ТКАНИННИЙ ГЕМОСТАЗ У СОБАК І ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ПРИ ЛІКУВАННІ ГНІЙНИХ РАН ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МАЗЕЙ НА ГІДРОФІЛЬНІЙ ОСНОВІ : Тканевой ГЕМОСТАЗ У СОБАК и крупного рогатого скота при лечении гнойных ран С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ МАЗЕЙ НА гидрофильной основе

Краткое содержание

Робота виконана протягом 2002–2005рр. на кафедрі хірургії Білоцерківського держагроуніверситету. Бактеріологічні дослідження проведено в лабораторії кафедри мікробіології та вірусології.

Матеріалом для дослідження були 41 собака, що надходили для лікування у хірургічну клініку факультету ветеринарної медицини; 14 клінічно здорових собак та 22 голови молодняку великої рогатої худоби.

Через відсутність у літературі даних щодо гемостазологічних властивостей тканин у тварин різних видів, видоспецифічність системи гемостазу та у зв’язку з різноманітністю методів її дослідження, було проведено визначення стану системи тканинного гемостазу в тканинах різних ділянок тіла тварин.

Клініко-діагностичний етап складався з комплексу клінічних, бактеріологічних, планіметричних, цитологічних та гістологічних досліджень у собак та молодняку великої рогатої худоби з гнійними ранами.

При цьому матеріалом для досліджень були собаки (віком 1–2 роки), які надходили у хірургічну клініку із випадковими різано-розміжченими ранами м’яких тканин, приблизно однакових за площею (7,5–10,5 см²).

У молодняку великої рогатої худоби (вік 6 місяців, маса тіла 140–160 кг) гнійні рани моделювали у ділянці заостного м’яза лопатки згідно з настановою (Шалимов С.А. и др., 1989) під місцевим знеболюванням.

Бактеріологічні дослідження ранового ексудату в собак (35 тварин) та великої рогатої худоби (16 тварин) включали ідентифікацію збудника ранової інфекції та визначення чутливості виділених мікроорганізмів до антибактеріальних засобів методом стандартних паперових дисків. За їх результатами у собак провели дві серії дослідів. У першій серії рани у собак були інфіковані асоціаціями грампозитивних мікроорганізмів: Str. mesenteroides та Stаph. аureus, інколи в поєднанні зі Str. fecalis. Тварин розділили на дослідну (14) та конт-рольну (11) групи. У другій серії рани у собак інфіковані асоціаціями грамнегативних E. coli та Ps. aeruginosa (по 5 голів у дослідній та контрольній групах). У молодняку великої рогатої худоби рани були інфіковані бактеріями роду Enterobacter, інколи в асоціації з бактеріями роду Staphylococcus.

Лікування гнійних ран у собак включало хірургічну обробку під місцевим знеболюванням, їх промивання розчинами 3%-го перекису водню та 0,02%-го фурациліну порівну, застосування зближуючих швів, поліхлорвінілового дренажу, через який вводили один раз на добу мазі: у дослідній групі – мазь “Левосин”; у контрольній – лінімент стрептоциду (5%). Далі згідно з показаннями: у дослідній групі їх закривали первинно-відстроченими швами, а в контрольній застосовували відкритий метод лікування із використанням лініменту. До, на 5-, 10- і 15-ту добу лікування проводили клінічні та ультрасонографічні дослідження, відбирали тканинні зразки для гістологічних та гемостазологічних досліджень.

Клініко-гемостазологічне обгрунтування застосування мазі “Мірамістин” у собак з гнійними ранами проводили за такою ж схемою. Однак, у дослідній групі рани дренували з використанням мазі “Мірамістин” до їх закриття первинно-відстроченими швами, а у контрольній – цю ж мазь наносили на поверхню рани до повного її загоєння.