ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проведення судової реформи в Україні та підвищення ролі та значення суддівського корпусу у формуванні соціальної правової держави, обумовили необхідність підвищення ефективності механізмів правового захисту правосуддя та його носіїв. Незалежність судді та підпорядкованість його тільки закону повинна бути додатково забезпеченою специфічними правовими заходами. Це обумовлюється також і тим, що суспільство, побудоване згідно з принципами демократії, створює відповідні інституції, головним завданням яких є забезпечення правової охорони людини з її природно притаманними правами, свободами, сподіваннями на гідне життя. Права людини - визначені і гарантовані в Декларації прав людини і громадянина (1789 р.), в Загальній Декларації прав людини (1948 р.), в Європейській Конвенції про захист прав і основних свобод (1950 р.) та інших міжнародно-правових документах, встановлюють стандарти та ідеали, яким сьогодні прагнуть слідувати усі цивілізовані країни світу. Важливою проблемою, розв'язання якої сприяє подальшій демократизації суспільства, є кримінально-правовий захист особистості носіїв судової влади.

Дослідження проблематики кваліфікації злочинів проти правосуддя завжди було актуальним у доктрині кримінального права. Цього вимагає реалізація конституційних принципів побудови демократичної держави. Воно також обумовлюється потребою приведення кримінально-правової теорії кваліфікації насильницьких злочинів та пов'язаних із ними злочинів sui generis у відповідність до нового етапу розвитку кримінального законодавства, потребою переосмислення ряду теоретичних положень і постулатів, обумовлених поступальним розвитком сучасного суспільствознавства.

Питання кваліфікації злочинів проти правосуддя розглядалися у працях Ю.В. Александрова, М.І.Бажанова, Ю.В.Бауліна, В.І.Борисова, І.С.Власова, А.В.Галахової, М.А.Гараніної, Л.Д.Гаухмана, В.О.Глушкова, М.С.Голоднюка, І.А.Дришлюка, М.Й.Коржанського, Я.М.Кульберга, А.А. Музики, М.І.Мельникова, В.О.Навроцького, А.В.Наумова, В.І.Осадчого, О.Я.Свєтлова, В.В.Сташиса, С.А.Семенова, Ю.І.Стецовського, Ш.С.Рашковської, С.А.Тарарухіна, В.Я.Тація, П.Ф.Тельнова, С.І.Тихенка, І.М.Тяжкової, В.І.Тютюгіна, А.П.Тузова, Є.В.Фесенка, В.Д.Філімонова, М.І.Хавронюка та інших вчених.

Однак слід зазначити, що в більшості випадків або проводився аналіз загальних характеристик злочинів проти правосуддя чи особливостей кваліфікації окремих видів злочинів та їхнього значення. Причому більшість робіт присвячено аналізу минулого законодавства та практики його застосування.

Проблеми кримінально-правової оцінки злочинних посягань на осіб, що є носіями судової влади, зумовлені по-перше тим, що в чинному законодавстві зберігається тенденція збільшення кількості та бланкетності спеціальних складів злочинів, що передбачають відповідальність за насильницькі злочині та за посягання на носіїв судової влади.

Прийнятий 5 квітня 2001 року Кримінальний Кодекс України запровадив у правову дійсність ряд новел, які стосуються кримінально-правового захисту носіїв судової влади. Проте використання понять та термінів інших галузей права при формулюванні диспозиції ст. 379 КК України, існуючий процес судової реформи веде до певних труднощів при кваліфікації даного злочину. Саме недосконалість кримінально-правової норми, що передбачає захист носіїв судової влади, передбаченої ст. 379 КК, дає підстави зробити висновок про наявність наукової проблеми, змістом якої є визначення правової та юридичної природи вказаної норми, а також визначення чітких юридичних ознак тієї сукупності злочинів, які віднесені законодавцем до злочинів проти правосуддя. Проте принципи і критерії криміналізації діянь, що посягають на представників судової влади повною мірою в теорії кримінального права розглянуті не були.

По-друге, актуальність обраної теми диктується потребами практики, яка стикається із значними труднощами при кваліфікації злочинів проти правосуддя.

По-третє, властивості потерпілих від даного виду злочинів мають значення не тільки при кваліфікації злочинних діянь, але і можуть служити підставою для призначення того чи іншого виду покарання, що також диференціюється в залежності від характеристик об'єкта злочинів проти носіїв судової влади.

Названий аспект проблеми також вимагає свого дослідження в процесі вирішення питання про сутність і зміст кримінально-правового захисту особистості носіїв судової влади.

Наведене обумовлює необхідність теоретичного дослідження проблематики кримінально-правового захисту особистості носіїв судової влади в сучасних умовах розвитку кримінально-правової теорії і правозастосовчої діяльності в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота спрямована на реалізацію положень Указу Президента України "Про заходи для подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян" від 18.02.2002 р. № 143/2002, положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000. Робота виконана відповідно до планів наукових досліджень, здійснюваних Одеською національною юридичною академією відповідно до теми "Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави" (державний реєстраційний номер 0101U001195), і була складовою частиною наукових досліджень кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії на 2000-2005 рік "Забезпечення соціальної справедливості нормами кримінального права".