основного метаболіту, окрім значення R_f , можливо за допомогою УФ – світла. Так, плями метаболіту в УФ – світлі мають блакитну флюоресценцію, а виявити плями нативного препарату таким чином неможливо.

              На другому етапі проводили хроматографування зазначених препаратів в часткових системах з використанням різних типів хроматографічних пластинок та різних проявників. Оптимальною системою для розділення досліджуваних препаратів визнано систему етилацетат – метанол – 25% р-н аміаку (80:10:10).  З випробуваних проявників селективним до дилтіазему є реактив Лібермана, який при взаємодії з препаратом  дає темно – фіолетове забарвлення, не характерне для інших досліджуваних препаратів. Відрізнити дилтіаем та його основний метаболіт за допомогою реакцій забарвлення  неможливо, оскільки він дає аналогічне до нативного препарату забарвлення з усіма проявниками, з якими реагує дилтіазем.

           Для ідентифікації дилтіазему, його метаболіту та розділення від деяких препаратів серцево – судинної групи було також застосовано такий високочутливий та сучасний метод, як ВЕРХ. Хроматографічний аналіз дилтіазему проводили на рідинному хроматографі “Hewlett Packard” HP 1100 (США) з УФ – детектором. Для проведення аналізу використовували колонку хроматографічну обернено-фазну Supelcosil LC - ABZ (сорбент – октадецилсилікагель з привитою фазою С₁₈) розміром 250 мм * 4,6 мм, з розміром пор 5 мкм. Рухому фазу, яка складалася з розчину А (ацетонітрил) та розчину Б  (фосфатний буфер з рН 3) подавали в градієнтному режимі. Температура термостату колонки – 30⁰С, детектування проводили при довжині хвилі 240 нм. Встановлено, що при даних умовах хроматографування абсолютний час утримання дилтіазему становить 7,542 хв., а абсолютний об`єм утриманя  15084 мкл (рис.1). Абсолютний час утримання для метаболіту, отриманого нами в результаті проведення кислотного гідролізу препарату та метаболіту, який було знайдено в екстракті з кишечника отруєних дилтіаземом щурів, співпадав і складав 6,461 хв., що дало нам змогу ідентифікувати отриману нами сполуку як метаболіт дилтіазему (рис. 2 - 3).