Природна резистентність свиней – детермінація, особливості реалізації в різних умовах мікроклімату



Название:
Природна резистентність свиней – детермінація, особливості реалізації в різних умовах мікроклімату
Альтернативное Название: Естественная резистентность свиней - детерминация, особенности реализации в различных условиях микроклимата
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Відбір свиноматок для дослідів проводили по принципу аналогів за віком, розвитком і походженням. Вони відповідали вимогам, які предявляються до великої білої і ландрас порід, середні показники продуктивності їх батьків відповідали даним продуктивності не нижче вимог I класу.


Гігієнічна оцінка макрокліматичних умов проводилася за даними Михайлівської метеорологічної станції Запорізької області.


Температуру повітря визначали ранком (до початку роботи обслуговуючого персоналу) в трьох точках по горизонталі (на початку, посередині, в кінці приміщення) в зоні лежання свиней на відстані 25-30 см від полу ртутним термометром з точністю до 0,1ºС. Термометр розташовували так, щоб на нього не діяли прямі сонячні промені, тепло з повітропроводу, охолодження від вікон та вентиляційних труб, на відстані не менше 1 м від стін. Подовженість виміру температури в одній точці була не менше 10 хвилин. Дослідження температури приміщення проводили кожні 10 днів щомісячно (1-го, 11-го та 21-го числа – при розробці методики досліджень) та щоденно (при проведенні основних досліджень).


Абсолютну вологість повітря визначали аспіраційним психрометром Ассмана, відносну вологість повітря - за формулою. Заданих параметрів мікроклімату у свинарниках досягали за рахунок надходження свіжого повітря у результаті природної та штучної припливно-витяжної системи вентиляції та гарячим повітрям, яке подавалося до повітропроводу вздовж фронту розміщення відділень поросят-сисунів, тварин на дорощуванні і відгодівлі.


В період поросності свиноматки всіх груп утримувалися в групових станках по 6 голів на комбінованих полах – деревяних, призначених для відпочинку тварин, і бетонних з металевими решітками над транспортером для видалення гною. Два рази на добу: вранці, з 8-ї до 10-ї, і ввечері, з 16-ї до 18-ї години, свиноматки користувалися моціоном з вигоном на пасовище. За 3...5 днів до прогнозованої дати опоросу свиноматок розміщували в індивідуальних станках, в яких вони утримувалися після опоросу до відлучення поросят.


У підсисний період поросята утримувалися окремо від свиноматки в спеціальних станках і мали постійний доступ до матері. У віці 60 днів проводили відлучення поросят від матері з наступним формуванням груп по 20-25 голів і переведенням їх на дорощування.


У віці 120 днів проводили формування груп на відгодівлю, який завершувався при досягненні тваринами живої маси 100 кг. Спочатку в кожному станку розміщували по 10-15 голів, а по мірі росту  кількість тварин в станку зменшували до 5-7 голів.


Годівля тварин - у відповідності до норм потреби свиней у кормах, розроблених в Інституті свинарства УААН з урахуванням їх живої маси, фізіологічного стану, фактичного і планового середньодобових приростів.


Оцінку репродуктивних якостей свиноматок проводили за такими показниками: багатоплідність, великоплідність, молочність, маса гнізда у віці 60 днів, збереженість поросят при відлученні.


Динаміку живої маси піддослідних тварин визначали на основі показників індивідуального зважування при народженні, у віці 21, 60 (індивідуальне зважування поросят гнізда), 120, 150, 180, 210 і 240 днів (n=20). За результатами зважування визначали абсолютний, середньодобовий та відносний прирости.


Кров для дослідження брали вранці до годівлі тварин у віці 1 доба, 60, 120, 180 і 240 днів, а у поросят, які захворіли і мали несприятливий прогноз, також за 1-2 доби до гибелі (причини відходу встановлювали за типовими клінічними симптомами перебігу хвороби та результатами патологоанатомічного розтину трупів). При доборі зразків крові враховували строки проведення вакцинацій і інших ветеринарно-профілактичних заходів.


Підрахунки кількості еритроцитів (млн./мм3) і лейкоцитів (тис. /мм3) проводили в камері Горєва; гемоглобіну (г/дм3) - гемометром Салі ГС-3; лужний резерв (г/дм3) - за методом Неводова в модифікації Помаскіної; загальний білок в сироватці крові (г/дм3) - рефрактометром по методу Рейсса; а білкові фракції-  методом електрофорезу на папері в борно-боратному буфері за Гуревичем. Бактерицидну активність сироватки крові визначали за О.В. Смирновою та Т.О. Кузьміною, лізоцимну – фотоелектроколориметричним методом в модифікації УНДІЕВ у віці 60, 120, 180 і 240 днів.


 


Матеріали досліджень опрацьовані методом варіаційної статистики при використанні пакету прикладних програм “ВІОМ” на комп’ютерах РС Pentium-233 ММХ, РС Pentium-4 2,4 ГГц.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины