ЕПІЗООТОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ВІРУСНИХ ХВОРОБ У ДИКИХ ПТАХІВ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

  Дисертаційна робота виконувалась у період з 2000 по 2005 рік у відділі профілактики хвороб птиці Інституту птахівництва УААН, Інституті експериментальної та клінічної ветеринарної медицини УААН, Біосферному заповіднику «Асканія-Нова», п’яти птахівничих господарствах трьох областей та в біотопах птахів на території м. Харкова, Харківської та Сумської областей.

У Біосферному заповіднику «Асканія-Нова» досліджували птахів 5 видів: крижень звичайний (Anas platyrhynchos), огар (Tado a ferruginea), гуска сіра (Anser anser), гуска білолоба (Anser albifrons), лебідь чорний (Cygnus atratus). Для серологічних дослідженнь відібрані проби крові від 404 мігруючих птахів і зібрано 119 яєць крижнів, огарів, гуски сірої. Проведені вірусологічні дослідження 5 зразків патологічного матеріалу та 13 клоакальних змивів  від мігруючих птахів.

В 5 птахівничих господарствах Харківської, Черкаської, Запорізької областей проведено дослідження птахів таких видів: горобець хатній (Passer domesticus), синиця велика (Parus major), грак (Corvidae frugilegus), галка (Coloeus monedula), голуб (Columba livia), яструб великий (Acсipiter gentilis), горлиця садова (Streptopelia decaocto), мартин сизий (Larus canus), ластівка сільська (Hirundo rustica). Для імунологічних досліджень було відібрано 71 проба крові горобців, граків, галок, голубів, яструба, мартинів і 120 яєць горобців хатніх та ластівок сільських. Проведені вірусологічні дослідження та дослідження в ПЛР 52 зразків патологічного матеріалу від синантропних птахів.

У біотопах м. Харкова, Харківської та Сумської областей зібрано 42 яйця 11 видів птахів: сорока (Pica pica), мухоловка білошия (Muscicapa  albicollis), дрізд співочій (Turdus philomelos), дрізд чорний (T. merula), чикотень (Turdus pilaris), костогриз (Coccothraustes coccothraustes), вільшанка (Erithacus rubecula), зеленяк (Chloris chloris), сорокопуд терновий (Lanius collurio), зяблик (Fringilla coelebs), горихвістка чорна (Phoenicurus ochruros).

У лабораторних дослідженнях використовували сироватки крові та екстракти жовтків яєць диких птахів, культуру клітин фібробластів ембріонів гусей (ФЕГ), курячі (КЕ) і качині (КачЕ) ембріони, вакцинний штам „Ла-Сота” вірусу ньюкаслської хвороби, штам „L497” вірусу синдрому зниження несучості-76, вакцинний штам „К-ІП” вірусу гепатиту каченят.

Відбір крові від диких птахів проводили з підкрильцевої або з яремної вени (І.А. Болотніков, Ю.В. Соловьйов, 1980), а також безпосередньо з серця у поранених птахів. Отримання сироватки та подальшу підготовку здійснювали за загальноприйнятими методиками (Р.М. Коровін і співав., 1989; Н.В. Коротченко і співав., 1998).

Екстракти жовтків яєць диких птахів готували за двома методиками. Перша включала ретельне змішування жовтка в співвідношенні 1:2 з фізіологічним розчином (рН 7,2–7,4), центрифугування при 2500–3000 об/хв протягом 15 хвилин. Супернатант, що утворювався над осадом після центрифугування, відбирали й використовували в дослідженнях.  Друга методика: ретельне змішування жовтка з фізіологічним розчином (рН 7,2–7,4) в співвідношенні 1:1, додавання до цієї суміші рівного об’єму хлороформу, шутелювання протягом 5–10 хвилин і центрифугування при 3000 об/хв 15 хвилин. Супернатант використовували в подальших дослідженнях.

Антитіла (АТ) у сироватках крові та екстрактах жовтків яєць диких птахів до вірусу ньюкаслської хвороби (НХ), грипу, синдрому зниження несучості-76 (СЗН-76) визначали в реакції затримки гемаглютинації (РЗГА), до вірусів інфекційного бронхіту курей (ІБК), інфекційного ларинготрахеїту (ІЛТ), хвороби Гамборо (ХГ), вірусного ентериту гусей (ВЕГ) – у реакції непрямої гемаглютинації (РНГА) за загальноприйнятим методом (Р.М. Коровін  і співав., 1989; Н.В. Коротченко і співав., 1998). Визначення антитіл до вірусного гепатиту каченят (ВГК) проводили в реакції нейтралізації (РН) використовуючи для цього пул 5–10 проб сироваток або екстрактів (І.І. Панікар, 1987).

Вірусологічні дослідження проводили з використанням ФЕГ, КЕ, КачЕ за загальноприйнятими методиками (Р.М. Коровін  і співав., 1989; Н.В. Коротченко і співав., 1998; В.Н. Сюрін, 1991). Ідентифікацію ізольованого вірусного агенту проводили в РЗГА зі специфічною сироваткою крові проти вірусу НХ загальноприйнятим методом (В.Н. Сюрін  і співав., 1991), а також в ІФА з використанням діагностикуму «Набор препаратов на основе моноклональных антител для дифференциальной диагностики гриппа птиц и болезни Ньюкасла твердофазным иммуноферментным методом» виробництва ВНДІ ВВМ (м. Покров, Росія) згідно з настановою щодо використання біопрепарату.

Визначення патогенності ізоляту НХ проводили за методикою визначення середнього часу загибелі 10 денних КЕ, викликаної мінімальною летальною дозою вірусу (В.Н. Сюрін  і співав., 1991).

Дослідження зразків патологічного матеріалу від диких птахів у полімеразно-ланцюговій реакції (ПЛР) проводили згідно з методичними рекомендаціями (А.А. Гусєв, А.Н. Панін, 1998).