Епізоотологічні особливості та удосконалення профілактики лептоспірозу великої рогатої худоби в господарствах Житомирської області : Эпизоотологические особенности и совершенствование профилактики лептоспироза крупного рогатого скота в хозяйствах Житомирской области

Краткое содержание

Природно–географічні та екологічні особливості поширення лептоспірозу великої рогатої худоби в господарствах Житомирської області. Житомирська область розташована на півночі Правобережної України і займає площу 29,9 тис. км². На території області протікає 221 річка. Ландшафтно–географічні особливості Житомирської області – наявність аутохтонних осередків лептоспірозу сільськогосподарських тварин створюють природні вогнища лептоспірозу. При вивченні поширення лептоспірозу в господарствах Житомирщини було встановлено, що інфікованість поголів’я лептоспірозом у 2005 році у північних районах становила від 0,03% до 1,5%, тоді як у південно-східних (Брусилівському, Попільнянському, Андрушівському, Ружинському) та південно – західних (Любарському, Романівському) районах цей показник у декілька раз вищий і становив від 1,6% до 4,5%. У північних районах активна реакція грунту слабокисла, що  негативно впливає на збереження лептоспір.

У Житомирському, Володарськ-Волинському та Романівському районах області інцидентність найвищою була в 2001, 2002 та 2005 роках.

Високий показник неблагополучності щодо лептоспірозу великої рогатої худоби у Радомишльському і Черняхівському районах зареєстровано протягом 2000-2004 рр., у Житомирському ­– у 2000 та 2003 роках. У 2001-2005 роках відмічалась тенденція до зростання показника неблагополучності в господарствах Новоград–Волинського та Червоноармійського районів з 3,7% до 22,2% та з 30% до 80% відповідно, що свідчить про значне поширення лептоспірозу.

Оскільки лептоспіри – гідрофільні мікроорганізми і лептоспірозна інфекція виникає переважно в місцевостях з високим рівнем вологості, то існує пряма залежність між цими показниками. Було встановлено, що за 2004 рік найбільше серопозитивних тварин серед поголів’я великої рогатої худоби виділено на території Попільнянського, Житомирського і Ємільчинського районів – 2,6%; 2,7% та 4,6% відповідно. Водні ресурси, що знаходяться на території вищезгаданих районів,  мають індекс сумарної забрудненості від 5 до 7, згідно даних Баранівського В.А та Омельчука С.Г. (2000).

Найбільш забруднена вода знаходиться переважно у південній та південно-східній частинах регіону. Зокрема, у Бердичеві індекс сумарної забрудненості 10, Радомишлі – 9, Коростишеві – 8, відсоток виявлених серопозитивних тварин у РМА не перевищує 1%. Разом з тим, Попільнянський район є одним із найбільш неблагополучних відносно лептоспірозу великої рогатої худоби, але водночас вода є придатною до вживання. Слід відмітити, що в цьому районі утримується найбільша кількість поголів’я великої рогатої худоби в порівнянні з іншими районами. Очевидно, що окрім проведення профілактичних ветеринарних заходів, ступінь забрудненості води негативно впливає на переживання лептоспір у навколишньому середовищі. Адже в такій воді перевищений вміст токсичних речовин, які впливають на її кислотність та бактеріологічний склад.

Таким чином, нами встановлено, що в північних районах, де кислі ґрунти, та в районах, де водні ресурси із високим індексом сумарної забрудненості, лептоспіроз великої рогатої худоби мало поширений.

Етіологічний спектр і особливості розвитку епізоотичного та інфекційного процесів при лептоспірозі великої рогатої худоби.

Протягом 1998–2005 років у Житомирській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини було досліджено 38347 проб сироваток крові, із них серопозитивними в РМА були 8114 проб (21,16%).  Провідне місце в інфікуванні тварин у 1998 році займали лептоспіри серогруп Sejroe та Hebdomadis: інфікованість ними становила 13,52% та 10,56% відповідно. Також зареєстровано зараження збудниками  серогрупи Grippotiphоsae (0,65%), L. іcterohaemorrhagiae (0,55%), L. рomona (0,1%). Інфікування тварин L. tarassovi та L. canicola протягом цього року не зареєстровано.

Протягом 2000 року зросла кількість позитивних реакцій з антигенами L. sejroe до 19,84%, L. hebdomadis – 18,96%, L. іcterohaemorrhagiae – 4,45%,      L. рomona - 0,35%. Також виявляли тварин, інфікованих L. grippotiphоsae  (0,04%) та L. tarassovi (0,04%).

Провідна роль в етіології лептоспірозу великої рогатої худоби у 2001 році належала збудникам серогруп Hebdomadis та Sejroe (відповідно 6,03% і 3,81% випадків). У цьому році спостерігалось різке зменшення, до 1,25%, серопозитивних тварин до лептоспір серогрупи Icterohaemorrhagiae.

Протягом 2003-2004 років виявлено, як і у 1998 – 2000 роках, значну кількість тварин, сироватки крові яких одночасно реагують в РМА із двома лептоспірозними антигенами (11,5 і 17,7% відповідно). Найбільшу кількість  серопозитивних тварин виявлено одночасно до лептоспір серогруп Sejroe та Hebdomadis (табл. 1).

У 2005 році із досліджених 2840 проб сироваток крові великої рогатої худоби 749 (26,37%) були серопозитивними до семи лептоспірозних антигенів. Профілююче місце в спонтанному зараженні тварин патогенними лептоспірами належить серогрупам  Sejroe (4%) та Hebdomadis (2,61%).