ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СОРБЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ГНІЙНИХ РАНАХ У КОНЕЙ



Название:
ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СОРБЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ГНІЙНИХ РАНАХ У КОНЕЙ
Альтернативное Название: ПАТОГЕНЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ сорбционные ТЕРАПИИ при гнойных ранах у лошадей
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Дослідження проведені протягом 2002–2004 рр. в умовах кафедри хірургії і акушерства Полтавської державної аграрної академії та кафедри акушерства і хірургії Сумського національного аграрного університету. Матеріалом для виконання дисертаційної роботи були коні різного віку із ТОВ „Перший Сумський племінний конезавод”, КСП „Будильське” Лебединського району, КСП „Комишанське” Охтирського району, АПТ „Вікторія” Краснопільського району Сумської області, Сумської та Лебединської кінноспортивних шкіл.


У господарствах регулярно протягом 2002–2004 рр. проводилося диспансерне обстеження поголів’я коней (усього обстежено 920 тварин), що дало змогу вивчити етіологію, сезонну і вікову динаміку травматизму в коней.


На першому етапі досліджень вивчалися зміни гемостазіологічних параметрів у клінічно здорових коней в онтогенезі, що дозволило визначити нормативні коливання показників системи гемостазу у тварин різного віку.


Друга серія досліджень включала вивчення клінічної характеристики перебігу ранового процесу та визначення ролі системи гемокоагуляції і фібринолізу в патогенезі гнійних ран у коней різного віку. Для цього було сформовано три групи коней із випадковими шкірно-м’язовими ранами, розміром 60–90 см2. До першої групи було віднесено коней віком 9–12 місяців (n=5), другої – 42–48 місяців (n=5) та третьої – 10–16 років (n=5). Клініко-лабораторні дослідження коней проводили на 2-у, 5-, 10-, 15- та 20-у добу перебігу ранового процесу. При клінічному дослідженні визначали розміри, стан стінок і дна ран, рухливість ранових країв, їх щільність та болісність, а також кількість і характер ексудату, терміни очищення, час появи грануляцій, епітелізації і повного загоєння ран.


При гематологічних дослідженнях підраховували кількість еритроцитів і лейкоцитів, виводили лейкограму – за загальноприйнятими методами, визначали вміст гемоглобіну – фотометрично із використанням наборів фірми „Агатмед” (Росія) та загального білка в плазмі крові – біуретовою реакцією із використаням діагностичних наборів фірми „Simco-LTD” (м.Львів, Україна).


З метою обґрунтування патогенетичної ролі системи гемостазу у розвитку ранового процесу у коней досліджувались основні компоненти гемокоагуляційної та фібринолітичної ланок гемостазу. В плазмі крові визначали концентрацію гострофазного протеїну – фібриногену (ФГ) – гравіметричним методом за Р.А. Рутберг (1984), продуктів його тромбінового протеолізу – розчинних фібрин-мономерних комплексів (РФМК), які є маркерами внутрішньосудинного мікрозгортання крові (в тесті з розчином ортофенантроліну виробництва фірми „Прогрес” м. Томськ, Росія), за методом В.А.Єликомова і А.П.Момота (1996). Активність фібриностабілізувального фактора (ФСФ) визначали за уніфікованою методикою із використанням діагностичних наборів фірми „Simco-LTD” (м.Львів, Україна). Антикоагулянтний потенціал оцінювали визначенням активності основного природного інгібітора гемокоагуляції – антитромбіну-ІІІ (АТ-ІІІ) за методом Ю.В.Магеровського і В.А.Монастирського (1991).


Фібринолітичну ланку системи гемостазу визначали за загальною фібринолітичною активністю плазми крові (ЗФАПК), Хагеман-залежним фібринолізом (ХЗФ) та стрептокіназо-індукованою фібринолітичною активністю (СТК-ФА) із використанням діагностичних наборів фірми „Simco-LTD” (м.Львів, Україна). Антиплазміновий потенціал визначали за активністю сумарних інгібіторів плазміну (СІП) з хромогенним субстратом – азофібрином виробництва фірми „Simco-LTD”, (м.Львів, Україна) за методом В.А.Монастирського зі співавт. (1988). Зважаючи на інформативність досліджень цитологічного складу ранових поверхонь щодо оцінки  стану репаративних процесів у рані, було проведено мікроскопію поверхневих ранових біоптатів за методом      М.Ф. Камаєва (1970) на 2-у, 5-, 10- і 15-у добу досліджень.


Третя серія досліджень проводилася з метою визначення лікувальної ефективності та патогенетичного обґрунтування сорбційної терапії та засобів, що коригують гемостаз, при гнійних ранах у коней. З цією метою тварин віком 18–48 місяців з випадковими шкірно-м’язовими ранами приблизно однакового розміру (56–65 см2) було розподілено на дві групи – дослідну (n=12) та контрольну (n=12). Коням обох груп проводили хірургічну обробку ран з наступним промиванням 0,05%-ним розчином хлоргексидину біглюконату. Подальше лікування тварин дослідної і контрольної груп різнилося.


Коням дослідної групи після хірургічної обробки та ретельного висушування серветками ранової поверхні вносили в рани композиційний  сорбент „Песил”, до складу якого входить 98% ксерогелю метилкремнієвої кислоти та 2% детергенту етонію (Ільніцький М.Г., 2002), після чого накладали фіксуючу бинтову пов’язку. Залежно від активності росту грануляцій перевязок з песилом робили одну або дві.


Разом з місцевим застосуванням вульнеросорбенту „Песил” виконували внутрішньовенні ін’єкції 2,5%-ного розчину тіотриазоліну в дозі 1 мг на 1 кг маси тіла 1 раз на добу з інтервалом 48 годин, всього 6–8 ін’єкцій (до одужання).


Тваринам контрольної групи після хірургічної обробки в рани 5–7 разів через 48–72 год вносили порошок І.Д.Житнюка по 8–12 г на одну обробку.


З переходом ранового процесу в другу фазу тваринам обох груп застосовували пов’язки з лініментом Вишневського до повного загоєння ран.


Ефективність запропонованих схем лікування визначали за характером перебігу ранового процесу, даними планіметричних досліджень, які проводили за методом Л.Н. Попової (1942), а також за результатами лабораторних досліджень крові у коней дослідної (n=6) і контрольної (n=6) груп. Дослідження проводили до лікування та на 3-ю, 5-у і 10-у добу лікування. Цитологічні дослідження ранових поверхонь виконували на 3-ю і 5-у добу лікувального періоду.


Отриманий цифровий матеріал оброблено  методами  варіаційної  статистики за програмами, складеними О.Т.Усовичем і П.Т.Лебедєвим (1970) та О.П.Мінцером зі співавт. (1982). Вірогідність різниці середніх показників двох варіаційних рядів оцінювали за t-критерієм Стьюдента, а кореляційний аналіз із використанням          r-критерію проводили на комп’ютері Pentium III за програмою „Gesta”.


 


РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ


Розповсюдження механічних травм у коней


За період 2002–2004 рр. при клінічному обстеженні 920 коней хірургічна патологія виявлена у 188 (20,4%). Переважна більшість хірургічних хвороб у них зумовлювалася травмами. При цьому відкриті механічні пошкодження (рани) становили 55,3% від загальної хірургічної патології і зустрічалися частіше у лошат (31,7%) та молодняку до 4-х років (41,4%), у дорослих коней рани становили 26,9%. Найчастіше рани локалізувалися на кінцівках (30,3%), рідше – в ділянці голови і шиї (17%), ще рідше – тулуба (8%). Здебільшого вони мали змішаний характер – колото-рвані, рвано-забиті та різано-рвані рани. Вивчення сезонної динаміки відкритих травм у коней свідчить, що поранення за своєю частотою реєструються в такій послідовності: влітку – 46,2%, навесні – 33,7, восени – 14,4 та взимку – 5,8%.


Отже, за результатами досліджень можна виявити значну залежність між частотою виникнення ран, віком тварин і порами року.


Серед інших хірургічних захворювань діагностуються: удари – 13,8%, гематоми – 3,7% та лімфоекстравазати – 2,7%.


 


Стан системи гемокоагуляції і фібринолізу у коней в онтогенезі


Уміст загального білка у плазмі крові динамічно зростає з 41,66±1,21 – у новонароджених до 62,49±0,93 г/л – у коней віком 10–16 років.


Вивчення показників коагуляційної ланки гемостазу коней (табл. 1) свідчить про поступове зростання концентрації фібриногену (ФГ) у плазмі крові з 2,15±0,11 у новонароджених до 4,60±0,24 г/л  (р<0,001) у тварин віком 10–16 років. Низький рівень ФГ у новонароджених лошат супроводжується посиленим накопиченням  у плазмі крові його метаболітів (РФМК), концентрація яких на 47,5% (р<0,001) перевищує цей показник у коней 10–16-річного віку. Поряд з високим рівнем РФМК у плазмі крові новонароджених та лошат віком 1–2 тижні спостерігається також значна активація фібриностабілізувального фактора (ФСФ), який перевищує показник у коней 10–16-річного віку на 41,2% (р<0,001).


Вікова динаміка ФГ, РФМК та ФСФ свідчить про посилений метаболізм фібриногену у РФМК, і є непрямим доказом наявності тромбінемії, що підтверджується високою корелятивною залежністю між вмістом ФГ та РФМК у плазмі крові (r=0,80).


Отже, в крові лошат перших годин і тижнів життя домінують явища гіперкоагуляції, що супроводжується дефіцитом АТ-ІІІ, активність якого на 26,5% нижча (р<0,001), порівняно з показниками у тварин 10–16-річного віку.


            Дослідження фібринолітично-інгібіторного балансу плазми крові коней у віковому аспекті свідчать про значне посилення фібринолізу у новонароджених і тварин перших тижнів життя (табл.2). Зокрема, загальна фібринолітична активність плазми крові (ЗФАПК) у новонароджених лошат на 60,7% (р<0,001) перевищує її у коней віком 10–16 років. Аналогічним чином встановлено різко виражену активацію ендогенних механізмів фібринолізу. Так, рівень Хагеман-залежного фібринолізу (ХЗФ) перевищує цей показник у коней 10–16-річного віку на 65,7% (р<0,001), а кінетика фібринолізу за умови індукції процесу стрептокіназою (СТК-ФА) – екзогенний механізм зростає майже у 3 рази (р<0,001), порівняно з показниками у коней 10–16-річного віку. Висока фібринолітична активність плазми крові лошат перших годин життя супроводжується низьким рівнем активності сумарних інгібіторів плазміну (СІП), що підвищує фібринолітичний потенціал їхньої крові. Надалі, починаючи з 1–2-місячного віку, ЗФАК стабілізується.


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины