ФЕНОМЕН ДЕРЖАВИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналіз феномену державності і всієї багатоманітності форм її прояву являє собою одну із складніших проблем сучасних теоретико-правових досліджень. Вже в античній науці було продемонстровано різноманіття існуючих і можливих підходів до типології форм держави. Еволюція гуманітарних наук, перспективи і напрями розвитку історичного процесу, закони і причини трансформації зумовили появу величезної кількості теорій, що обґрунтовують різне бачення державності, її конкретних типів і форм. У сучасній юридичній літературі існує значна кількість концепцій державності і її типологій (як класичних, так і таких, що не одержали визнання). Більше того, практично кожний дослідник державності намагається або сформулювати власну, оригінальну її типологію, засновану на принципово нових підставах, або привнести корективи в уже існуючі.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, по-перше, необхідністю виявити природу і суть будь-якої конкретної держави; по-друге, в теоретичній формі розкрити її соціально-якісну характеристику і глибинні властивості; по-третє, зрозуміти можливі напрями і перспективи її розвитку. Дійсно, сьогодні у світі існує велика кількість різних моделей і форм державності, що відповідають різноманіттю національних умов. Тому відповідні дослідження якісно специфічних характеристик кожної держави з упорядкованою системою їх форм дадуть змогу виявити сутнісні її якості та властивості, що справляють найбільший вплив на функціонування держави і її подальший розвиток.

Окрім того, важливість теми дисертаційного дослідження зумовлена проявом одночасно двох полярних тенденцій. З одного боку, є очевидною тенденція до певної стандартизації державної формотворчості – ті моделі чи форми, які існують в найбільш розвинутих демократичних країнах запозичаються, причому інколи цілком механічно, без урахування національної специфіки. З іншого боку, навпаки, знаходить прояв тенденція до збільшення різноманіття форм державного устрою, з'являються національно-специфічні моделі, що є наслідком адаптації загальновизнаних взірців до специфічних умов будь-якої конкретної держави.

Поєднання всієї сукупності політичних, економічних, соціальних, соціокультурних і інших факторів у даній державі створює специфічне середовище, що трансформує загальновизнані форми і формоутворюючі елементи держави.

Заслуговує на увагу і те, що в українській юридичній науці сутність держави тривалий час розглядалася тільки з класових позицій.

Думка про державу як про інструмент урегулювання класових суперечностей, організацію, що задовольняє інтереси всіх чи більшості соціальних сил, надкласової організації, інструмент класового компромісу тощо не визнавалася.

Питання про соціальне призначення держави в українській юридичній літературі не було предметом глибокого аналізу. Більшість дослідників приділяли основну увагу класовій сутності держави. Оцінка соціального призначення держави, державної влади довгий час була однобічною – держава це політична організація пануючого класу, що здійснює державну владу у своїх інтересах.

Питання про соціальне призначення держави заслуговує на увагу ще й тому, що без такого аналізу неможливо дати більш об’єктивну картину існування держави на всьому її багатовіковому шляху. Соціальне призначення сучасної держави полягає в її різнобічній, широкій діяльності, спрямованій на вирішення не вузько класових завдань, а завдань, що випливають з необхідності нормального, безконфліктного існування суспільства.

Не викликає заперечень той факт, що в державі є постійними міри, що відповідають інтересам всього суспільства, всіх соціальних груп, всіх прошарків.

Сучасна держава – соціальний арбітр, орган вирішення загальних справ, організатор багатьох важливих заходів, без здійснення яких не може нормально функціонувати сучасне суспільство.

Одне з перших місць належить у цьому зв’язку закріпленню, забезпеченню і захисту прав і свобод людини, екологічній безпеці, забезпеченню належного життєвого рівня (мінімальний рівень заробітної плати, пенсій тощо), підтриманню науки, культури, освіти, захисту материнства і дитинства, проведенню гендерно-чутливої політики.

Держава повинна запобігати диференціації суспільства (як це було раніше), щоб не допустити гострих соціальних конфліктів.

Сучасна держава виступає суб’єктом легалізованого примусу, тобто вона повинна впливати на ті прошарки населення, групи, окремих осіб, які є соціально небезпечними. Її компетентні органи зобов’язані стримувати суспільно небезпечну поведінку людей, вони здійснюють певний соціальний контроль за дотриманням законів, принципів і правил людського співжиття.

Саме різнобічна діяльність держави в сучасному світі тягне за собою виконання нею певних функцій, зовсім не характерних для минулих історичних епох. Однією з таких функцій, є, наприклад, функція соціальна, наявність якої не заперечується навіть ортодоксальними прибічниками минулих підходів до оцінки діяльності західних держав. Сучасна держава, враховуючи всі недоліки ринкового господарства, проводить активну соціальну політику, що полягає в урегулюванні і вирішенні соціальних проблем, встановленні соціальної справедливості у відносинах між підприємцями, виробниками, споживачами, забезпечуючи інтереси тих прошарків, що потребують соціальної підтримки.

Загально визначено, що забезпечення прав і свобод громадян не є тільки справою окремої держави. Це мета всього світового співтовариства. Усвідомлення цього висновку одержує все більше визнання в світовій громадській думці.

Тоталітарні, диктаторські режими не визнають загальнолюдські цінності, принципи і норми міжнародного права, свободи громадян, права національних меншин.

Жодна держава не має іншої альтернативи, крім участі у збереженні людства і вирішенні глобальних проблем, в демократичній перебудові внутрішньодержавного, національного і світового порядку, в зміцненні гарантій прав і свобод особи, в активному запобіганні тоталітаризму.

Заслуговує на увагу і зовнішньополітичний аспект актуальності теми. Вдосконалення сучасної держави, визнання фундаментальних принципів європейського розвитку створює правові та політичні умови для долучення України до міжнародних стандартів міської демократії.

Становлення правової державності передбачає генезис особливих правових відносин між громадянином і державою, між органами державної влади, а також оновлену взаємодію між суспільством та політичними силами.

Варто зазначити також, що окремі питання стосовно сутності, структури, типології держави розглядалися вченими-правознавцями при розробленні методологічних та теоретичних проблем формування держави (форми державного правління, форми державного устрою, політичного режиму).

Проблематикою, присвяченою розвиткові та призначенню держави, займалися представники української та зарубіжної правової, історичної та соціологічної науки кінця ХІХ – початку ХХ століття, зокрема Р. Давид, М.Ж. Карбоньє, Г. Кельзен, Є. Пашуканіс, М. Рейснер, Д. Тернер, А. Уотсон, Л. Фрідмен. Серед представників близького зарубіжжя ця проблема досліджувалася С. Алексєєвим, В. Бабаєвим, О. Васильєвим, В. Карташовим, Д. Керімовим, В. Кудрявцевим, О. Малько, М. Марченко, М. Матузовим, А. Саїдовим, В. Синюковим, Ю. Тихомировим, Л. Явичем та ін.

На сучасному етапі розвитку концептуальних підходів визначення рівнів дослідження феномена держави присвячено праці В. Авер’янова, В. Бабкіна, В. Денисова, А. Зайця, В. Погорілка, П. Рабіновича, Ю. Римаренка, В. Селіванова, В. Сіренка, О. Скакун, І. Усенка, В. Цвєткова, Ю. Шемшученка та ін.

Останніми роками в Україні захищено ряд дисертацій, присвячених аналізу окремих аспектів зазначеної проблематики, однак загальнотеоретичних монографічних досліджень проблем феномена держави донині не було, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина тематики досліджень відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України з теми “Теоретичні проблеми реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні” (№ державної реєстрації РК 0104U007590).