ОСОБЛИВОСТІ МІКОПЛАЗМЕННО – ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ КУРЕЙ В ПТАХОГОСПОДАРСТВАХ ПІВДЕННО-СХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Роботу виконували протягом 2001-2004 років на базі лабораторії кафедри мікробіології і вірусології Луганського НАУ, вірусологічному, серологічному та бактеріологічному відділах обласної державної лабораторії ветеринарної медицини м. Луганська, відділі гістоморфології, хвороб птахів  та молекулярної діагностики ННЦ ІЕКВМ, в трьох птахогосподарствах Луганської області різних напрямків продуктивності: ВАТ “Сімейкінське”, СТОВ “Авіс” та ТОВ “СФ Агроукрптаха”.

Матеріалом для досліджень служили: 40 трупів курей віком від 110 до 300 діб, 125 голів курчат 15 – 60-добового віку; 230 задохликів; сироватки крові 1600 проб; стабілізованої крові 150 проб.

Рівень поствакцинальних та постінфекційних антитіл щодо  вірусу інфекційного бронхіту, реовірусу, аденовірусу визначали в РНГА за методиками В.В.  Германа (1988). В реакції непрямої гемаглютинації використовували еритроцитарні діагностикуми ННЦ «ІЕКВМ».

Для прижиттєвої діагностики мікоплазмозу застосовували сироватко-краплинну реакцію аглютинації та імуноферментний аналіз. Методом ІФА виявляли також наявність антитіл до вірусу інфекційного бронхіту Дослідження методом ІФА проводили в Біо-тест – лабораторії з використанням діагностичних тест-систем фірми IDEXX згідно з настанов по їх застосуванню.

Бактеріологічні дослідження проводили згідно з «Методичними рекомендаціями з діагностики, профілактики та лікування респiраторного мікоплазмозу (М. gall. – інфекція) та колібактеріозу в промислових птахогосподарствах” – Бєлгород (1978). Для визначення гемаглютинаційних властивостей мікоплазми застосовували РГА. ДНК мікоплазми та вірусу інфекційного бронхіту курей виділяли з патологічного матеріалу, використовуючи Ampli Taq Cold DNA полімерази, згідно з учбово-методичним посібником “Детекція збудників інфекційних захворювань тварин за допомогою полімеразної ланцюгової реакції” (ХДЗВА, 2003). Для визначення патогенності виділених культур мікоплазм ставили біопробу на  курчатах 20 – 30-добового віку.

З метою визначення взаємовпливу виділених культур мікоплазм та вірусу інфекційного бронхіту на організм  курчат 20 – 30-добового віку було проведено три експериментальних досліди в умовах віварію ЛНАУ. В першому досліді використовували курчат з ВАТ “Сімейкінське”, з яких було сформовано дві дослідні групи. В другому досліді курчат отримали від домашньої неімунізованої птиці, сформували чотири групи. В третьому – курчата, з яких було сформовано сім дослідних груп, мали материнські антитіла до вірусу інфекційного бронхіту. Курчат заражали у віці 20 - 30 діб бульйонною культурою M. gallisepticum 3-го, 10-го та 11-го  пасажів (концентрація мікробних клітин 220 млн/см³) та суспензією з патологічного матеріалу, оброблену пеніциліном та ацетатом талію, а також вакцинними штамами МА-5, 4/91 та епізоотичним штамом ЛІ-1 вірусу інфекційного бронхіту зі штамом 4/91, сокультивованих на курячих зародках, які вводили інтраназально та інтраокулярно у дозі 0,25 см³/голову як моно, так і одночасно.

У віці 110 діб (дослід 1) та 50 діб (досліди 2, 3) курчат досліджували клінічно, патологоанатомічно, імунологічно, серологічно (ІФА, РНГА),  бактеріологічно, в полімеразно-ланцюговій реакції, а також проводили гістологічні дослідження імунокомпетентних органів.

Виділення лімфоцитів проводили за методом Bojum (1968). Загальну кількість Т – лімфоцитів визначали методом спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана за модифікованим методом А.Н.Чередєєва та співавторів (1984). Кількість В – лімфоцитів визначали за методом N.F. Mendes (1973) комплементарним розеткоутворенням з еритроцитами барана, що містять активні компоненти. Визначення кількості теофілін–чутливих (Т – супресорів) та резистентних до дії теофіліну (Т – хелпери) клітин проводили за методом В.М. Фролова (1989). Імунорегуляторний індекс розраховували як співвідношення Т - хелперів до Т – супресорів. Загальний рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та їх фракційний склад за молекулярною масою визначали у модифікації В.М. Фролова (1989). Ig A, Ig M, Ig G– визначали за методом Манчіні (1976). Еритроцити, лейкоцити та тромбоцити підраховували за методом О.О. Кудрявцева (1969). Лейкограму виводили методом підрахунку в мазках крові, пофарбованих за сумішшю Лейшмана. Імунологічні показники крові курчат птахогосподарства “Агроукрптаха" порівнювали із загальноприйнятими фізіологічними нормами щодо курей (Вильям Дж. Риган та ін., 2000) у зв'язку з віковою різницею та біологічними особливостями.

При гістологічних дослідженнях визначали масу тіла, тимусу, бурси Фабріциуса та селезінки. Патологічні зміни і ступінь морфофункціональної активності визначали згідно з “Методическими рекомендациями по гистоморфологической оценке иммунокомпетентных органов цыплят в норме и при иммунодефицитах” (1989). В бурсі Фабриціуса визначали загальну площу медіанного зрізу органу в мм², щільність заповнення складок фолікулами, розміри фолікулів на довгій осі, ширину коркового слою фолікулів в рядах клітин. Обчислювали морфофункціональний потенціал фолікулів (ПТФ). В тимусі визначали мозково-кортикальне співвідношення (МКС). Визначали площу медіанного зрізу селезінки, ступінь розвитку ретикулярної та лімфоїдної частин, кількість лімфоїдних і плазматичних скупчень, а також гермінативних фолікулів.

Статистична обробка отриманих даних проводилася на комп'ютерному комплексі за допомогою електронних таблиць Microsoft Excel XP Professional за методом В.В.Обливанцева (2001).