ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РОЛІ ГЛІКОЗАМІНОГЛІКАНІВ У ДІАГНОСТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ОСТЕОАРТРОЗУ В СОБАК : ПАТОГЕНЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РОЛИ Гликозаминогликаны в диагностике и лечении ОСТЕОАРТРОЗА У СОБАК

Краткое содержание

Поглиблене вивчення можливості діагностики різних стадій остеоартрозу собак, що виник спонтанно, у динаміці за результатами біохімічних досліджень є актуальною, але досить складною проблемою. Тому дослідженням цього захворювання в собак передували експерименти на білих щурах, яким виконували операцію зі створення моделі післятравматичного остеоартрозу колінних та кульшових суглобів, що дало змогу більш глибоко вивчити динаміку патологічного процесу.

Як свідчать дані макроскопічного дослідження колінного суглоба тварин з дефектом суглобової поверхні в різні терміни після операції, не було помічено істотних відмінностей у стані хрящового покриття суглобів білих щурів між тваринами дослідної та контрольної груп. Однак мікроскопічні та біохімічні дослідження підтвердили, що глюкозаміногідрохлорид, введений внутрішньом’язово білим щурам у дозі 50 мг/кг маси тіла, уповільнював прогресування остеоартрозу колінного суглоба і сприяв регенерації ушкодженої підхрящової кісткової тканини.

Уже на 7 та 14-у доби, за даними гістологічних досліджень, у дослідній групі після операції в зоні дефекту спостерігали репаративний процес у кістковій тканині. У дослідній групі на 7-у добу вміст сироваткових глікопротеїнів не відрізнявся від показника у групі інтактних тварин, тоді як у тварин контрольної групи з патологією суглобової поверхні рівень глікопротеї-нів був вірогідно вищим, що вказувало на зменшення інтенсивності запального процесу під впливом ін’єкцій глюкозаміногідрохлориду (табл. 1). На 28-у добу після ушкодження суглоба у тварин дослідної групи, на відміну від контроль-ної, збільшувалася кількість остеогенних клітин у зоні дефекту. В цей період у дослідних тварин не відмічали підвищення вмісту загальних сироваткових хондроїтинсульфатів і, зокрема, першої фракції сироваткових глікозаміногліка-нів, що містять переважно хондроїтин-6-сульфат.

Це свідчило про зниження інтенсивності деструктивного процесу в хрящовій тканині ушкодженого суглоба білих щурів під час застосування глюкозаміно-гідрохлориду. На 42-у добу спостережень у контрольній групі знову спостеріга-ли підвищення вмісту глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів і всіх фракцій ГАГ, що вказувало на посилення деструктивного і запального процесів у суглобі. Вміст глікопротеїнів і загальних хондроїтинсульфатів у сироватці крові білих щурів дослідної групи у цей період вірогідно не перевищував значень показників у інтактних тварин (р>0,05). Так, було відсутнє зростання рівня І фракції ГАГ, а саме хондроїтин-6-сульфату, тоді як у тварин контрольної групи її рівень був вищим на 21,0 %, ніж у інтактних. Про посилення остеобластичної активності в зоні дефекту на тлі введення глюкозаміногідрохлориду свідчить також підвищення на 28-у добу рівня фракції ГАГ ІІ, що містить переважно хондроїтин-4-сульфат (на 32,9 %). Це також є підтвердженням позитивного впливу препарату на репаративні процеси в ушкодженій кістковій тканині. Спостерігали гальмування деструктивних змін у гіаліновому хрящі ушкодже-ного колінного суглоба, хоча за даними гістологічних досліджень в обох групах його повноцінна регенерація не відбувалася.