АЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ В ОРГАНІЗМІ СОБАК ПРИ ЗГОДОВУВАННІ БІЛКОВИХ КОРМІВ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ)



Название:
АЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ В ОРГАНІЗМІ СОБАК ПРИ ЗГОДОВУВАННІ БІЛКОВИХ КОРМІВ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ)
Альтернативное Название: Аллергические реакции в организме СОБАК При скармливании белковых кормов (Клинико-экспериментальное исследование)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Вибір напрямів дослідження, матеріали та методи виконання роботи. Дисертаційна робота виконана впродовж 2004–2007 рр. на базі наукової лабораторії кафедри паразитології та тропічної ветеринарії і віварію факультету ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України. Окремі дослідження виконані у діагностичному відділі Київської міської державної лабораторії ветеринарної медицини, а також у біохімічному відділі загальної токсикології і медико-біологічних досліджень Науково-дослідного інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя, на базі клініки ветеринарної медицини Печерського району м. Києва (вул. Кіквідзе, 34-б) та Міської клініки дрібних тварин м. Києва (вул. Волинська, 12). Імунологічні дослідження проводили в лабораторії відділу імунології Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України (Національний науковий центр) та лабораторії відділу нейроімунології Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України.


У першій серії досліджень вивчалися породні, вікові та статеві особливості прояву алергії на білкові корми в собак віком від 5 міс. до            12 років різних порід (спанієлі, стаффордширські бультер’єри, далматини, німецькі вівчарки, шар-пеї, пуделі, французьські бульдоги, бассети), у тому числі безпородні тварини. Всього у дослід було залучено 97 собак, обох статей, у яких була виявлена алергія на білкові корми.


У другій серії досліджень залучалися дорослі собаки віком від 2 до 5-ти років породи спанієль, масою тіла 7–8 кг, що знаходились на лікуванні у клініці ветеринарної медицини Печерського району м. Києва та Міської клініки дрібних тварин м. Києва.


У третій серії досліджень проводили експериментальне відтворення алергії при різних способах уведення (підшкірне, внутрішньовенне) білкового алергену (білка курячого яйця та сироватки крові коня) цуценятам.


На базі клінік ветеринарної медицини м. Києва обстежено 120 собак з проявами алергії. Була проведена вибірка 10-ти дорослих собак одного віку, породи, розмірів, хворих на алергію, спричинену згодовуванням білкових кормів, та 10-ти клінічно здорових тварин-аналогів, які ввійшли до контрольної групи. У 15-ти цуценят досліджували зміни клінічних, морфологічних, біохімічних і імунологічних показників при експериментальному введенні алергенів білкового походження та фізіологічного розчину. Всього досліджено 175 проб крові від дорослих собак і цуценят.


Дослідження проводили на собаках із характерними клінічними проявами алергії, а саме: ураження шкіри – свербіж, випадіння шерсті на різних ділянках тіла з утворенням алопецій, дерматити, екземи; отит із одночасним ураженням шкірного покриву, а також розлади травного каналу у вигляді запору або проносу. Зазначені клінічні ознаки спостерігались у собак як окремо, так і в комплексі.


Встановлення етіології алергічних захворювань у собак грунтувалось на проведенні ретельного збору даних анамнезу: виключали спадкове походження алергії у піддослідних тварин, проведення їм медикаментозного лікування, з’ясовували причини алергічних проявів, повторності у тварини раніше алергії (якщо так, то чи не прослідковувалася сезонність виникнення хвороби), якість кормів, чи дегельмінтизовані тварини, враховували періодичність проявів і пору року.


Для виключення алергії на укуси бліх проводили візуальне обстеження собак на наявність комах та ушкоджень на їх тілі. Для виключення ендопаразитів тваринам застосовували антигельмінтний препарат “Дронтал плюс (для собак)” з розрахунку 0,66 г (1 табл.) на 10 кг маси тіла, у випадку, коли власники тварин не проводили профілактичну дегельмінтизацію (щоквартально).


З метою диференціальної діагностики проведено мікроскопічне дослідження зскрібків шкіри для виключення збудника демодекозу, наявності дерматофітів та стрептококової інфекції, а також досліджували венозну кров на наявність мікродирофілярій для виключення збудника дирофіляріозу.


Одним з найголовніших етапів диференціальної діагностики було призначення гіпоалергенної дієти: як джерело протеїну використовували м’ясо кроля, а вуглеводів – рис варений. При поліпшенні загального стану тварин до раціону (з тижневим інтервалом) вводили корми, що згодовували раніше, як це рекомендовано в літературі (Медведєв К.С., 1999; Сорока Н.М.,          Журавель О.М., 2007). Відмічали ті з них, при згодовуванні яких виникали патологічні зміни шкіри. Дієту застосовували впродовж 5–6 тижнів.


Для морфологічних, біохімічних та імунологічних досліджень відбирали кров у собак з підшкірної вени передпліччя до прийому корму. Як антикоагулянт застосовували розчин гепарину з активністю 1000 ОД/мл.


Для проведення експерименту було сформовано дві дослідні групи з безпородних цуценят 4-місячного віку, по п’ять тварин у кожній групі. До контрольної групи входило п’ять безпородних цуценят аналогічного віку. Тварин утримували в умовах віварію Національного університету біоресурсів і природокористування України. Експериментальне дослідження алергії у собак проводили з дотриманням вимог щодо утримання лабораторних тварин (Закон України: “Про захист тварин від жорстокого поводження”, 2006; Яблонський В.А., 2007), встановлених Конвенцією Ради Європи. Даний вид лабораторних тварин, як модель для проведення експерименту, був обраний нами для більш повного відображення морфофункціональних змін в організмі собак, які виникають при перебігу алергії. Цуценят витримували на карантині впродовж двох тижнів, проводили дегельмінтизацію препаратом “Дронтал юніор” згідно з настановою, проти ектопаразитів застосовували інсектоакарицидні краплі “Барс” згідно з настановою. Краплі проти бліх наносили цуценятам на холку, вздовж спини. Цуценят кожної групи утримували ізольовано у вольєрах віварію, дотримуючись встановлених норм у роботі та утримання лабораторних тварин (Западнюк І.П., 1985). Годували їх вівсяною кашею, чорним хлібом та сухим кормом для цуценят згідно з настановою. Раціон був одноманітним упродовж всього періоду дослідження. Піддослідні тварини перебували під постійним клінічним наглядом і не хворіли на інфекційні, інвазійні та незаразні хвороби.


Цуценятам першої дослідної групи підшкірно вводили нативний білок курячого яйця, який попередньо збивали у рідку масу, з розрахунку 0,2 мл/кг маси тіла. Цуценятам другої дослідної групи – сироватку крові коня з розрахунку 0,2 мл/кг маси тіла. Для отримання сироватки, кров у кількості     50 мл відбирали з яремної вени у клінічно здорового коня, що знаходився на утриманні клініки Національного університету біоресурсів і природокористування України. Венозну кров, отриману без антикоагулянту, відбирали в скляну пробірку, відстоювали в термостаті при t +37–38 °С упродовж 60 хв. Після утворення згустку піпеткою відділяли його від стінок пробірки та збирали сироватку в іншу центрифужну пробірку. Центрифугували впродовж 15–20 хв. при 3000 об/хв. Сироватку крові коня зберігали у холодильнику при t +2…+4 °С. Термін зберігання сироватки крові без консерванту становив 24 год. (Кондрахін І.П., 1985). Цуценятам контрольної групи підшкірно вводили 0,9 %-й розчин натрію хлориду у дозі 0,2 мл/кг маси тіла. Тваринам першої дослідної групи повторно через 14 діб вводили внутрішньовенно білок курячого яйця у дозі 0,2 мл/кг маси тіла, тваринам другої дослідної групи – сироватку крові коня у дозі 0,2 мл/кг маси тіла. При цьому контролем були клінічно здорові тварини, яким внутрішньовенно вводили 0,9 %-й розчин натрію хлориду в дозі 0,2 мл/кг маси тіла.


Дослідження особливостей змін клінічних та імунологічних показників крові цуценят проводили через 1, 12 та 24 год. після разового підшкірного введення алергенів. Клінічні, морфологічні, біохімічні та імунологічні дослідження крові у піддослідних собак також проводили через 1, 12 та          24 год. після повторного внутрішньовенного введення алергенів (білка курячого яйця та сироватки крові коня). Кров у цуценят відбирали з підшкірної вени передпліччя у кількості 20 мл. Після повторного внутрішньовенного введення алергенів піддослідним тваринам спостерігали за перебігом у них анафілактичного шоку.


Клінічні дослідження тварин (визначення температури тіла, частоти пульсу та дихання) проводили за загальноприйнятими методами       (Кондрахін І.П., 1985).


Дослідження зскрібків шкіри проводили під мікроскопом (ок. 10 x об. 9) із додаванням до матеріалу 1–2 крапель 10 %-го розчину натрію гідроокису та  50 %-го розчину гліцерину. Дослідження крові на наявність мікродирофілярій проводили методом розчавленої краплі (Воробйов А.А., 2003).


Для вивчення лейкограми мазки крові фарбували за Романовським-Гімза (Кудрявцев А.А., 1974). Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) визначали за методом Т.П. Панченкова (1984).


Біохімічні показники сироватки крові досліджували за допомогою напівавтоматичного біохімічного аналізатора BA-88 фірми “Mindray” (Китай) з використанням реагентів фірми “Lachema” (Чехія), а також загальноприйнятими методами, описаними І.П. Кондрахіним та ін. (1985), з використанням реактивів виробництва ОАО “Донецького заводу хімреактивів” (Україна): вміст загального білка – за біуретовою реакцією; концентрацію глюкози – за кольоровою реакцією з ортотолуїдином; вміст загального та прямого білірубіну – за методом Ієндрашика, Клеггорна та Грофа; активність α-амілази (К.Ф. 3.2.1.1) – амілокластичним методом зі стійким крохмальним субстратом (метод Каравея); активність аспартатамінотрансферази (АсАТ, К.Ф. 2.6.1.1) і аланінамінотрансферази (АлАТ, К.Ф. 2.6.1.2) – за методом Райтмана-Френкеля.


Дослідження імунологічних показників проводили за такими методиками: рівень імуноглобулінів різних класів (A, M, G) – методом радіальної імунодифузії в гелі (РІД) за Манчіні з використанням діагностикумів фірми ФГУП НПО “Мікроген” (Москва, Росія)       (Чернушенко Е.Ф., Когосова Л.С., 1978); рівень загального імуноглобуліну Е та алергенспецифічні-Ig E-антитіла – методом імуноферментного аналізу (ІФА) з використанням набору реагентів № А-8660 Ig E-ІФА-Бест-стріп для кількісного визначення імуноглобуліну Е (загальний Ig E) в сироватці крові фірми ЗАТ “Вектор Бест” (Новосибірськ, Росія)  та діагностичних алергенів фірми НПО “Алерген” (Ставрополь, Росія) (Карпіщенко А.І., 1999); вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) – спектрофотометричним методом з поліетиленгліколем – 6000 (у опт. од.) (Передерій В.Г., 1990); фагоцитарну активність (ФА) та фагоцитарний індекс (ІФ) неспецифічної резистентності організму – за методом Чумаченка В.Ю. (1975), тест-культура Staphylococcus aureus, штам 209 P (Чумаченко В.Ю. та ін., 1990); кількість Т- та В-лімфоцитів – непрямим імунофлуоресцентним методом на проточному цитофлуориметрі “Becton Diskinson” (США) (Jakson А., 1990, Пінєгін Б.В., Ярилін А.А., 2001;). За допомогою даного методу визначали такі субпопуляції лімфоцитів –    CD3-лімфоцити відносили до Т-лімфоцитів, CD4-лімфоцити – Т-хелперів,         CD8-лімфоцити – Т-цитотоксичних лімфоцитів/супресорів, CD16-лімфоцити – О-лімфоцитів (NK-клітини), CD19-лімфоцити – В-лімфоцитів. Імунорегуляторний індекс (ІРІ) визначали шляхом поділу кількості Т-хелперів на кількість Т-супресорів (Сохін А.А., 1984).


 


Отриманий цифровий матеріал оброблений статистично за допомогою комп’ютерної програми MS Exсel з використанням критерію t Стьюдента.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины