АНАЛІТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В РЯДІ ПРОТИГРИБКОВИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ПОХІДНИХ АЗОЛІВ ТА НАФТИЛМЕТИЛЕНАМІНУ : АНАЛИТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ В ряде противогрибковых лекарственных средств производных азолов и НАФТИЛМЕТИЛЕНАМИНУ

Краткое содержание

У вступі викладено актуальність теми, мету та основні завдання досліджень, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертації на підставі літературних даних проведено вивчення вітчизняного фармацевтичного ринку протигрибкових препаратів похідних азолів та нафтилметиленаміну, для яких описані спектрофотометричні, електрохімічні та хроматографічні методики кількісного визначення. Обґрунтовано доцільність розробки та впровадження нових, простих у виконанні, доступних методів кількісного аналізу.

У другому розділі наведено інформацію щодо об’єктів, реагентів та методів дослідження.

У третьому розділі дисертації проаналізовані УФ-спектри речовин, що  досліджувалися, розраховані їх оптичні характеристики, такі як: сила осцилятора електронних переходів, матричний елемент переходу, що можуть застосовуватись як важливі аналітичні показники для ідентифікації, встановлення більш глибокого зв’язку між спектрами і будовою молекул. Для кількісного визначення досліджуваних речовин нами було проведено фотометричні реакції з алізаринами та алюміноном.

Вивчення умов реакцій алізаринового червоного С і алюмінону з досліджуваними речовинами

На результати проведення аналітичних реакцій впливає багато чинників, тому    об’єктивний    вибір    оптимальних    умов   кількісного  спектрального

аналізу можливо здійснити тільки після проведення попередніх досліджень.

Так, нами був обраний серед алізаринів, як кольорореагент, алізариновий червоний С (натрієва сіль 9,10-дигідро-3,4-дигідрокси-9,10-діоксо-2-антраценсульфокислоти), який  з кетоконазолом і клотримазолом утворював забарвлений продукт реакції.

Для розробки способів кількісного визначення цих лікарських речовин на підставі їх реакцій з алізариновим червоним С нами вивчались природа розчинника, кількість реагенту, порядок додавання реагентів, час перебігу реакції та стійкість продукту реакції з часом.

При виборі розчинника враховувалась розчинність субстанції препарату, реагенту та кількісний вихід забарвленого продукту. Досліджувалися в якості розчинників вода очищена, 1,4-діоксан, 1-пропанол, 2-пропанол, етанол, ацетон, кислота оцтова льодяна. Виходячи з максимального виходу продукту реакції, його розчинності та стійкості, а також, враховуючи доступність розчинників, реакцію запропоновано проводити в етанольно-водному середовищі.

Необхідну кількість реагенту визначали експериментально за максимальним виходом продукту реакції, тобто величиною оптичної густини. Подальші наші дослідження показали, що концентрація розчину алізаринового червоного С може бути використана від 0,5 до 1,0%.

Реакція проходить при кімнатній температурі (18-25⁰С).

Експериментально було досліджено, що величини оптичної густини отриманих продуктів реакції практично не змінюються протягом 30 хвилин і більше.

Для розробки способів кількісного визначення солей органічних основ – тербінафіну гідрохлориду і міконазолу нітрату з використанням їх реакції з алюміноном нами вивчались вищенаведені умови.

В якості розчинника обраний етанольно- водний з вмістом етанолу 20-28%.

Концентрація розчину реагенту може коливатися в інтервалі від 0,2 до 0,7%.

Реакція протікає швидко при кімнатній температурі (18-25⁰С).

Експериментально встановлено, що забарвлення отриманих продуктів реакції стабільне протягом більше 30 хвилин і величина оптичної густини не змінюється в часі.

В оптимальних умовах проведення реакції алізаринового червоного С та алюмінону були отримані спектри поглинання продуктів реакцій та знайдені їх максимуми поглинання, при яких розраховували показники чутливості відповідних реакцій. Отримані дані свідчать про достатню чутливість реакцій алізаринового червоного С і алюмінону з досліджуваними  лікарськими речовинами - межі виявлення становлять 3,83-3,95 мкг/мл за реакцією з алізариновим червоним, 11,32 - 18,20 мг/мл за реакцією з алюміноном.

На прикладі реакції кетоконазолу з алізариновим червоним С за розрахунковими даними розподілу електронної густини в молекулах вихідних речовин запропоновано  можливий хімізм реакції.

Для досягнення поставленої мети було застосовано програму «МОРАС» з параметрами: заряди по Р. Малликену; метод NMDO/3; хвильова функція – закрита оболонка.