ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛОРАТАДИНУ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛОРАТАДИНУ
Альтернативное Название: Химико-токсикологическое исследование   лоратадина
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Дезлоратадин (ІІ) (дезкарбоетоксилоратадин, еріус) –4-(8-хлор-5,6 дигідро-11Н-бензо[5,6]циклогепта[1,2-в]піридин-11-іліден)-1-піперидин. Загальна фор-мула – C19H19ClN2, молекулярна маса 310,83.


Лоратадин та його активний метаболіт – дезлоратадин – блокатори гістамінових Н1-рецепторів.


Об'єкти та методи досліджень


Для хіміко-токсикологічного дослідження як об`єкти вибрані лоратадин, дезлоратадин та деякі інші антигістамінні препарати (димедрол, дипразин, діазолін, фенкарол, терфенадин, супрастин, тавегіл, астемізол), які при лікуванні алергії можуть використовуватись сумісно; об`єкти біологічного походження (печінка, кров, сеча, мозок, нирки, легені, селезінка, серце, кишечник та шлунок із вмістом).


З методів, обраних для дослідження, використовувались загальноприйняті у хіміко-токсикологічному аналізі методи ізолювання О.О. Васильєвої, В.П. Крамаренка, Стаса-Отто, осадові, кольорові, мікрокристалоскопічні реакції, електрофорез на папері, ТШХ, УФ-, ІЧ-спектроскопія, екстракційна фотометрія, ВЕРХ, та дослідження на тваринах.


Виявлення лоратадину та дезлоратадину


В хіміко-токсикологічному аналізі для ідентифікації речовин, виділених з біологічного матеріалу, проводять комплекс досліджень, який включає різні методи аналізу, що значно підвищує надійність одержаних результатів.


В нашій роботі ідентифікацію лоратадину і дезлоратадину ми проводили хімічними (осадові, мікрокристалоскопічні, кольорові реакції) та фізико-хімічними методами (електрофорез на папері, ТШХ, УФ-, ІЧ-спектроскопія, ВЕРХ).


При проведенні осадових реакцій ми встановили, що з більшістю реактивів лоратадин та дезлоратадин утворюють аморфні осади. Найчутливішими серед осадових реактивів для обох препаратів виявились реактиви Драгендорфа в різних модифікаціях, які дозволяють виявити 1 мкг препарату в пробі (граничне розведення 1:50000). Реактиви Бушарда та Вагнера, 1 % розчини калій перманганату і амоній дихромату мають меншу чутливість (межа виявлення 2 мкг в пробі).


Кристалічні осади спостерігаються з піридин‑роданідним комплексом та 5 % розчином купрум (ІІ) сульфату, але кристалізація проходить повільно і мікрокристалоскопічна картина нехарактерна.


З кольоровими реактивами лоратадин та дезлоратадин не дають чутливих реакцій (забарвлення не виникає і не змінюється).


При ненаправленому дослідженні лоратадину та його метаболіту ми проводили ТШХ-скринінг речовин, що ізолюються полярними розчинниками, за схемою, розробленою на кафедрі клінічної біохімії та судово-медичної токсикології Харківської медичної академії післядипломної освіти, із внесенням власних підтверджуючих ТШХ-досліджень лоратадин та дезлоратадину (часткова система розчинників – хлороформ, проявник – бромтимоловий синій). В результаті проведених досліджень в біологічному матеріалі можна визначити лоратадин і дезлоратадин в присутності інших отруйних речовин кислотного і основного характеру.


Вивчено умови виявлення лоратадину та дезлоратадину методом хроматографії в тонких шарах сорбенту з використанням різних шарів-носіїв (пластинки Силуфол, Сорбфіл та ВЕТШХ). Запропонований метод дозволяє ідентифікувати і розділити лоратадин та дезлоратадин при їх сумісній присутності і в присутності інших антигістамінних препаратів, які можуть застосовуватися разом з ними.


Оптимальні значення Rf лоратадин має в системах хлороформ – ацетон (8:2) (пластинка Сорбфіл, Rf = 0,53) та н-бутанол – оцтова кислота – вода (4:1:5) (пластинка Силуфол, Rf = 0,46); дезлоратадин – в системах н-бутанол – оцтова кислота – вода (1:1:1) (пластинка Сорбфіл, Rf = 0,48) та етанол – оцтова кислота –вода (5:3:2) (пластинка ВЕТШХ, Rf = 0,51). Найефективніше здійснюється розділення лоратадину, дезлоратадину та інших препаратів аналогічної дії в системах хлороформ – ацетон (8:2), метанол – амоніак (25%) (100:1,5) (пластинка Сорбфіл, Силуфол, ВЕТШХ), н-бутанол – оцтова кислота – вода (1:1:1) (пластинка Сорбфіл).


Для проявлення плям лоратадину та дезлоратадину на хроматографічних пластинках використовували реактиви Драгендорфа в різних модифікаціях (чутливість 1 мкг для обох препаратів), пари йоду (чутливість 1 мкг для обох препаратів), бромфеноловий синій (чутливість для лоратадину – 1 мкг, для дезлоратадину – 5 мкг), бромтимоловий синій (чутливість 1 мкг для обох препаратів). Плями дезлоратадину, на відміну від лоратадину, проявляються в УФ-світлі (чутливість 1 мкг).


Досліджено застосування розроблених умов хроматографування лоратадину для його виявлення у витяжках з біологічного матеріалу та очищення від співекстракивних речовин. Встановлено, що придатною для цієї мети є система хлороформ – ацетон (8:2) та хлороформ.


Вивчено можливість ідентифікації лоратадину та його метаболіту методом УФ-спектроскопії в різних розчинниках: етанолі, 0,1 М розчині кислоти хлоридної, хлороформі. Встановлено, що спектри досліджуваних препаратів характеризуються наявністю однієї смуги поглинання (в етанолі для лоратадину λmax=244 нм, для дезлоратадину λmax=246 нм; в 0,1 М розчині кислоти хлоридної для лоратадину λmax=272 нм, для дезлоратадину λmax=280 нм; в хлороформі для лоратадину λmax=260 нм, для дезлоратадину λmax=248 нм) і практично збігаються, що не дозволяє їх використовувати для ідентифікації і розділення лоратадину та його метаболіту в присутності один одного.


Методом електрофорезу на папері вдалося ідентифікувати і розділити лоратадин та дезлоратадин. Довжина шляху форезу (ДШФ) лоратадину становила 60±0,5 мм, дезлоратадину – 95±0,5 мм.


Встановлено характерні смуги коливання лоратадину в ІЧ-області спектра, см‑1: 3036 (ν С–Н аром. ), 2860 – 2900 (ν С‑Н аліф.), 1703 (ν С=О ).


 


Крім наведених методів для ідентифікації лоратадину та дезлоратадину використовували метод високоефективної рідинної хроматографії. Хроматографічний аналіз проводили на рідинному хроматографі “Hewlett Packard” MP 1100 (США) з використанням УФ-детектора. Умови хроматографування: колонка Exslipse XDB C8 довжиною 150 мм, діаметром 4,6 мм, заповнена октасилілсилановим сорбентом з розміром частинок 5 мкм. Рухома фаза – метанол–фосфатний буферний розчин з рН 3,0 (70: 30). Швидкість рухомої фази – 1,5 мл/хв. Температура термостату колонки 40 оС. Детектування при довжині хвилі 220 нм. Об’єм проби 10 мкл.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины