ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сьогодні, коли Україна розбудовує громадянське суспільство відповідно до європейських принципів, необхідним стає вихід за межі розуміння права виключно як одностороннього державно-владного припису, примусового заходу реалізації державної політики. Право за цих умов, спираючись на притаманні йому ознаки – загальнообов’язковість, формальну визначеність, системність, забезпечення державним примусом, покликано реалізувати своє дійсне соціальне призначення, розкрити власну примирювальну природу, забезпечити гармонійний розвиток особистості та суспільства, затвердивши ідеали порозуміння та досягнення компромісу. Пошук нової методології праворозуміння виявляється актуальним саме зараз, коли сучасне суспільство поступово перебудовується як інформаційне, яке характеризується динамізмом, ускладненням соціально-економічних, комунікаційних, міжособистісних зв’язків, запровадженням нових управлінських методів, посиленням значущості так званого “людського” фактору, екологічних та політичних вимог.

Необхідність пошуку нових підходів до праворозуміння викликана ситуацією, яка склалася на теренах юридичної науки. До другої половини XX ст. ніякі дискусії не могли похитнути впевненості у побудові абсолютно істинних підходів до праворозуміння. На сьогоднішній день ситуація змінилася, традиційні підходи до праворозуміння все більше не відповідають потребам теперішнього часу, коли відбувається перехід до якісно іншого стану, який часто називають постіндустріальним суспільством. Сьогодні претендувати на абсолютність та істинність не можуть ні юридичний позитивізм, ні концепція природного права, ні історична школа права, ні соціологія права. Усі вони з якогось одного боку розглядають феномен права, заперечують альтернативні доктрини, а тому можуть мати тільки відносну істинність. Нові підходи дають можливість більш адекватно реаліям сучасного суспільства підійти до розуміння права. В останньому тепер вбачають насамперед можливість забезпечення злагоди та миру в суспільстві, порозуміння індивідів, за допомогою його діалогічного характеру та примирювальним процедурам.

Академія правових наук України виступала ініціатором та організатором Всеукраїнської (Київ, 1996 р.) і міжнародної (Харків, 2002 р.) наукових конференцій з методологічних проблем юридичної науки. На останній було наголошено на необхідності застосування напрацювань загальновизнаних у XX столітті філософсько-правових шкіл. Питання методологічних проблем сучасної юридичної науки в Україні було провідним на Міжнародній науковій конференції “Методологічні аспекти юридичної науки на сучасному етапі” (травень, 2004 р., Київ). Зокрема, підкреслювалося, що сутність права під час пошуку нових підходів до праворозуміння має розглядатись у безпосередньому зв’язку з процесами правоутворення, сприяючи удосконаленню і підвищенню якості чинного законодавства, удосконаленню процедур тлумачення тексту нормативно-правових актів, обґрунтовуючи законність правозастосовчої діяльності та пояснюючи тенденції соціально-правового розвитку суспільства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт сектору проблем формування та функціонування органів державної влади Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України за темою “Правові основи організації та функціонування органів держави” № 0100U006579.