ХЛАМИДИОЗ КРУПНОГО РОГАТОГО СКОТА (Серологический мониторинг, выделения, идентификации и изучения биологические свойства возбудителя)

Краткое содержание

Дисертаційна робота виконувалась протягом  1996-2004 рр. на кафедрі мікробіології і вірусології Кримського державного агротехнологічного університету, у відділі вірусології Республіканської державної лабораторії ветеринарної медицини АР Крим (філія кафедри) і в базових тваринницьких господарствах з різною формою власності АР Крим.

Базою даних із епізоотичної ситуації і клінічної характеристики хламідіозу великої рогатої худоби слугували матеріали ветеринарної звітності Управління ветеринарної медицини АР Крим, Республіканської державної лабораторії ветеринарної медицини АРК,  районних лабораторій ветеринарної медицини і власні дослідження, проведені згідно «Методичним вказівкам по епізоотологічному обстеженню» (И.А. Бакулов і співпрац.,  1982) і «Методів епізоотологічного дослідження і теорії епізоотичного процесу» (С.И. Джупина,  1991).

Виділення, ідентифікацію хламідій, вивчення основних біологічних властивостей ізолятів проводили відповідно до  «Методичних вказівок до лабораторних досліджень на хламідійні інфекції сільськогосподарських тварин» (1986)  і  «Методичних рекомендацій з лабораторної діагностики хламідіозів сільськогосподарських тварин» (1999) з використанням діагностичних наборів біофабричного виробництва для діагностики хламідійних інфекцій сільськогосподарських тварин.

Матеріалами для виділення хламідій служили окремі ділянки плаценти і паренхіматозні органи плоду корів, що абортували, з яких готували 10% суспензію на розчині середовища Ігла (рн 7,2-7,4) з наступним очищенням і додаванням у встановленому порядку антибіотиків. Після чого отриману суспензію вводили в дозі 0,3 см³ у жовтковий мішок 6-7-добових курячих ембріонів. Заражені ембріони поміщали в термостат і інкубували при температурі 37,5 ± 0,5°С і відносній вологості 75%. Загибель ембріонів протягом перших 3 діб вважали неспецифічною. В подальшому ембріони овоскопірували, тих що загинули – розтинали, витягали оболонку жовткового мішка, невеликий шматочок якої ретельно відмивали фізіологічним розчином і готували по два мазки-відбитки для проведення морфологічних досліджень. Іншу частину жовткової оболонки поміщали в пеніцилінові флакони і зберігали при температурі -25 ± 2°С. Нову партію ембріонів (серійні пасажі) інфікували хламідіоутримуючою суспензією оболонок жовткових мішків загинувших курячих ембріонів не пізніше ніж через 24 години після їхнього розтину. Досліджуваний матеріал контролювали на стерильність шляхом висіву на МПА, МПБ, середовища Сабуро і Кітт-Тароцці. Забруднений матеріал знищували у встановленому порядку. Летальну дозу (ЕЛД _50/0,3см³) для курячих ембріонів визначали за методом Ріда і Менча.

Імунні сироватки до ізолятів хламідій одержували шляхом гіперімунізації морських свинок, вільних від спонтанних хламідійних антитіл. Тварин імунізували очищеною суспензією хламідій внутрішньочеревно чотирьохкратно з 7–добовим інтервалом в дозі 1-2 см³    .

Патогенність хламідій, виділених з патматеріалу (плацентарна тканина)  корови (інв. № І098), що абортувала,  вивчали на курячих ембріонах, білих мишах, білих пацюках, морських свинках, вагітних морських свинках і в культурі клітин. Курячі ембріони 6–7-добового віку заражали в жовткову порожнину в дозах від 0,2 до 0,3 см³    загальноприйнятим методом. Білих мишей, масою 16-18 г, і білих пацюків, масою 34-36 г заражали суспензією жовткових мішків інфікованих курячих ембріонів з титром 10^–4,0 ЕЛД_50/0,3см³ інтраназально, підшкірно,  внутрішньом’язово і внутрішньочеревно в дозах від 0,1 до 0,5 см³. Морських свинок, масою 250-300 г, заражали внутрішньом’язово, підшкірно і внутрішньочеревно, а вагітних морських свинок, масою 400-450г - внутрішньочеревно суспензією хламідій у дозі від 0,5 до 1,0 см³. Загинувших і вимушено забитих тварин розтинали, з паренхіматозних органів і перитонеальної рідини готували мазки-відбитки і досліджували їх методами світлової мікроскопії. При цьому мазки-відбитки фарбували азур-еозином за методом Романовського-Гімза і карбол-фуксином модифікованим методом Стемпа. При застосуванні загальноприйнятої техніки клітинних  культур використовували перещеплювальну лінію, НЕК, люб’язно надану професором Л.П. Дьяконовим (лабораторія клітинної біотехнології і живильних середовищ ВІЕВ).

Вивчення ефективності набору  для серологічної діагностики хламідіозу великої рогатої худоби методом імуноферментного аналізу (спільний проект ВНДТІБП і КДАТУ) проводили в порівнянні з наборами для серологічної діагностики хламідіозів сільськогосподарських тварин у РЗК і РТЗК біофабричного виробництва (Херсонської біофабрики, виробничого відділу ВНДТІБП), дослідженню піддавалися проби сироваток крові корів і ялівок, у яких результат вагітності і післяпологових ускладнень характеризувалися абортами, народженням мертвого і нежиттєздатного приплоду, затримкою посліду, ендометритами, маститами, а також сироватки крові телят, з клінічним проявом хвороби діареєю, бронхопневмонією, артритами, кон’юнктивітом.

З метою вивчення ефективності лікування і профілактики хламідіозу у молодняка великої рогатої худоби використовували комплексний антимікробний препарат пролонгованої дії – оксиветин. Досліди проведені на телятах 2–3 місячного віку, що народилися від хворих на хламідіоз корів і у яких виявлялись ознаки бронхопневмонії. У процесі дослідів у крові телят, стабілізованій цитратом Na, визначали вміст гемоглобіну гемоглобін-цианідним методом (з ацетонциангідріном), а також кількість еритроцитів і лейкоцитів, а в сироватці крові телят - кількість загального білка рефрактометричним методом. Біохімічне бронхо-легеневе тестування проводили за методом І.Н. Кондрахіна (1996) при бронхопневмонії телят. Економічну ефективність заходів, проведених в умовах виробництва, розраховували згідно «Методики визначення економічної ефективності ветеринарних заходів» (1982).

Статистичну обробку експериментальних даних проводили за методикою Н.П. Ашмаріна (1962).

Результати власних досліджень

Вивчення епізоотичної ситуації щодо хламідіозу великої рогатої худоби у тваринницьких господарствах АР Крим

Аналіз показників відтворення стада великої рогатої худоби в господарствах АР Крим свідчать про те, що хламідії як самостійні облігатні мікроорганізми-паразити, так і в асоціації з іншими збудниками відіграють значну роль в інфекційній патології вагітності тварин, спричинюючи в них аборти, мертвонародження, народження слабких і нежиттєздатних телят, розвиток післяпологових ендометритів, вагінітів, безплідність, мастити. Так, за період спостереження (1997-2003 р.) кількість абортів і мертвонароджених серед корів і ялівок тваринницьких господарств Криму склала від 0,6% до 2,5%, народження слабких і нежиттєздатних телят - від 1,6% до 3,3%, кількість безплідних корів - від 2,5% до 6,2%, недоодержання приплоду - від 4,7% до 10,7%.

Аналіз матеріалів звітності Управління ветеринарної медицини у АР Крим, Республіканської державної лабораторії ветеринарної медицини, їхніх територіальних органів, а також результати власних досліджень показали, що в господарствах АР Криму хламідіоз великої рогатої худоби довгий час не діагностувався, про те в ряді господарств у корів відмічали аборти, післяпологові ускладнення, народження слабких і нежиттєздатних телят, респіраторні і шлунково-кишкові хвороби  молодняку, у биків – уретрити, орхіти, баланопостіти.

На початку 90-х років минулого  сторіччя хламідіоз великої рогатої худоби на півострові реєструвався у виді спорадичних випадків, що було пов’язано з недостатньою вивченістю питань епізоотології, відсутністю надійних методів діагностики. Аборти у корів, післяпологові ускладнення, загибель і вимушений забій тварин класифікувалися фахівцями як наслідок порушення зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил годівлі і утримання тварин. Про те, проведені нами дослідження вказують на етіологічний зв’язок цих хвороб з облігатними паразитами-хламідіями. Нерідко в цих же господарствах у корів і ялівок народжувалися телята з ознаками гіпотрофії, з характерними для хламідіозу великої рогатої худоби проявами клінічних форм бронхопневмоній, гастроентеритів, артритів, кератокон’юнктивітів при відсутності в окремих випадках збудників бактеріальної  інфекції.

Незважаючи на те, що в багатьох господарствах  умови утримання і годівля великої рогатої худоби, були майже однаковими, в технології утримання тварин нами виявлені істотні недоліки, які деякою мірою  впливали на збереженість поголів’я і стан його здоров'я. Це відсутність теренкурів, де можна було б проводити повноцінний моціон корів, силосно-сенажний тип годівлі з обмеженою часткою концентратів і кормодобавок, малі санітарні розриви при підготовці приміщень, рециркуляція вентиляційного повітря, недостатнє освітлення приміщень, підвищена концентрація аміаку і вуглекислого газу, підвищене бактеріальне забруднення пологових приміщень. При такому веденні галузі молочного і м’ясного скотарства виникають значні труднощі в забезпеченні охорони тварин від збудників інфекційних захворювань і в тому числі хвороб, до етіології яких причетні хламідії.

З метою вивчення поширення хламідіозу серед різних груп великої рогатої худоби проведено вибіркове дослідження проб сироватки крові в РЗК на присутність специфічних антитіл до хламідійного антигену. З досліджених проб сироваток крові корів, биків-виробників і телят різних вікових груп позитивно реагували з хламідійним антигеном 194 проби (18,7%). Серед поголів’я тварин серопозитивність до хламідійного антигену великої рогатої худоби була не однакова. У корів вона складає 30,7%, у биків-виробників - 12,0% і в телят - 16,0%. При аналізі титрів установлена пряма залежність між рівнем специфічних антитіл і відсотком інфікованності великої рогатої худоби. Паралельно проведено дослідження проб сироваток крові великої рогатої худоби на наявність специфічних антитіл до вірусу парагрипа-3, з використанням діагностичних наборів виробництва Херсонської біофабрики.   В результаті проведених досліджень у реагуючих тварин виявлені асоціації хламідій і вірусу парагрипа-3. При цьому реєстрували 2-4- кратне збільшення титру специфічних антитіл до антигену вірусу ПГ-3, а з патологічного матеріалу від хворих телят був виділений збудник парагрипа-3 (експертиза 73-36), що підтвердило наявність асоціації збудників хламідіозу і парагрипа-3 у великої рогатої худоби в окремих тваринницьких господарствах АР Крим.