ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЛУОКСЕТИНУ : Химико-токсикологическое исследование флуоксетина

Краткое содержание

Об`єкти та методи досліджень

Об`єктами досліджень для вирішення поставлених задач були: флуоксетин, препарати, які використовуються разом з ним (мапротилін, амітриптилін, аміназин), об`єкти біологічного походження такі як печінка, мозок, сеча, кров, нирки, селезінка, серце, кишечник та шлунок із вмістом.

З методів, обраних для дослідження використовувались: загальноприйняті у хіміко-токсикологічному аналізі методи ізолювання Стаса-Отто, Васильєвої О.О., Крамаренка В.П., осадові, кольорові реакції, УФ-, ІЧ-спектроскопія, ТШХ, ВЕРХ та дослідження на тваринах.

Ідентифікація флуоксетину

Для виявлення флуоксетину досліджена можливість використання кольорових та осадових реакцій, методів ТШХ, ВЕРХ, УФ- та ІЧ-спектрофотометрії.

При проведенні осадових реакцій  на флуоксетин  було встановлено, що характерні осади не утворюються.  Найбільш чутливими реактивами для виявлення флуоксетину є реактив Драгендорфа  (чутливість для флуоксетину-основи та флуоксетину-солі складає 1 мкг) та сіль Рейнеке (чутливість для флуоксетину-основи та флуоксетину-солі складає 5 мкг), які утворювали з досліджуваним препаратом аморфні осади.

З кольорових реактивів для флуоксетину-солі та основи  найбільш чутливими реактивами  виявились реактиви Лібермана (чутливість  становить 5 мкг препаратів у пробі) та Манделіна (чутливість становить відповідно 5 та 1 мкг препаратів у пробі).

Крім хімічних методів хіміко-токсикологічний аналіз потребує також використання фізико-хімічних методів. Нами розроблені умови виявлення флуоксетину за допомогою методу хроматографії в тонких шарах сорбенту з використанням різних шарів-носіїв (пластинки “Сорбфіл”,  ВЕТШХ,  “Армсорб” та  “Силуфол”) та систем розчинників. Найбільш придатною лужною системою для ідентифікації  флуоксетину  виявилась система  хлороформ – ацетон – 25 % розчин аміаку (15:15:1) на пластинках “Сорбфіл”, “Армсорб” та “Силуфол”, а найбільш придатною кислою системою – система бутанол-оцтова кислота - вода (4:4:1).

Досліджено також умови хроматографічного розділення флуоксетину при сумісній присутності з амітриптиліном, мапротиліном  та аміназином. При цьому найбільш придатною виявилась система   метанол – 25% розчин аміаку (9:1).

Для проявлення флуоксетину в тонких шарах сорбенту використовували реактив Драгендорфа (чутливість 1 мкг), пари йоду (чутливість 1-1,5 мкг) та УФ-опромінення (чутливість 7-10 мкг).

 З інших фізико-хімічних методів для ідентифікації лікарських сполук широко застосовуються спектральні методи, такі як УФ- та ІЧ-спектроскопія. Встановлено, що УФ-спектри флуоксетину (див. рис. 1) у різних розчинниках: воді, хлороформі, метанолі, 0,1 М кислоті хлороводневій характеризуються наявністю однієї смуги поглинання при λ_маx 264 ± 2 нм.