ЛЕПТОСПІРОЗ СОБАК (ЕПІЗООТОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ, УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСОБІВ ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ)

Краткое содержание

            Роботу виконано протягом 1999 – 2003 рр. на базі лабораторії лептоспірозу Інституту ветеринарної медицини УААН та Центру сучасної ветеринарної медицини м. Києва.

            Зразки крові для гематологічних, біохімічних та серологічних досліджень відбирали у собак та котів обох статевих груп. Відбір крові для досліджень здійснювали в умовах Центру сучасної ветеринарної медицини м. Києва. Всього дослідили 2458 зразків крові та сироватки крові собак та 36 – котів.

            Серед гематологічних показників у досліджуваних пробах визначали: кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну, лейкоцитів та їх популяцій. Дослідження проводили на автоматичному гематологічному аналізаторі «Medonic CA 620».

            Дослідження біохімічних показників сироватки крові проводили на автоматичному біохімічному аналізаторі «Kormay Multi». Визначали наступні показники: активність трансаміназ (АСТ, АЛТ, ГГТ), лужної фосфатази, вміст білірубіну, сечовини, креатиніну, сечової кислоти, азоту сечовини, глюкози, загального білка, глобулінів, калію та натрію, а також тригліцеридів.

            Серологічну діагностику лептоспірозу та лептоспіроносійства здійснювали за допомогою реакції мікроаглютинації (РМА) із використанням референтних діагностичних аглютинуючих сироваток та штамів лептоспір із колекції Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини та набору штамів, отриманих із Референс-центру штамів мікроорганізмів (Амстердам, Нідерланди), а саме: L. icterohaemorrhagiae, L. canicola, L. grippothyphosa, L. polonica, L. tarassovi, L. pomona, L. kabura, L. bratislava. Постановку реакції здійснювали за класичною методикою (Alexander A.D., 1980). Облік результатів реакції та вивчення морфологічних властивостей збудника проводили із використанням методу темнопольної мікроскопії (Thomas C.G.A., 1983).

            Виділення чистих культур лептоспір та вивчення їх культуральних властивостей проводили на твердих (буферно-сироватковий агар) та рідких (середовище Кортгофа із 10% сироватки крові кроля) середовищах.

            Ефективність модифікованих схем етіотропної терапії досліджували на 824 собаках, хворих на лептоспіроз, використовуючи антибіотики стрептоміцинового, тетрациклінового, пеніцилінового, макролідного та цефалоспоринового рядів, а також специфічні гіперімунні сироватки, які застосовували у різних комбінаціях та послідовності. Тварин розподіляли на п’ять груп: собакам першої групи вводили специфічну гіперімунну сироватку в дозі 3 – 5 мл підшкірно один раз на добу протягом п’яти діб; тваринам другої дослідної групи послідовно вводили антибіотики депоміцин та доксициклін (комплекс 1) у дозах 1 мл/10 кг маси тіла підшкірно та 20 мг/кг per os, протягом 7 та 14 діб відповідно; третьої дослідної групи – антибіотики фармазин-50 та доксициклін (комплекс 2) у дозах 1 мл/10 кг маси тіла підшкірно і 20 мг/кг per os, протягом 10 та 14 діб відповідно; четвертої дослідної групи – антибіотики цефтріаксон та доксициклін (комплекс 3) у дозах 25 мг/кг внутрішньом’язово і 20 мг/кг per os, протягом 10 та 14 діб відповідно. Застосування доксицикліну розпочинали з сьомої доби лікування цефтріаксоном. Собаки п’ятої групи були контрольними – їх лікували за стандартною схемою – вводили антибіотик стрептоміцин-КМП у дозі 15 мг/кг двічі на добу протягом двох тижнів.

            Ефективність модифікованих схем патогенетичної терапії вивчали на 10 групах хворих на лептоспіроз собак по 15 тварин у кожній. Тваринам першої дослідної групи, окрім застосування антибіотиків фармазин-50 та доксициклін, вводили препарат на основі бутофосфану та ціанкобаламіну – катозал у дозі 1 – 3 мл підшкірно 1раз на добу протягом 5 – 7 діб; тваринам другої дослідної групи – препарат на основі ессенціальних фосфоліпідів – ессенціале-Н: перші три рази препарат вводили внутрішньовенно у дозі 1 – 3 мл на голову, далі – per os по одній капсулі тричі на добу протягом 21 доби; тваринам третьої групи – кардіо- та гепатопротектор тіотриозалін – по 3 мл 2,5% розчину внутрішньовенно 1раз на добу протягом 10 діб; четвертої – препарат на основі солей аргініну та глютамінової кислоти – глютаргін, курс лікування складав 14 діб; п’ятої – інгібітор кінінової та тромбінової систем – контрикал у дозі до 300 тис. антитрипсинових одиниць, 1 раз на добу, протягом п’яти діб; шостої – рослинний препарат на основі Леспедези головчастої – леспенефріл у дозі 5 – 15 мл/голову 3 рази на добу протягом 14 діб; сьомої – плазмозамінник реосорбілакт – у дозі 7 мл/кг, внутрішньовенно, крапельно; восьмої – комбінований регідратант на основі 40% розчину глюкози, аскорбінової кислоти, тіаміну гідрохлориду та дексазону у дозі 5 мл/кг внутрішньовенно, крапельно, протягом семи діб; дев’ятої – комплекс препаратів катозал, ессенціале-Н, тіотриозалін, глутаргін, леспенефрил, контрикал та комбінований регідратант у вказаних дозах.  Тваринам десятої групи (контроль) на фоні лікування антибіотиками фармазин-50 та доксициклін патогенетичну терапію не застосовували.            

        Вплив дієтотерапії на ефективність лікування собак, хворих на лептоспіроз, вивчали на трьох групах тварин по 10 тварин в кожній. Тваринам першої дослідної групи із жовтушною формою лептоспірозу у доповнення до основного курсу лікування (антибіотики фармазин-50 і доксициклін та комплекс патогенетичних препаратів) згодовували корм Royal Canine Hepatic (Waltham), тваринам другої дослідної групи із безжовтушною формою лептоспірозу – корм Royal Canine Renal (Waltham). Собакам третьої (контрольної) групи згодовували звичайні корми.

У всіх групах тварин проводили моніторинг клінічного стану, гематологічних та біохімічних показників крові, визначали кількість випадків ускладнень, рецидивів, повного одужання та летальних випадків.

Вивчення динаміки формування поствакцинального імунітету здійснювали на п’яти групах клінічно здорових собак обох статевих груп по 50 тварин в кожній. Тваринам першої дослідної групи вводили вакцину Nobivac L, другої – Nobivac RL (Intervet), третьої – полівалентну вакцину Vangard 5L (Pfizer), четвертої – полівалентну вакцину Hexadog (Merial), п’ятої – Duramun Max 4L (Cimedica). Всі препарати вводили двократно із інтервалом 6 місяців.

Сироватки крові тварин досліджували у РМА за стандартною методикою до вакцинації, через три тижні та шість місяців після вакцинації, а також через шість місяців після ревакцинації.

Стан поствакцинального імунітету у тварин, щеплених моновалентними протилептоспірозними вакцинами виробництва ІВМ, вивчали на 86 клінічно здорових собаках різних статевих груп. Препарати вводили дворазово з інтервалом шість місяців. Сироватки крові тварин досліджували у РМА з використанням стандартних тест-антигенів до вакцинації, через три тижні та шість місяців після вакцинації, а також через шість місяців після ревакцинації.

Статистичну обробку експериментальних даних проводили за комп’ютерною програмою MS Excel.