ВИВЧЕННЯ ІМУНОБІОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЗБУДНИКА ТА РОЗРОБКА ІНАКТИВОВАНОЇ ВАКЦИНИ ПРОТИ ВІРУСНОЇ ДІАРЕЇ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

Краткое содержание

Стан епізоотичної ситуації щодо вірусної діареї ВРХ у світі. Вірусна діарея має значне та нерівномірне поширення у світі, хворобу реєструють на всіх континентах. Найбільш поширена вона в Європі (35 країн) та Америці
(26 країн). В Азії, згідно звітів МЕБ, більшість країн благополучні на вірусну діарею. Найменш з’ясована епізоотична ситуація в Африці, де за період
1996–2004 рр. у 14 з 47 країн не визначено статус щодо вірусної діареї. Стаціонарно неблагополучна щодо вірусної діареї великої рогатої худоби Австралія та Нова Зеландія. Результати проведеного аналізу свідчать про значне розповсюдження захворювання в економічно розвинених країнах Європи та Америки. З 46 країн Європи благополучними щодо вірусної діареї вважаються лише 5, а в Америці з 34 країн – лише 6.

За даними МЕБ, для боротьби з вірусною діареєю досить широко використовують вакцинацію тварин. У 1996 році щеплення проти вірусної діареї застосовувалось у 15 країнах, а у 2004 році кількість країн, які застосовують вакцинопрофілактику вірусної діареї, зросла до 22, що свідчило про зростання уваги в світі до цього захворювання. За період, що було проаналізовано, суттєво зросла загальна кількість тварин, які були вакциновані проти вірусної діареї. У 1996 році щеплено 111 426, а у 2004 році
вже 13 818 153 тварин. Але слід приймати до уваги, що не всі країни надають інформацію щодо кількості тварин, які були піддані вакцинації проти вірусної діареї великої рогатої худоби, тому ці показники можуть бути дещо занижені. Так, відсутні дані про обсяги застосування вакцинації проти вірусної діареї великої рогатої худоби у таких країнах, як Аргентина, Болгарія, Канада, Німеччина , Корея, Нова Зеландія, Перу, Іспанія, Китай, Венесуела, Зімбабве, Ямайка та деяких інших. За даними МЕБ, на 2004 рік епізоотична ситуація щодо вірусної діареї в Україні не визначена, але, за результатами досліджень співробітників ННЦ «ІЕКВМ»: Білоконь В.С., Кучерявенко В.В.,
Кучерявенко Р.О., Стеценко А.В., Стеценко В.І., Фісенко С.А., Чебанюк І.В., Чечоткіна Н.П., вірусна діарея має значне поширення на території нашої країни.

Розробка технології виготовлення інактивованої вакцини проти вірусної діареї великої рогатої худоби. Розробка технології виготовлення інактивованої вакцини проти вірусної діареї великої рогатої худоби передбачала вивчення біологічних властивостей вірусу, підбір оптимальної клітинної системи для культивування вірусу та найбільш активний в антигенному відношенні штам вірусу, оптимізацію умов культивування та інактивації збудника, підбір ад’юванту.

Підбір штаму вірусу діареї та клітинних систем для його культивування. За результатами досліджень чутливості культур клітин до різних штамів вірусу діареї встановлено, що в культурах клітин ТрТ і КСТ на рівні 9-го пасажу забезпечувалось накопичення вірусу штамів ВК–1 та 25 у титрах
(7,38±0,05) lg ТЦД₅₀/см³  та (7,08±0,21) lg ТЦД₅₀/см³, відповідно. Специфічність цитопатогенної дії підтверджено за допомогою РІФ та ПЛР, завдяки чому було визначено належність РНК досліджених вірусних штамів до вірусу діареї та відсутність контамінації вірусом культури клітин КСТ.

Дослідженнями щодо визначення оптимальних умов та режиму культивування вірусу діареї було виявлено залежність рівня накопичення вірусу від ступеня виповнення моношару культури клітин при його інфікуванні та від дози інфікування культури клітин вірусом. Встановлено, що вихід вірусу був найвищим за умов зараження в період найвищої мітотичної активності клітин – 7,4 lg ТЦД ₅₀/см³ та 7,0 lg ТЦД ₅₀/см³ для культур клітин КСТ та ТрТ відповідно та знижувався на 0,6–0,5 lg ТЦД₅₀/см³ при інфікуванні культури у стаціонарній фазі росту клітин.

Експериментально доведено, що оптимальна множинність зараження культури клітин вірусом діареї складала – 0,1 - 0,01 ТЦД ₅₀/клітину.

З метою відбору штаму-продуценту вивчено антигенну спорідненість та відмінності між різними штамами вірусу діареї. Для цього на кролях були отримані штамоспецифічні сироватки з активністю: до штаму
ВК-1 – (6,25±0,25) log₂, до штаму 25 – (5,0±0,04) log₂, та до штаму Oregon C24V – (4,75±0,25) log₂. Для постановки перехресної РН було використано штами вірусу діареї на рівні дев’ятого пасажу: ВК-1 з титром 7,38 lg ТЦД₅₀/см³; 25 з титром 7,08 lg ТЦД₅₀/см³ та штам Oregon C24V з титром 6,55 lg ТЦД₅₀/см³.

За результатами досліджень була встановлена ступінь антигенної спорідненості між дослідженими штамами:  між ВК-1 і 25 – 87 %, між ВК-1 і Oregon C24V – 83 % та між Oregon C24V і 25 – 80 %. Антигенна відмінність для вищезазначених штамів складала: між ВК-1 і 25 – 4,9 %, між ВК-1 і Oregon C24V – 4,8 %, між Oregon C24V і 25 – 6,2 %.

Найвища антигенна спорідненість виявлена між штамами ВК-1 і 25 вірусу діареї. Антигенна відмінність між штамами ВК-1 і 25 та ВК-1 і Oregon C24V була майже на одному рівні – 4,9 та 4,8 %, відповідно. Отже, штам ВК-1 визначено найбільш антигенноспорідненним до польового та музейного штамів вірусу діареї, тому його обрали для подальших досліджень з розробки інактивованої вакцини.