УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ ТА ПРОФІЛАКТИКИ КАМПІЛОБАКТЕРІОЗУ ПТИЦІ

Краткое содержание

Дослідження виконували у період з 2001 по 2004 рік в Сумському національному аграрному університеті, лабораторії кафедри вірусології, патанатомії та ветеринарно-санітарної експертизи і кафедри епізоотології та ОЕВС факультету ветеринарної медицини, проблемній лабораторії по вивченню хворб птиці, а також в лабораторії профілактики хвороб птиці Інституту птахівництва УААН, обласній державній лабораторії ветеринарної медицини та державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках м. Суми та м. Конотоп, в птахівничих господарствах різного технологічного напрямку Чернігівської, Сумської, Харківської, Полтавської та Київської областей, санепідемстанції Сумської області м. Суми.

В лабораторних дослідах використано 342 курчат 1-30-добового віку, 50 білих мишей масою 14-16 г, 100 курячих ембріонів.

Діагностичні дослідження проводили за методиками, які рекомендовані в довіднику “Лабораторные исследования в ветеринарии” під редакцією Антонова В.Я. (1986). Бактеріологічні дослідження м’яса птиці проводили згідно з ГОСТ 21237-75 “Мясо. Методы бактериологического анализа”.

Ідентифікацію ізольованих культур до виду здійснювали, використовуючи тести, рекомендовані в “Кратком определителе бактерий Берджи” (1997), а також за результатами реакції аглютинації на склі із застосуванням моноспецифічних аглютинуючих сироваток до кампілобактерій підвидів: fetus, jejuni, coli, venerealiis і bubulus, які випускає Армавірська біологічна фабрика.

Вивчення біологічних властивостей збудника кампілобактеріозу птиці проводили за загальноприйнятими методиками.

Патогенність культур вивчали на 60 курчатах 30-добового віку, білих мишах масою 14 - 16 г та 11-добових курячих ембріонах.

Вірулентність культур кампілобактерій визначали на курчатах 10-добового віку. Визначення летальної дози збудника, яка спричинювала загибель 50% лабораторних тварин (LD₅₀) проводили за методом Ріда і Менча.

Ентеротоксигенні властивості ізольованих культур C. jejuni вивчали на ізольованих петлях кишковика курчат 30-добового віку за методикою, розробленою в лабораторії профілактики хвороб птиці Інституту птахівництва УААН.

Чутливість ізолятів Campylobacter jejuni до антибактеріальних препаратів визначали методом дифузії в агар та методом серійних розведень в рідкому середовищі, керуючись “Методическими указаниями по определению чувствительности к антибиотикам возбудителей инфекционных болезней сельскохозяйственных животных” (2003).

З метою удосконалення рістзабезпечуючих і селективних властивостей поживного середовища для індикації C. jejuni нами були проведені експериментальні випробування елективного і селективного варіантів поживного середовища, яке було модифіковане на основі поживного середовища фірми “Himedia” M 994 для культивування кампілобактерій. В нашій модифікації до складу експериментальної композиції включали 0,35% агару, який застосовувався в якості ущільнювача середовища, та 0,5% сукцинату натрію для прискорення культивування кампілобактерій C. jejuni. Дослідження, проведені на моделі референтних штамів: Campylobacter jejuni subspecies jejuni 70.2Т, Proteus vulgaris, Escherichia coli 04, Salmonella enteritidis № R-6, Staphylococcus aureus № 209-Р. Селективна домішка представляла собою суміш антибіотиків і протигрибкових речовин: поліміксина – 2 мг, рифампіцина – 10 мг, фузидина – 2 мг, ристоміцина – 10 мг, амфотеріцина В – 2 мг з розрахунку на 1 літр поживного середовища. В якості контрольного поживного середовища використовували агар для кампілобактерій фірми “Himedia” М 994. Висіви кожної культури бактерій проводили в одну пробірку з кожним поживним середовищем. Культури, вирощені на щільних поживних середовищах, розводили (кожну окремо) в фізіологічному розчині з таким розрахунком, щоб суспензії за мутністю були ідентичні оптичному стандарту зразків мутності ГИСК на 10 ОД, що відповідає концентрації в 1 см ³ суспензії приблизно 1·10⁹ мікробних клітин. Вихідні суспензії кампілобактерій, протея, ешеріхій, стафілококів і сальмонел з зазначеною вище концентрацією мікробних клітин розводили послідовно і десятикратно до 10^-7. Суспензії кампілобактерій та сторонньої мікрофлори (кожного розведення окремо) в об’ємі по 0,1см³ внесли в пробірки з модифікованим та контрольним поживним середовищем без селективної та з селективною домішкою. Посіви інкубували в ексикаторі зі свічкою при температурі +42єС.

Економічну ефективність розроблених та проведених заходів щодо профілактики кампілобактеріозу птиці визначали згідно “Методики определения экономической эффективности ветеринарных мероприятий” (1983).

Математично-статистичну обробку результатів проводили із застосуванням методів математичної обробки кількісних показників за допомогою персонального комп’ютера (програма MS Excel 98). Оцінку вірогідності визначали за методом Ст’юдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Мікробіологічний моніторинг кампілобактерій. За результатами вивчення епізоотичної ситуації щодо кампілобактеріозу птиці в птахогосподарствах Сумського, Білопільського, Недригайлівського, Липово-Долинського, Краснопільського та Путивльського району Сумської області, Менського району Чернігівської області, Зміївського та Нововодолазького району Харківської області, а також в птахогосподарствах Київської області встановлено, що збудник кампілобактеріозу птиці було виділено в 7 з 17 обстежених господарств: ВАТ “Мирний”, ВАТ “Посульський”, СЗАТ “Первомайське”, ТзОВ “Горлиця”, ТОВ “Березнянська птиця”, ЗАТ”Лубни птиця”, “Київська”. Кампілобактерії вдалося ізолювати з трупів та тушок птиці, ембріонів-задохликів, з вмісту харчового та інкубаційного яйця, змивів з поверхні шкаралупи яйця, проб води, кормів та змивів з обладнання.