ОСОБЛИВОСТІ БІОЛОГІЇ ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ РИСУ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ПОСІВІВ В УКРАЇНІ : ОСОБЕННОСТИ БИОЛОГИИ главных вредителей риса И СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ СИСТЕМЫ ЗАЩИТЫ посевов В УКРАИНЕ

Краткое содержание

В огляді літератури наведено поширення та шкідливість основних фітофагів рису України та світу, біолого-морфологічні особливості рисового комарика, прибережної мухи, ячмінного мінера та ракоподібних шкідників, особливості обліку шкідників та розвиток методів контролю їх шкідливості. Розглянуто проблеми щодо стійкості сортів рису до основних фітофагів та вказано на недосконалість існуючих систем моніторингу розвитку та системи захисних заходів.

 УМОВИ ТА МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводили в 2001-2006 рр. у відділі технології Інституті рису УААН, та на рисових сівозмінах Державного підприємства „Дослідне господарство” (ДП ДГ) Інституту рису УААН. Інститут рису УААН та ДП ДГ Інституту рису розташовані в зоні Південного Степу України, характеризуються помірно-континентальним посушливим кліматом з великою кількістю тепла та сонячного світла, незначною середньорічною кількістю опадів (330 мм) і їх несприятливим розподілом по сезонах року (Жовтоног, та ін. 1971).

Польові досліди проводили згідно загальноприйнятих методик (Доспехов Б.А., 1979). Вивчення особливостей динаміки чисельності основних шкідників проводили за методикою А. І. Касьянова (1986). Видову належність личинок двокрилих – за    В. Я. Панкратовою (1970); Г.Я. Бей-Бієнком (1969); В.П. Васильєвим (1987).

Стійкість сортозразків рису до шкідників визначали за методикою К.А. Алімбетова (1986).

Ефективність дії інсектицидів та економічної ефективності за апробованими методиками провідних фахових науково-дослідних установ (С.О. Трибель, 2001; В.Д. Агарков, А.І. Касьянов, 2000; П.П. Мельник, В.М. Чайка, 2002).

Результати досліджень обраховували методом дисперсійного аналізу з допомогою прикладних комп’ютерних програм MSExel, Statgraphics та Statistica 5.0.