СТРУКТУРНІ ПАРАМЕТРИ СКЕЛЕТА ССАВЦІВ ЯК ОБ’ЄКТИ СУДОВО-ВЕТЕРИНАРНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ВИДОВОЇ НАЛЕЖНОСТІ БІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ

Краткое содержание

Вибір напрямів досліджень, матеріал і методи виконання роботи

Дисертаційна робота виконана упродовж 1999-2008 рр. на кафедрі анатомії і гістології Харківської державної зооветеринарної академії; на базі проблемної науково-дослідної лабораторії фізіології та функціональної морфології продуктивних тварин при кафедрі нормальної та патологічної анатомії с.-г. тварин Дніпропетровського державного аграрного університету.

Матеріал для досліджень відбирали від кролів свійських безпородних (Oryctolagus cuniculus) (8), зайців-русаків (Lepus europacus Pall.) (8), нутрій (Myocastor coypus mol.) (8), байбаків (Marmota bоbac) (8), котів свійських безпорідних (Felis catus) (8), песців (Alopex lagopus) (8) – віком 1-2 роки. Матеріалом для досліджень були носо-мозковий відділ черепа (48), нижньощелепна кістка (96), лопатка (96), плечова кістка (96), кістки передпліччя (96), тазова кістка (96), стегнова кістка (96), кістки гомілки (96). Загальна кількість дослідженого матеріалу – 912 кісток. Зазначені кістки вилучали після забою від клінічно здорових тварин без ознак захворювань кісткової системи.

Відібраний матеріал досліджували остеоскопічним (912), порівняльно-анатомічним (912), остеометричним (912) методами, методами дискримінантного аналізу (912) і інфрачервоної спектроскопії (300). Всього проведено досліджень кісток – 3846.

При роботі з дослідними тваринами дотримувались загальних принципів проведення експериментів, ухвалених на Першому Національному конгресі з біоетики (м. Київ, 2001).

При дослідженні матеріалу використовували комплекс методів. Порівняльно-анатомічним методом виявляли спільні та видоспецифічні ознаки кісток.

Лінійні розміри кісток кінцівок визначали за методикою В. П. Алексєєва (1968), а черепа – за В. С. Сперанським (1988) і В. П. Пашковою (1963) в нашій модифікації штангенциркулем ДСТ У–10 (022504) з точністю до 0,05 мм. Отримані результати вносили у розроблені нами остеологічні карти з подальшою біометричною обробкою. Остеометричні індекси визначали за формулою

Х_n = (Х₁ : Х₂) ×100             (1)

де Х_n – значення індексу, Х₁, Х₂ – відповідні абсолютні виміри кісток.

Далі встановлювали вірогідність різниці значень індексів у міжвидових сукупностях.

Для розробки методики визначення видової належності  кісток тварин невідомої видової належності за величиною остеометричних індексів ми застосували дискримінантний аналіз за В. Ю. Урбах (1975), котрий дозволяє замінити сукупність ознак остеометричних індексів (Х_1…n), однією - параметром видової належності кістки (Х_А). Останній є результатом обчислення системи дискримінантних рівнянь, за умови, що в усіх випадках застосовується  порівняння кісток тварин невідомого видового походження з аналогічним кістками кроля (Урбах В. Ю., 1975). У цьому разі, якщо одержані значення усіх видових параметрів Х_А системи дискримінантних рівнянь, відповідно, від’ємні, то досліджувана кістка|кість| невідомої видової належності з окресленої видової сукупності дрібних ссавців належить кролю, якщо вони мають різні знаки або значення усі позитивні, то досліджувана кістка|кість| належить тій тварині, для якої алгебраїчне значення видового параметра (Х_А) є найбільшим.

Порівняльно-анатомічні і остеометричні дослідження покладені в основу розвитку методології створення і використання комп’ютерних програм «Osteo» і  «Discriminant». З цією метою застосували статистичний метод дослідження.

ІЧ-спектроскопію проводили за методикою Л. Л. Шафранського із співав. (1980) та Ю. С. Вайль із співавт. (1969). ІЧ-спектр зольної пігулки записували на апараті «Avatar-360», фірми Nicolet – інфрачервоний спектрометр з|із| Фур’є перетворювачем. Спектральні методики, в т.ч. метод інфрачервоної спектроскопії, дозволяють вирішити питання хімічного складу досліджуваних спалених зразків кісткової тканини на молекулярному рівні (Стрелець М. М., 1972; Шафранський Л. Л., 1980; Голубович Л. Л., 1990; Накамото К., 1991; Титаренко В. А., 1999).