ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ТРУДОВОЇ ЕМІГРАЦІЇ В УМОВАХ УКРАЇНИ

Краткое содержание

У першому розділі "Трудова еміграція як феномен міжнародних економічних відносин" з'ясовано закономірності міжнародного руху робочої сили на першій стадії сходження від абстрактного до конкретного у дослідженні трудоеміграційних процесів.

            Міжнародний рух робочої сили може відбуватись лише за умов, коли якісні характеристики робочої сили, що сформувались і визріли в одній групі країн, стають прийнятними, здатними до абсорбції в іншій групі країн. Інакше кажучи, у змісті глибинних, матеріальних, техніко-економічних компонентів характеристики категорії "робоча сила" відбуваються такі зміни, котрі дають змогу виокремити феномен інтернаціональної робочої сили. До цього моменту трудова еміграція розглядалась з точки зору об'єктивної необхідності, а тепер саме на основі з'ясування змісту категорії "інтернаціональна робоча сила" доповнено її розгляд з позицій об'єктивної можливості здійснення трудоеміграційних процесів.

Конкретизуючи зміст категорії "інтернаціональна робоча сила", в роботі зазначено, що, по-перше, вона є таким логічним поняттям, котре відображає тип економічних зв'язків техніко-економічної підсистеми економічної структури суспільства; по-друге, як і будь-яка інша, категорія "інтернаціональної робочої сили" має власний субстанціональний зміст, що на поверхні явищ економічного життя розгортається цілою низкою новітніх властивостей робочої сили; по-третє, категорія "інтернаціональної робочої сили" фокусує у собі такий аспект техніко-економічних зв'язків, котрий має цілком визначену й тільки йому властиву матеріальну передумову (процес трансформації "традиційної економіки" в "нову економіку"); по-четверте, визначаючи особливості сучасного етапу "визрівання" категорії "інтернаціональна робоча сила", доцільно підкреслити її залежність від стану розвитку інформаційних і комунікаційних технологій, адже на даний момент вони є найяскравішими формами прояву "нової економіки" та процесу глобалізації; по-п'яте, створення світової науково-технологічної інфраструктури, адекватної вимогам "нової економіки", є одним з аспектів розширення інтернаціонального змісту категорії "робоча сила".

Трудова еміграція є однією з форм міжнародних економічних відносин, вона репрезентує собою процес переміщення  працездатного населення з однієї країни в іншу, зумовлений економічними причинами (намірами працевлаштування).

Методологія дослідження явища трудової еміграції вимагає з'ясування її сутності та форм зовнішнього прояву. Щодо форм прояву трудової еміграції, котрі виявляються на поверхні явищ суспільного життя і відображають відмінності територіальної та галузевої спрямованості еміграційних потоків, вікові, статеві, кваліфікаційні ознаки трудоемігрантів, особливих дискусій в осередку дослідників не виникає. На противагу цьому проблеми сутнісних форм явища трудової еміграції належним чином ще навіть і не поставлені. Щоб виявити сутність будь-якого явища або процесу, необхідно з'ясувати його внутрішню суперечність, бо саме вона характеризує зовнішній прояв і динаміку досліджуваного об'єкта. У свою чергу, внутрішня суперечність є суперечністю сутнісних форм.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовується необхідність подати суперечливу єдність явища трудової еміграції як єдність інтеріогенеративної та екстеріогенеративної сутнісних форм і відповідних їм частин трудоеміграційного потоку. Такий підхід дає змогу охарактеризувати трудову еміграцію з точки зору її причин. Інтеріогенеративна (з англ. interior – внутрішній, generative – той, що породжує) форма та відповідна їй інтеріогенеративна частина зовнішньоміграційного потоку породжені чинниками процесу інтегрування економіки, що передбачають рух робочої сили в самій інтегрованій системі. Екстеріогенеративна (з англ. exterior – зовнішній, generative – той, що породжує) форма та відповідна їй екстеріогенеративна частина міграційного потоку породжена дією традиційних чинників, що були характерними попереднім етапам розвитку трудової еміграції (економічне й політичне біженство, возз'єднання сімей, релігійні та расові мотиви, природні й соціальні катаклізми).

Другий зріз сутнісної характеристики явища трудової еміграції подається як суперечлива єдність його болстерінгової (з англ. bolster – підтримувати)  та детеріоративної (з англ. deteriorate – погіршувати) форм й адекватних їм частин трудоеміграційного потоку. Болстерінгова частина зовнішньоміграційного потоку знижує рівень безробіття на національному ринку праці, збільшує реальні доходи населення, сприяє підвищенню професійно-кваліфікаційного рівня емігрантів і, таким чином, є бажаною для країни-донора робочої сили. У свою чергу, детеріоративна частина трудоеміграційного потоку репрезентує його негативні наслідки, оскільки пов'язана з втратою висококваліфікованих спеціалістів тих галузей знань, які користуються найбільшим попитом на міжнародному ринку праці. Цей підхід дає змогу з'ясувати глибинні якісні характеристики зовнішньоміграційного процесу з точки зору наслідків трудової еміграції.

Такий диференційований підхід до розгляду явища трудової еміграції дає можливість виявити його глибинні, сутнісні характеристики не тільки в аспекті сучасних тенденцій розвитку світогосподарських зв'язків, а й в аспекті суперечливого розвитку національного ринку праці. Теоретичне обґрунтування необхідності та критеріїв виокремлення інтеріогенеративної та екстеріогенеративної – з одного боку, та болстерінгової і детеріоративної форм трудової еміграції – з іншого, має важливе практичне значення. Як для країн-донорів, так і для країн-реципієнтів виявлені форми трудової еміграції могли б  бути реалізовані у диференціації критеріїв і важелів державного управління зовнішньоміграційними процесами.

Особливостями сучасного етапу української трудової еміграції є: збільшення масштабів еміграції, що стає типовим явищем соціально-економічного життя сучасного суспільства; масовий характер нелегальної трудової еміграції, котра здійснюється в основному як законний виїзд за кордон (зокрема у складі туристичних груп) з подальшим нелегальним працевлаштуванням; значне збільшення частки висококваліфікованих спеціалістів у зовнішньоміграційних потоках.

У другому розділі "Україна як джерело поповнення робочої сили у світовому господарстві" на основі даних офіційної статистики проведено аналіз економіко-географічного розподілу трудової еміграції з України в аспекті сучасних тенденцій розвитку світогосподарських зв'язків з метою пошуку важелів управління процесом трудової еміграції. Результати аналізу дають підстави стверджувати, що:

·       в аспекті форм працевлаштування понад 90% українських емігрантів становлять особи, які здійснюють трудову діяльність за кордоном на підставі контракту;

·       у їх складі домінують чоловіки, а найвищий рівень міграційної активності зафіксований серед осіб 28–40 років. У зв'язку з цим вітчизняний ринок праці втрачає найконкурентоспроможнішу частину трудового потенціалу;

·       освітній рівень українських трудоемігрантів є доволі високим (майже половина з них має повну й базову вищу освіту);

·       стосовно тривалості трудової еміграції, то з'ясовано – найчастіше з метою працевлаштування громадяни України виїжджають за кордон на невеликі терміни (до півроку або на рік),  що зумовлено недосконалістю українського законодавства та незацікавленістю зарубіжних працедавців у великих термінах дії контрактів;

·       в аспекті видів трудової діяльності виявлено, що переважна більшість українських трудоемігрантів зайнята у трьох секторах економіки: на транспорті і зв'язку, в рибному господарстві, на будівництві (понад 90% від загальної чисельності у 2002 р.), що пояснюється перш за все швидким розвитком цих сфер матеріального виробництва, а також непрестижністю даних видів діяльності серед місцевих працівників;