ЗАКОННІСТЬ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ: ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ І ВЗАЄМОДІЇ У СФЕРІ ПРАВА :

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема законності є однією з центральних у загальній теорії держави та права. Важливість цієї проблеми обумовлена тим, що поняття законності нерозривно пов’язане з такими інститутами й сторонами державно-правового життя суспільства, як функції держави, правотворчість, форми реалізації права, демократія, права, свободи та обов’язки особистості. З наукової точки зору важливість проблеми законності полягає в тому, що вона належить до універсальних, провідних категорій української юридичної науки та посідає чільне місце в її понятійному апараті, слугує своєрідним інструментом наукового аналізу, забезпечує органічну єдність загальнотеоретичних і галузевих наук, їх втілення в практичне життя.

Особливого значення законність набуває в межах правової держави та громадянського суспільства, де забезпечується її відповідність не лише загальнолюдським ідеалам, а і справедливості. Особливість юридичної справедливості полягає в тому, що вона в правовій сфері має найбільш чіткий, формально-визначений характер та може пов’язуватися з державним примусом. В ідеалі вся правова система суспільства повинна стояти на варті справедливості, слугувати засобом її вираження та закріплення, охорони та захисту.

Становлення ідеї законності починається з утвердження державності та права, хоча уявлення про необхідність додержання конкретних правил існувало навіть в релігійно-міфологічних пам’ятках. Ще римські юристи твердили про безумовну необхідність дотримуватися законів (dura lex, sed lex). Система римського права була юридичною базою законності в сфері регулювання майнових відносин, яка потім рецептувалася в більш цивілізовані форми, які поступово надали всім учасникам суспільних відносин реальної рівності перед законом.

У радянській юридичній науці під законністю розумілося суворе та неухильне виконання законів і підзаконних нормативних актів усіма суб’єктами радянського права – державними органами, громадськими організаціями, посадовими особами та громадянами. Таке визначення законності було домінуючим в юридичній літературі. Окремі спроби по-новому підійти до розкриття змісту категорії законності не знаходили підтримки.

Між тим, розуміння законності як суворого і неухильного виконання законів не відбиває всього розмаїття явищ, що формують уявлення про неї, не дозволяє визначити її моральну природу. В процесі аналізу вищенаведеного розуміння законності можна зробити висновок, що в ньому акцент робиться на виконанні норм права, а питання щодо їх змісту ігнорується. На перше місце при характеристиці законності висувався принцип верховенства закону, під яким розумілася його вища юридична чинність в ієрархічній системі правових нормативних актів. Сам же закон трактувався у виключно позитивістському аспекті, без будь-якої його оцінки з позицій загальних принципів права, загальнолюдської моралі, міжнародно-правових норм і стандартів. Така дефініція законності спричиняє виникнення суперечностей між окремими правовими категоріями, наприклад законністю і реалізацією права. У зв’язку з цим, керуючись вимогами сучасності, багато аспектів законності потребує переосмислення, інших підходів, оцінок, висновків, урахування правових реалій.

Значний здобуток у дослідження проблем законності та її взаємодії із справедливістю внесли такі відомі вітчизняні та російські вчені, як В.Д. Бабкін, Ю.М. Бисага, С.В. Бобровник, М.В. Вітрук, М.М. Вопленко, В.М. Горшеньов, С.Д. Гусаров, Ж.О. Дзитко, А.П. Заєць, О.В. Зайчук, Р.А. Калюжний, Д.А. Керимов, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, О.Л. Копиленко, В.В. Лазарєв, О.М. Мироненко, О.Г. Мурашин, В.С. Нерсесянц, Н.М. Оніщенко, О.В. Петришин, Н.С. Прозорова, П.М. Рабінович, І.С. Самощенко, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Скакун, В.І. Степанов, Т.І. Тарахонич, О.Д. Тихомиров, Є.А. Тихонова, В.Д. Ткаченко, В.М. Цвік, Ю.С. Шемшученко.

Аналіз праць згаданих вчених дав змогу дисертанту виокремити монодосліджені і зовсім недосліджені аспекти проблеми законності, які визначаються в результаті комплексного дослідження історичного коріння вчень про законність, методологічних аспектів законності та її відношення із справедливістю. Ці аспекти раніше не були предметом спеціальних монографічних досліджень, що ускладнює розв’язання ряду теоретичних і практичних завдань сучасної юридичної науки. Актуальність проблеми визначила тему дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Робота пов’язана з плановою тематикою науково-дослідної роботи відділу теорії держави і права “Теоретико-правові проблеми законності” (номер державної реєстрації 0101U001010), “Теоретичні проблеми систематизації законодавства України” (номер державної реєстрації 0196U012887).