БІОЛОГІЯ ЩИТОНОСОК БУРЯКОВОГО АГРОБІОЦЕНОЗУ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ЗАХИСНИХ ЗАХОДІВ ПРОТИ НИХ В УМОВАХ ЦЕНТРАЛЬНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

В огляді літератури розглядається систематичне положення, поширення на земній кулі, морфологічна характеристика, цикл розвитку і спосіб життя щитоносок агробіоценозу бурякового поля, їх господарське значення, трофічні зв’язки та шкодочинність.

МІСЦЕ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводили впродовж 1996-2002 років на дослідних і виробничих полях Білоцерківської дослідно-селекційної станції ІЦБ УААН, на полях учгоспу Білоцерківського державного аграрного університету та інших господарств Білоцерківського району. Вегетаційні досліди проводились в інсектарії БДАУ.

Обліки чисельності імаго, яєць, личинок та лялечок здійснювали за загальноприйнятими методиками (Косов и др., 1958; Омелюта, 1986). Кількість яєць в кладках підраховували за методикою В.Я Слободенюка (1977) та В.М. Бровдія (1983).

Вивчення кормових зв’язків жуків щитоносок, їхню плодючість, кормових зв’язків личинок та тривалості розвитку, поведінки жуків нового покоління та можливість появи другого покоління проводили в інсектарії БДАУ. Спостереження за комахами в усі стадії їх розвитку з метою виявлення паразитів та захворювань проводились в лабораторії кафедри захисту рослин БДАУ. Токсичність дії сходів цукрових буряків на щитоносок оцінювали в лабораторних умовах і визначали ефективність препаратів (Федоренко,1998; Трибель, 2001). Площу знищеного листя вираховували за допомогою міліметрового паперу. Польові досліди закладали згідно загальноприйнятих методик (Вагнер, 1965; Гар, 1969; Доспехов, 1985).

Обробку даних, отриманих при дослідженнях, проводили методом дисперсійного аналізу та за програмою “Statistica” версія 5.0, Windows -95 на персональному комп’ютері.

ВИДОВИЙ СКЛАД ЩИТОНОСОК АГРОБІОЦЕНОЗУ БУРЯКОВОГО ПОЛЯ

В агробіоценозі бурякового поля впродовж 1996–2002 рр. виявлено дев’ять видів щитоносок: бурякову (Cassida nebulosa L.), лободову (C. nobilis L.), темношовну (C. vibex L.), жовтувату (C. (s.str.) flaveola Thund.), зелену (C. (Odontionycha) viridis L.), болотну (C. sanguinosa Suffr.), осотову (C. rubiginosa L.), кропивну (C. (Cassidulella) vittata Vill.), березкову (Hypocassida subferruginea Sch k.).

Серед виявлених щитоносок домінантом є щитоноска бурякова, чисельність якої складає 93,7%. Щитоноска осотова посідає друге місце (3,4%). Цукровим бурякам вона не шкодить, живиться переважно на осоті і є корисним фітофагом. Лободова і кропивна щитоноски у роки досліджень спостерігались у незначній кількості (1,6 і 0,06 % від усіх виявлених комах). Решта видів виявлені за межами бурякового поля в кількості від 0,36 до 0,03 екз./м².

БІОЛОГІЯ ЩИТОНОСОК, ЩО ОСЕЛЯЮТЬСЯ НА ПОСІВАХ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

Основними місцями зимівлі бурякової щитоноски є узлісся, а лободової і осотової – лісосмуги. Пробудження починається, коли температура повітря в денні часи на поверхні грунту досягає 15-20⁰С. Першими навесні з’являються щитоноски лободова та жовтувата, пізніше – осотова та бурякова