РОЗРОБКА ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ СПЕЦИФІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ СКАЗУ ТВАРИН



Название:
РОЗРОБКА ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ СПЕЦИФІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ СКАЗУ ТВАРИН
Альтернативное Название: РАЗРАБОТКА И ПРИМЕНЕНИЕ СРЕДСТВ СПЕЦИФИЧЕСКОЙ ПРОФИЛАКТИКИ бешенством животных
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Матеріали і методи досліджень. Робота виконувалась впродовж 2000-2005 років на базі цеху противірусних препаратів Державної Сумської біофабрики, лабораторій епізоотології та біотехнології Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, Центральної та обласних і районних лабораторій ветеринарної медицини, а також Білоруського науково-дослідного інституту експериментальної ветеринарії імені Вишелеського С.В. за договором з творчої співдружності.


Епізоотичний стан щодо сказу в Україні і суміжних країнах вивчали за даними Міжнародного епізоотичного бюро та Державного департаменту ветеринарної медицини України і Центральної Державної лабораторії ветеринарної медицини, а також шляхом особистого аналізу епізоотичної ситуації зі сказу в Полтавській та Сумській областях.


У процесі розробки антирабічних вакцин використали фіксований вірус сказу, зокрема, штам РБ-71 (БілНДІЕВ-ВГНКІ), адаптований до ембріонів курей і культур первинно трипсинізованих клітин нирки свиней та фібробластів ЕК, вірулентність якого для мишей при інтрацеребральному зараженні складала 3,63-5,47 lg ЛД50/0,03 мл; штам Щелково-51, що підтримується на білих мишах і кролях, титр вірулентності – 4,8-5,2 lg ЛД50/0,03 мл та штам CVS (Challеnqe virus standart) – надійшов у 1971 році із лабораторії профілактики сказу Інституту полімієліту і вірусних енцефалітів РАМН, підтримується на білих мишах, кролях, собаках і вівцях, титр вірулентності – 4,6-5,4 lg ЛД50/0,03 мл.


Штами РБ-71 і Щелково-51 вірусу сказу культивували у первинних і перещеплюваних клітинних системах. Первинні культури клітин отримували за модифікованим Younqner J. (1954) методом Dulbecco R.(1954). Вихідним матеріалом для трипсинізації були нирки плодів собак та ембріони курей і перепілок. Із перещеплюваних клітин використовували лінії Vero, Frhk, ВНК-21/13, ПС, МДСК.


Культури клітин вирощували в 1,5-літрових матрасах та ролерних бутлях ємністю 0,5 і 3-5 л на живильних середовищах 199, Ігла МЕМ і ДМЕМ та їх суміші з додаванням 5-10% сироватки крові великої рогатої худоби. Живильні середовища готували з імпортних наборів компонентів на Державній Сумській біофабриці. Перещеплювані клітини підтримували шляхом серійних пересівів та зберігали в замороженому стані у рідкому азоті. Життєздатність клітинної популяції у процесі культивування, а також після дефростаціі визначали фарбуванням трипановим синім. Ступінь життєздатності клітин оцінювали за проліферативною активністю, а репродуктивну спроможність - за приростом їхньої біомаси на визначеній площині культуральних посудин та терміном формування моношару.


Штами РБ-71 і Щелково-51 вірусу сказу адаптували до нових умов культивування шляхом послідовно зростаючих пасажів. В якості вихідного вірусовміщуючого матеріалу штаму РБ-71 використали мозок заражених ним овець, а штаму Щелково-51 – клітино-культуральну суспензію. Вірулентність виробничих штамів НФ-2 і Щелково-51 та імуногенність вакцин вивчали на мишах, кролях, собаках, вівцях і великій рогатій худобі. У дослідах використано більше 12000 білих мишей - масою 18-20 г і мишей-сисунів масою 6-8 г, 180 кролів породи Шиншила масою 1,8-2,0 кг, 60 морських свинок, 340 безпорідних собак віком 4-24 місяців, 57 лисиць, 66 овець 1,5-2-річного віку та 146 голів великої рогатої худоби. Інфекційність культурального вірусу сказу визначали титруванням на білих мишах, для чого готували десятикратні розведення, що вводили інтрацеребрально, а імуногенність – за титром вірусонейтралізуючих антитіл в сироватках крові щеплених вакцинами тварин. Реакцію нейтралізації вірусу сказу проводили на білих мишах за загальноприйнятною методикою з робочими двократними розведеннями досліджуваних сироваток з постійною дозою вірусу (30 ЛД50/0,03 мл). Радіоактивне мічення культурального вірусу для оральної імунізації при вивченні патотропності здійснювали 5Н3-уридином у БілНДІЕВ. Вірусовміщуючу культуральну суспензію очищали за допомогою природної седиментації та центрифугування. Одержаний вірус інактивували фенолом, формальдегідом, теотропіном, етанолом, β-пропіолактоном при 3-х температурних режимах (4-10 ºС, 20-22 ºС і 37±0,5 ºС).


Після завершення кожного технологічного циклу напівфабрикати перевіряли на стерильність та залишкову інфекційність, яку визначали шляхом 3-разового послідовного інтрацеребрального зараження білих мишей, стерильність контролювали за ГОСТ 28085-89 ("Препараты биологические. Метод бактериологического контроля стерильности") висіванням на МПБ, МПА, тіоглікольове середовище та середовище Сабуро. Нешкідливість та авірулентність вакцини контролювали внутрішньом’язовим введенням мишам (по 30-40 голів на кожен зразок або серію) у дозі 0,5 мл/гол з подальшим наглядом за тваринами впродовж 14 діб. Імуногенність визначали кількісним методом, випробовуючи захисні властивості нерозбавлених і в розведеннях вакцин при контрольному інтрацеребральному зараженні імунізованих тварин штамом CVS вірусу сказу у дозі 30 ЛД50/0,03 мл/гол. Оцінку стану клітинного імунітету проводили за методикою Чеботкевича М.Н. і Лютинского С.И. (Методы оценки состояния иммунной системы и факторов неспецифической резистентности в ветеринарии, С.-П.-1998).


Статистичний аналіз даних здійснювали за допомогою редактора  електронних таблиць Microsoft Excel XP (2002) та пакету програм Statistika v 6.1 (Rus). Щодо статистичної обробки даних експериментальних досліджень продуктивності клітинних систем варіаційний знак досліджуваних тканин (числа клітин, одержаних при трипсинізації, або кількості знятих із посудин при пересівах перещеплюваних клітин) визначали, використовуючи елементи математичного аналізу (Меркур’єв Є., 1964). Квадратичні відхилення і середнє арифметичне вираховували для сукупності поставлених дослідів. За таблицею Стьюдента знаходили рівень вірогідності (р).


Дані з вивчення інфекційності вірусу та імуногенності вакцин піддавали статистичній обробці за методом Кербера у модифікації Ашмаріна І. (1962).


 


РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ


 


Епізоотологічний стан щодо сказу в Україні. У соціальному відношенні сказ залишається однією із найважливіших медико-ветеринарних проблем, з якою людство стикається на п’яти материках планети. Вивченням проблеми поширення, діагностики, профілактики та розробки заходів боротьби зі сказом займались і продовжують займатися багато дослідників як за кордоном, так і в країнах пострадянського простору (Ведерников А.А. з співавт., 1974; Селимов М.А., 1978; Stöhr K. et al, 1990; Прискока В.А. з співавт., 1996; Котенко М. з співавт., 1997; Павленко М., Троценко З.Р., 2000; Груздев К.Н., Недосеков В.В., 2001; Гришок Л.П. з співавт., 2002; Макаров В.К., 2002; Скибицький В.Г., 2003 та ін.).


В Україні захворювання на сказ має значне поширення, проте заходи боротьби поки що проводяться безсистемно, тільки в неблагополучних осередках. Між тим в багатьох країнах світу розроблено національні програми з ліквідації сказу на таких принципах, як всебічний епізоотологічний моніторинг та керування епізоотичним процесом на основі постійного нагляду, аналізу і оцінки епізоотичної ситуації та оперативного комплексного впливу на нього шляхом розриву усіх ланок епізоотичного ланцюга, з подальшим блокуванням і повним знешкодженням на рівні популяції, епізоотичного осередку, конкретної адміністративної території.


Нами встановлено, що епізоотичний стан щодо сказу в Україні продовжує залишатися напруженим і обумовлено це в першу чергу збільшенням кількості неблагополучних пунктів. На сьогодні сказ зареєстровано в усіх природно-географічних зонах України, у т. ч. і в АР Крим, в той час як до 2004 року неблагополучними були лише 23 області.


 


При аналізі сучасної епізоотичної ситуації щодо сказу в Україні за одиницю епізоотичного обліку нами обраний неблагополучний пункт, а не хвора тварина, оскільки у нашій країні сказ характеризується низьким індексом вогнищевості. Так, за період 1994-2004 рр. він дорівнював 1,2 (11121:9332). За останні десять років виявлено 9332 неблагополучних пункти із сказу. Особливо значне збільшення спостерігали у 2002 році, коли кількість їх досягла – 1312, що перевищило у 5,1 рази рівень 1994 року.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины