ЛИСТКОВІ ЗЛАКОВІ ПОПЕЛИЦІ І ЦИКАДКИ НА ОЗИМІЙ ПШЕНИЦІ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ОБМЕЖЕННЯ ЇХ ЧИСЕЛЬНОСТІ В ПІВНІЧНОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

На основі узагальнення даних літератури висвітлена історія вивчення видового складу, розповсюдження і шкодочинності листкових злакових попелиць і цикадок на озимій пшениці. Проаналізовані дані стосовно вивчення впливу гідротермічних умов, ентомофагів, агротехнічних та хімічних заходів захисту посівів озимої пшениці на розвиток та шкодочинність сисних шкідників ряду Homoptera.

Характеристика  умов  І  методика  проведення  досліджень

Дисертаційну роботу виконували на протязі 1997-2000 рр. у відділі захисту рослин від шкідників і хвороб ІЗГ УААН, в Дослідному господарстві "Дніпро" та Синельниківській селекційно-дослідній станції ІЗГ УААН.

Дослідження проводили в північній підзоні Степу України, яка характеризується помірно континентальним кліматом з недостатнім і нестійким зволоженням, а також суттєвими коливаннями погодних умов по роках.

Для вирішення поставлених завдань були закладені лабораторні, лабораторно-польові та польові досліди згідно з методичними рекомендаціями К.К. Фасулаті (1971), Б.О. Доспехова (1985).

Для обліку чисельності листкових злакових попелиць, цикадок і ентомофагів використовували загальноприйняті для ентомологічних досліджень методики: методи облікових рядків, облікових рослин та облікових ділянок, метод ентомологічного косіння, облік чисельності дрібних рухливих комах з використанням ящика Петлюка (Поляков, Полоскина, 1975; Костюковський, Гончаренко, Ушакова, 1992).

Обстеження посівів на розповсюдженість вірусних хвороб озимої пшениці проводили за методичними рекомендаціями Н.Н. Артем’євої (1971) і Ж.П. Шевченко (1996).

Визначення втрат врожаю від листкових злакових попелиць проводили згідно з методичними рекомендаціями М.А. Володичева (1978).

Значення агротехнічних заходів вирощування озимої пшениці у регулюванні чисельності листкових злакових попелиць і цикадок та в розповсюдженості вірусних хвороб проводили в багатофакторному досліді в Дослідному господарстві "Дніпро". Площа ділянки – 100 м², облікова – 70 м², повторність – 3-кратна. Агротехніка вирощування – загальноприйнята для зони.

Оцінку стійкості районованих та перспективних сортів озимої пшениці до сисних шкідників ряду Homoptera проводили згідно з методичними рекомендаціями ВІЗР (1978).

Вплив стерньового попередника на динаміку чисельності сисних шкідників ряду Homoptera і ураженість рослин вірусними хворобами вивчали на Синельниківській селекційно-дослідній станції.

Ефективність хімічних заходів захисту рослин від листкових злакових попелиць і цикадок, а також ураженості рослин вірусними хворобами вивчали у польовому та лабораторно-польовому дослідах з використанням марлевих ізоляторів на сорті Альбатрос одеський в Дослідному господарстві "Дніпро".

Розрахунки економічної оцінки хімічного захисту посівів проведені за А.Ф. Ченкіним, К.П. Гривановим (1974), В.І. Танським (1977), а також згідно з методичними рекомендаціями Інституту аграрної економіки УААН (1983).

Статистичну обробку експериментальних даних проводили методом дисперсійного аналізу (Вольф, 1966; Доспехов, 1985).

Видовий  склад  ТА  ШКОДОЧИННІСТЬ  КОМПЛЕКСУ

СИСНИХ  ШКІДНИКІВ  РЯДУ  HOMOPTERA

Видовий склад і структура комплексу листкових злакових попелиць і цикадок. Виявлено, що видовий склад злакових попелиць на озимій пшениці представлений великою злаковою (Sitobion avenae F.), звичайною злаковою (Schizaphis graminum Rond.), черемхово-злаковою (Rhopalosiphum padi L.) та кукурудзяно-сорговою (Rh. maidis Fitch.) попелицями.

Домінуючим видом протягом усієї вегетації була велика злакова попелиця (70-80%), субдомінантним – звичайна злакова (20-25% загальної чисельності попелиць). Черемхово-злакову та кукурудзяну попелиць реєстрували в незначній кількості. Співвідношення видового складу змінювалось протягом вегетації.

Із цикадових в посівах озимої пшениці нами було зареєстровано 41 вид, з них 7-10 видів належали до випадкових, які живляться на рослинах з родин Papilionaceae, Labiatae, Compositae та ін. Найпоширенішими в залежності від року досліджень було 3-6 видів: смугаста (Psammotettix striatus L.), шестикрапкова (Macrosteles laevis Rib.), темна (Laodelphax striatella Fall.) цикадки, види роду Empoasca і Zyginidia sp. Крім того, в посівах озимої пшениці постійно фіксували такі види цикадок: строката (Eupteryx atropunctata Goeze), Empoasca solani Curt., Empoasca affinis Nast., коренева (Pentastiridius leporinus L. = Oliarus leporinus L.), лепіронія жукоподібна (Lepyronia coleoptrata L.), пінявка слинява (Philaenus spumarius L.), Mocuellus collinus Boh., Jassargus ukrainikus Logv., Limotettix sp., Cicadula sp., Doratura homophyla Fl. Інші види цикадок траплялись випадково і були малочисельними.