ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧІНКИ ТА ЇЇ ПАТОЛОГІЯ У КОНЕЙ (ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ і ДІАГНОСТИКА) : Функциональное состояние печени и ЕЕ ПАТОЛОГИЯ У ЛОШАДЕЙ (Этиология, патогенез и ДИАГНОСТИКА)

Краткое содержание

Робота виконувалася протягом 1997–2004 рр. на кафедрі терапії та клінічної діагностики Білоцерківського державного аграрного університету. Частина досліджень проводилася в Інституті експериментальної та клінічної ветеринарної медицини (м. Харків), Інституті епізоотології УААН (м. Рівне), Вітебській ордена „Знак Почета” державній академії ветеринарної медицини (Республіка Білорусь). Гістологічні дослідження виконувалися на кафедрі патанатомії та ветеринарно-санітарної експертизи Білоцерківського державного аграрного університету та в лабораторії патоморфології Інституту епізоотології УААН.

Дослідна частина роботи виконувалася в кінних заводах України: Олексан-дрійському, Деркульському, Онуфріївському, Новоолександрівському, Ягільницькому, приватному кінному заводі „Інкопмарк” м. Кіровоград та племінних фермах: ДП „Навчально-дослідне господарство Білоцерківського ДАУ” (м. Біла Церква), СТОВ „Ківшовате” Таращанського району, СРОВ „Храпачі” Білоцерківського району Київської області, СТОВ „Нагірна” Жашківського району, СТОВ „Виноград” Лисянського району Черкаської області, племінному об΄єднанні „Компаніївка” Кіровоградської області, приватній конефермі м. Луцька, Київському державному іподромі та тваринах приватних осіб. Об’єктом досліджень були конематки віком від 3 до 15 років, жеребці – від 1 до 20 років, лошата і молодняк коней – від народження до однорічного віку чистокровної та української верхової, орловської та російської  рисистої, тракененської і російської ваговозної порід та непородні коні.

У зв’язку з особливостями розміщення печінки у коней дослідження її загальноклінічними методами є малоінформативним. Тому основне місце відводиться біохімічному дослідженню крові. Проте, у ветеринарній гепатології не розроблені діагностичні критерії найбільш показових біохімічних тестів. Тому перший етап дослідної роботи полягав у вивченні видових особливостей показників функціонального стану печінки у клінічно здорових коней різних порід, віку та фізіологічного стану.

З цією метою були відібрані конематки, починаючи з 8–9-го місяця жеребності. Кобил досліджували клінічно, кров відбирали на 8–9-му, 10- і 11-му місяцях жеребності, в першу декаду після пологів та через один і три місяці після них.

Дослідження лошат проводили з дня народження і до річного віку. Кров відбирали на 1-й, 5-, 10-, 20- і 30-й дні життя та в 3-х, 6-ти, 9-ти- і в 12-місячному віці.

Для дослідження стану гемопоезу визначали: загальну кількість еритроцитів і лейкоцитів (пробірочним методом), величину гематокриту (мікрометодом у модифікації Й. Тодорова), уміст гемоглобіну (геміглобінціанідним методом), лейкограму виводили за Філіпченком, розраховували вміст гемоглобіну в еритроциті (ВГЕ), середній об΄єм еритроцитів (СОЕ). Кислотну резистентність еритроцитів визначали за методом А.І. Терського та І.І. Гітельзона, популяційний склад –за методом І. Сизової. Білоксинтезувальну функцію печінки вивчали за рівнем у сироватці крові загального білка (рефрактометрично), його фракцій – нефелометричним (турбідиметричним) методом, а також за результатами сулемової, формолової і з міді сульфатом колоїдно-осадових проб.

Вуглеводну функцію печінки досліджували за вмістом у крові глюкози (ортотолуїдиновим методом); ліпідну – за рівнем у сироватці крові холестеролу (метод Златкіс-Зака); білірубіносинтезувальну – за умістом загального та кон΄ю-гованого білірубіну методом Єндрашика і Грофа (1939) у модифікації В.І. Левченка і В.В. Влізла (1987), детоксикаційну – за кількістю сечовини (кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом); креатиніноутворювальну – за вмістом креатиніну (кольоровою реакцією Яффе – метод Поппера). Функціональний стан і структуру мембран гепатоцитів оцінювали за активністю в сироватці крові аспарагінової (АСТ) та аланінової (АЛТ) амінотрансфераз (метод Рейтмана і Френкеля); холінестерази (ХЕ) – з використанням ацетилхолінхлориду; гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) – реакцією з α-γ-глутаміл-4-нітроаланіном (метод Szasz); амілолітичну функцію підшлункової залози – за активністю альфа-амілази (метод Каравея).

На другому етапі проводили моніторинг функціонального стану печінки у коней різного віку та статі. З цією метою відібрали 60 клінічно здорових непородних коней, які поділили на 4 групи (перша – 1–4 роки; друга – 5–8; третя – 9–12 і четверта – старше 12 років). У тварин визначали активність АСТ, АЛТ і ГГТ, стан білок- та білірубіносинтезувальної функцій печінки. Оцінку білірубіносинтезувальної функції в залежності від стану еритроцитопоезу вивчали на 108 тваринах, які були поділені на кілька груп. Першу групу (вік – 1–4 роки) становили тварини з низьким умістом гемоглобіну (87,4±7,7 г/л) та насиченістю еритроцитів (0,79±0,05 фмоль); другу – коні віком 5–8 років; третю – тварини 9–12-річного віку, четверту – коні старше 12-річного віку.

Досліджували також стан гепатобіліарної системи у 30 клінічно здорових жеребців чистокровної верхової, тракененської та аборигенної порід. Функціональний стан печінки у них оцінювали за показниками білок- і білірубіносинтезувальної функцій та активністю індикаторних ферментів – АСТ, АЛТ, ГГТ, у сироватці крові досліджували вміст сечовини та креатиніну.

Третій етап дослідної роботи був спрямований на вивчення змін гепатобіліарної системи при різних захворюваннях як заразної, так і неінфекційної етіології, що дало змогу визначити найбільш інформативні показники для діагностики її патології і теоретично обґрунтувати механізми розвитку ураження печінки при окремих хворобах. Вивчали функціональний стан печінки при таких хворобах: а) амілоїдоз печінки (19 гол.); б) ентералгія і метеоризм кишечнику (відповідно 11 і 7 гол.); в) гастроентерит, спричинений патогенними штамами E. сoli і Ps. аеrиgіnosa (15 гол. молодняку 1–3-річного віку та 27 кобил; збудники хвороби виділені в ІЕКВМ), та неінфекційними факторами (23 лошат 20–
30-денного віку); г) А- і D-гіповітамінози (18 гол.) та виснаження (15 гол.);
д) отруєння алкалоїдомікотоксинами (30 гол.; діагноз поставлений на основі аналізу годівлі та визначення афлатоксину В₁ в Інституті епізоотології УААН, м.Рівне); е) стахіботріотоксикоз (6 коней); ж) інфекційний енцефаломієліт (ІЕМ) в асоціації з лептоспірозом – у досліді було 16 коней 2–7-річного віку. Діагноз поставлений на основі епізоотологічних, клінічних, патолого-морфологічних, бактеріологічних та серологічних досліджень у лабораторії з вивчення хвороб коней (завідувач Галатюк О.Є.) та лабораторії патоморфології (завідувач Горальський Л.П.) Інституту епізоотології УААН, м.Рівне (експертизи № 134–136). Тварин досліджували 3 рази: хворих; через 2 та 6 місяців після клінічного видужання; з) асоційований перебіг ринопневмонії та лептоспірозу. Об’єктом дослідження були коні Новоолександрівської ваговозної породи,
3–15-річного віку, у яких ринопневмонія та лептоспіроз мали латентний перебіг. Тварин розподілили на 3 групи. В першу групу (n=41) відібрали коней, хворих на ринопневмонію (за РЗГА титр гемаглютинінів 1:128–1:512); у другу (n=22) – тварин з латентним перебігом ринопневмонії (за РЗГА титр 1:128–1:526) та лептоспірозу (за РМА титр 1:200–1:800). Третю (n=12) становили коні з прихованим перебігом ринопневмонії (за РЗГА титр 1:512) та лептоспірозу (за РМА титр 1:200–1:800). Діагностика ринопневмонії (за РЗГА) та лептоспірозу (за РМА) проводилася в лабораторії хвороб коней (завідувач – Галатюк О.Є.) Інституту епізоотології УААН, м.Рівне; і) гельмінтози коней – сетаріоз – 13 тварин 1–4-річного віку та 14 коней віком від 1 до 15 років, спонтанно інвазованих параскарисами і стронгілятами. Яйця гельмінтів у фекаліях виявляли комбінованим методом, стандартизованим Г.О. Котельниковим та В.М. Хреновим. Культивування личинок проводили за П.А. Величкіним та гельмінтоларвоскопію – за Берманом–Орловим. Для виявлення мікросетарій використовували гемоларвоскопічний метод (доцент Антіпов А.А., кафедра паразитології і фармакології). При гельмінтокопроовоскопічному дослідженні екстенсивність інвазії в коней параскарисами становила 41,7%, стронгілятами – 100%.

На основі проведених досліджень нами встановлені найбільш інформатив-ні діагностичні критерії при окремих патологіях.

Аналіз результатів власних досліджень та урахування даних літератури дали змогу теоретично узагальнити патогенез патології печінки при окремих із перерахованих хвороб: амілоїдозі печінки, метеоризмі кишечнику, гастро-ентериті, алкалоїдомікотоксикозі, асоційованому перебізі ІЕМ і лептоспірозу та сетаріозі.

Для відновлення функціонального стану печінки у коней апробували препарат “Бістим”.