ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛОРАТАДИНУ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Получил заказанную диссертацию очень быстро, качество на высоте. Рекомендую пользоваться их услугами. Отправлял деньги предоплатой.
Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!


Название:
ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛОРАТАДИНУ
Альтернативное Название: Химико-токсикологическое исследование   лоратадина
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Дезлоратадин (ІІ) (дезкарбоетоксилоратадин, еріус) –4-(8-хлор-5,6 дигідро-11Н-бензо[5,6]циклогепта[1,2-в]піридин-11-іліден)-1-піперидин. Загальна фор-мула – C19H19ClN2, молекулярна маса 310,83.


Лоратадин та його активний метаболіт – дезлоратадин – блокатори гістамінових Н1-рецепторів.


Об'єкти та методи досліджень


Для хіміко-токсикологічного дослідження як об`єкти вибрані лоратадин, дезлоратадин та деякі інші антигістамінні препарати (димедрол, дипразин, діазолін, фенкарол, терфенадин, супрастин, тавегіл, астемізол), які при лікуванні алергії можуть використовуватись сумісно; об`єкти біологічного походження (печінка, кров, сеча, мозок, нирки, легені, селезінка, серце, кишечник та шлунок із вмістом).


З методів, обраних для дослідження, використовувались загальноприйняті у хіміко-токсикологічному аналізі методи ізолювання О.О. Васильєвої, В.П. Крамаренка, Стаса-Отто, осадові, кольорові, мікрокристалоскопічні реакції, електрофорез на папері, ТШХ, УФ-, ІЧ-спектроскопія, екстракційна фотометрія, ВЕРХ, та дослідження на тваринах.


Виявлення лоратадину та дезлоратадину


В хіміко-токсикологічному аналізі для ідентифікації речовин, виділених з біологічного матеріалу, проводять комплекс досліджень, який включає різні методи аналізу, що значно підвищує надійність одержаних результатів.


В нашій роботі ідентифікацію лоратадину і дезлоратадину ми проводили хімічними (осадові, мікрокристалоскопічні, кольорові реакції) та фізико-хімічними методами (електрофорез на папері, ТШХ, УФ-, ІЧ-спектроскопія, ВЕРХ).


При проведенні осадових реакцій ми встановили, що з більшістю реактивів лоратадин та дезлоратадин утворюють аморфні осади. Найчутливішими серед осадових реактивів для обох препаратів виявились реактиви Драгендорфа в різних модифікаціях, які дозволяють виявити 1 мкг препарату в пробі (граничне розведення 1:50000). Реактиви Бушарда та Вагнера, 1 % розчини калій перманганату і амоній дихромату мають меншу чутливість (межа виявлення 2 мкг в пробі).


Кристалічні осади спостерігаються з піридин‑роданідним комплексом та 5 % розчином купрум (ІІ) сульфату, але кристалізація проходить повільно і мікрокристалоскопічна картина нехарактерна.


З кольоровими реактивами лоратадин та дезлоратадин не дають чутливих реакцій (забарвлення не виникає і не змінюється).


При ненаправленому дослідженні лоратадину та його метаболіту ми проводили ТШХ-скринінг речовин, що ізолюються полярними розчинниками, за схемою, розробленою на кафедрі клінічної біохімії та судово-медичної токсикології Харківської медичної академії післядипломної освіти, із внесенням власних підтверджуючих ТШХ-досліджень лоратадин та дезлоратадину (часткова система розчинників – хлороформ, проявник – бромтимоловий синій). В результаті проведених досліджень в біологічному матеріалі можна визначити лоратадин і дезлоратадин в присутності інших отруйних речовин кислотного і основного характеру.


Вивчено умови виявлення лоратадину та дезлоратадину методом хроматографії в тонких шарах сорбенту з використанням різних шарів-носіїв (пластинки Силуфол, Сорбфіл та ВЕТШХ). Запропонований метод дозволяє ідентифікувати і розділити лоратадин та дезлоратадин при їх сумісній присутності і в присутності інших антигістамінних препаратів, які можуть застосовуватися разом з ними.


Оптимальні значення Rf лоратадин має в системах хлороформ – ацетон (8:2) (пластинка Сорбфіл, Rf = 0,53) та н-бутанол – оцтова кислота – вода (4:1:5) (пластинка Силуфол, Rf = 0,46); дезлоратадин – в системах н-бутанол – оцтова кислота – вода (1:1:1) (пластинка Сорбфіл, Rf = 0,48) та етанол – оцтова кислота –вода (5:3:2) (пластинка ВЕТШХ, Rf = 0,51). Найефективніше здійснюється розділення лоратадину, дезлоратадину та інших препаратів аналогічної дії в системах хлороформ – ацетон (8:2), метанол – амоніак (25%) (100:1,5) (пластинка Сорбфіл, Силуфол, ВЕТШХ), н-бутанол – оцтова кислота – вода (1:1:1) (пластинка Сорбфіл).


Для проявлення плям лоратадину та дезлоратадину на хроматографічних пластинках використовували реактиви Драгендорфа в різних модифікаціях (чутливість 1 мкг для обох препаратів), пари йоду (чутливість 1 мкг для обох препаратів), бромфеноловий синій (чутливість для лоратадину – 1 мкг, для дезлоратадину – 5 мкг), бромтимоловий синій (чутливість 1 мкг для обох препаратів). Плями дезлоратадину, на відміну від лоратадину, проявляються в УФ-світлі (чутливість 1 мкг).


Досліджено застосування розроблених умов хроматографування лоратадину для його виявлення у витяжках з біологічного матеріалу та очищення від співекстракивних речовин. Встановлено, що придатною для цієї мети є система хлороформ – ацетон (8:2) та хлороформ.


Вивчено можливість ідентифікації лоратадину та його метаболіту методом УФ-спектроскопії в різних розчинниках: етанолі, 0,1 М розчині кислоти хлоридної, хлороформі. Встановлено, що спектри досліджуваних препаратів характеризуються наявністю однієї смуги поглинання (в етанолі для лоратадину λmax=244 нм, для дезлоратадину λmax=246 нм; в 0,1 М розчині кислоти хлоридної для лоратадину λmax=272 нм, для дезлоратадину λmax=280 нм; в хлороформі для лоратадину λmax=260 нм, для дезлоратадину λmax=248 нм) і практично збігаються, що не дозволяє їх використовувати для ідентифікації і розділення лоратадину та його метаболіту в присутності один одного.


Методом електрофорезу на папері вдалося ідентифікувати і розділити лоратадин та дезлоратадин. Довжина шляху форезу (ДШФ) лоратадину становила 60±0,5 мм, дезлоратадину – 95±0,5 мм.


Встановлено характерні смуги коливання лоратадину в ІЧ-області спектра, см‑1: 3036 (ν С–Н аром. ), 2860 – 2900 (ν С‑Н аліф.), 1703 (ν С=О ).


 


Крім наведених методів для ідентифікації лоратадину та дезлоратадину використовували метод високоефективної рідинної хроматографії. Хроматографічний аналіз проводили на рідинному хроматографі “Hewlett Packard” MP 1100 (США) з використанням УФ-детектора. Умови хроматографування: колонка Exslipse XDB C8 довжиною 150 мм, діаметром 4,6 мм, заповнена октасилілсилановим сорбентом з розміром частинок 5 мкм. Рухома фаза – метанол–фосфатний буферний розчин з рН 3,0 (70: 30). Швидкість рухомої фази – 1,5 мл/хв. Температура термостату колонки 40 оС. Детектування при довжині хвилі 220 нм. Об’єм проби 10 мкл.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины