ОБГРУНТУВАННЯ І РОЗРОБКА ПРЕВЕНТИВНИХ ЗАХОДІВ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ПРИРОДНОЇ РЕЗИСТЕНТНОСТІ ОРГАНІЗМУ СВИНЕЙ ЗА УМОВ ВПЛИВУ ПАРАТИПОВИХ ФАКТОРІВ

Краткое содержание

Робота виконана на кафедрі гігієни тварин і основ ветеринарної медицини Білоцерківського державного аграрного університету на протязі 1989–2001 років (рис. 1). Дослідження проведені на свинях великої білої породи, що вирощувались на свинокомплексах: радгоспу-комбінату “Трубезький” Баришівського району, КСП “Завадівське” Володарського району, АПГ ім. Бузницького Миронівського району, СП “Перемога” Рокитнянського району, в умовах колек-тивних господарств: “Піщанське” Білоцерківського району, “Нива” Сквирського району, ім. 1-го Травня Рокитнянського району, “Устимівський” Васильківського району Київської області, “Лознянське” Хмельницького району, “Україна” Вінницького району Вінницької області, “Лан” Вільшанського району Кіровоградської області та ряд інших. Усього використано понад 20 тисяч голів тварин, які вирощувались у 21 господарстві.

Дослідження виконували в проблемній лабораторії імунології сільськогосподарських тварин, Інституті внутрішніх хвороб тварин та Інституті ветеринарно-санітарної експертизи при Білоцерківському державному аграрному університеті, Інституті експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Ка-вецького, Українському Центрі радіаційної медицини АМН України. При проведенні досліджень використані: тест-організм війчаста інфузорія Tetrahymena pyriformis (штам WH₁₄), миші інбредних ліній та їхніх гібридів перших поколінь

СВА, ВА і В/с, нелінійні щурі-самці Вістар. Усього було використано 154 лабораторні тварини.

Матеріалом для гематологічних та біохімічних досліджень була периферична кров, яку відбирали від тварин дослідних і контрольних груп до початку експерименту та на 7-у, 14-у, 20-у, 30-у, 60-у, 90-у, 150-у, 270-у і 336-у добу піс-ля першого введення препаратів.

У першому досліді з метою з’ясування стану природної резистентності за умов порушень утримання, годівлі, напування тварин, технологій вирощування, різної щільності радіоактивного забруднення і виявлення доцільності застосування коригуючих заходів, були здійснені дослідження зразків води для напування свиней (12 зразків), кормових культур, у яких вивчали їх якість та поживну цінність (64 зразки із 21 сільськогосподарського підприємства 4 областей України: Київської, Черкаської, Вінницької, Кіровоградської), проб крові плодів свиней, підсисних поросят, тварин групи дорощування та свиней відгодівельного віку.

Науково-виробничі досліди проводились у КСП “Завадівське”, СП “Промінь” Володарського, КСП “Дослідницьке” Білоцерківського району, КСП “Нива” Сквирського району Київської області. Ці господарства за прийнятою картосхемою за радіоактивним забрудненням належать до умовно чистої території (до 1 Кі/км²).

Експериментальні дослідження проводились в навчально-дослідному господарстві Білоцерківського ДАУ, “Перемога” Рокитнянського району, АПГ
ім. Бузницького Миронівського району, КСП ім. 1-го Травня Рокитнянського району Київської області. За прийнятою картосхемою дані господарства належать до четвертої зони за щільністю забруднення території (1–5 Кі/км² ). Стан природної резистентності свиней вивчався у радгоспі-комбінаті “Трубізький” Баришівського району, ТОВ “Надія”, ТОВ “Павлівське” Білоцерківського району Київської області, останні два належать до третьої зони за щільністю забруднення території (5–15 Кі/км^2)..У кожному з названих господарств були відібрані за принципом “пар-аналогів” (порода, вік, жива маса, фізіологічний стан) групи свиней – поросята-сисуни, тварини групи дорощування, свині відгодівельного віку, для яких були створені ідентичні умови годівлі, догляду і утримання.

Метою другого досліду було розробити технологію отримання комплексного імуномодулюючого препарату “Ферамін”, з’ясувати його вплив на природну резистентність свиней, поглибити вивчення дії КАФІ, феролізину на метаболізм та імунний статус свиней різних вікових категорій, дослідити вплив препаратів на збереженість та продуктивні якості тварин. Тварин розділяли за принципом “пар-аналогів” на групи по 6–35 голів у кожній. Спостереження проводили впродовж 3–336 днів після введення препаратів у дозах від 0,001 до 0,1 мл/ кг.

Метою третього досліду було вивчити вплив електромагнітних випромінювань надвисокої частоти (ЕМВ НВЧ) на оптичну густину води та розчинів солей. З’ясувати дію ЕМВ НВЧ на життєдіяльність війчастої інфузорії Tetrahymena pyriformis (штам WH₁₄), проаналізувати дію випромінювань широкочастотного діапазону на функціональну активність формених елементів крові свиней.

Метою четвертого досліду було розробити способи модифікації біологічно активних препаратів, вивчити вплив модифікованих препаратів на природну ре-

зистентність тварин різних вікових категорій, провести оцінку дії модифікованих препаратів на збереженість та продуктивні якості свиней. Спостереження проводили впродовж 3–336 днів після введення препаратів у дозах від 0,1 до
1,5 мл на 1 кг живої маси тварин.

Метою п’ятого досліду було провести ветеринарно-санітарну оцінку якості отриманої продукції від свиней, які оброблялись імуномодулюючими та модифікованими препаратами. Вивчення забійних якостей свиней проводили на Білоцерківських м’ясопереробних підприємствах: ЗАТ “Поліс” та ЗАТ “Аграрник”. Ветеринарно-санітарну експертизу свинини проводили в Інституті ветеринарно-санітарної експертизи тварин при Білоцерківському ДАУ.

В якості джерела електромагнітного випромінювання надвисокої частоти використовували прилад “Політон”, розроблений співробітниками кафедри теоретичних основ радіотехніки Національного технічного університету України (КПІ).

Прилад “ІХТ-Поріг”, розроблений співробітниками Міжнародного Центру інформаційно-хвильової терапії “Біополіс”, є джерелом ЕМВ НВЧ із щільністю потоку 10^-19–10^-21 Вт/Гц. см² у дапазоні 60–400 ГГц (реєстраційне посвідчення Міністерства охорони здоров’я України №284/96).

У пробах венозної крові визначали кількість лейкоцитів (з вивченням лейкоцитарної формули), еритроцитів, абсолютний уміст лімфоцитів у периферичній крові – методом А.А. Кудрявцева, Л.А. Кудрявцевої (1984); загальну кількість білка та білкових фракцій, сечовину, креатинін, глюкозу, холестерин, загальний кальцій, фосфор, загальний білірубін, активність ферментів переамінування (АсАТ, АлАТ), лактатдегідрогеназу, активність лужної фосфатази у сироватці крові тварин – з допомогою біохімічного аналізатора “Super-Z” (Японія); кількість міді, заліза та цинку в сироватці крові – методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії на приладі “ААS-30” (В.П. Славін, 1971); сіалові кислоти – методом Гесса (1985); оптичну густину водних розчинів після дії ЕМВ НВЧ – “КФК–2 УХЛ–4,2”, виводячи при цьому зміну оптичної густини у відсотках; життєдіяльність тест-організму війчастої інфузорії Tetrahymena pyriformis (штам WH₁₄) – методом П.В. Микитюка (1987); титр гетерогемаглютинінів – методом І.Б. Шифа, описаним В.М. Митюшніковим (1985); активність комплементу сироватки крові за 50 % – гемолізом – методом Д.К. Новикова (1979); титр тимічного сироваткового фактору – методом В.А. Малижева (1983); цитохімічний показник активності макрофагів – методом К.А. Войткевича (1977); бактерицидну активність нейтрофілів, використовуючи 0,1 % розчин нітросинього тетразолію (НСТ-тест) – за А.Н. Маянським (1989); фагоцитарну активність та інтенсивність полінуклеарних клітин – методом В.С. Гостєва (1950); бактерицидну активність сироватки крові – фотонефелометричним методом за Мюнсеном і Треффенсом (1956); циркулюючі імунні комплекси – методом Ю.Г. Гріневича і М.І. Алферова (1989); кількість Т-лімфоцитів – методом Jondal et. al. (1972); теофілінрезистентних і теофілінчутливих клітин – методом Limatibul et. al. (1972); кількість В-лімфоцитів – за Bianco et. al. (1972) у модифікації Д.К. Новікова та В.І. Новікової (1984); якість продуктів забою тварин, які піддавалися обробці імуномодулюючими та модифікованими препаратами – методом П.П. Остапчука (1979) у зразках м’яса із найдовшого мускула спини, на межі 10–11-го міжребер’я; порівняльну біологічну цінність свинини – методом П.В. Микитюка (1987).

Економічну ефективність використання біологічно активних препаратів вираховували за методикою, затвердженою МСГ СРСР (1978), а статистичну обробку отриманих даних проводили за І.А. Ойвіном (1960) з використанням програми “Excel–97” для Windows (Т.Ф. Лакін, 1990). Вірогідність розходжень між показниками оцінювали за критерієм Стьюдента (р<0,05).