РОЗРОБКА ЗАСОБУ СПЕЦИФІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ І ТЕРАПІЇ ПАСТЕРЕЛЬОЗУ КРОЛИКІВ

Краткое содержание

Клініко-епізоотологічна характеристика пастерельозу кроликів. Визначення епізоотичної ситуації щодо пастерельозу проводили у 5 кролівницьких господарствах Харківської (1), Донецької (2) та Одеської (2) областей. Загалом нами було обстежено в цих господарствах 19 720 кроликів різних статевовікових груп за різних систем утримання та годівлі. Незалежно від системи утримання (в закритих приміщеннях у металевих сітчастих або дерев’яних клітках чи то у надвірних дерев’яних шедах) захворюваність кроликів в обстежених господарствах фактично була однаковою.

Ветеринарно-санітарний стан майже в усіх господарствах був незадовільним, а в деяких — навіть критичним. Це пов’язано з порушенням зоотехнічних та ветеринарних вимог: скупчення тварин на обмеженій території, порушення щільності посадки у клітку, відсутність принципу «пусто–зайнято», відсутність або недосконалість вентиляції у приміщенні та, як наслідок, накопичення великої кількості аміаку, відсутність повноцінної підготовки об’єктів до дезінфекції. Не регулярно проводяться ветеринарні заходи щодо профілактики вірусних, бактеріальних та паразитарних захворювань. Усе це сприяло накопиченню у критично великих концентраціях умовно-патогенної мікрофлори, створювало ідеальні умови для її швидкого пасажування та підвищення патогенних та вірулентних властивостей.

Обстежені кролівницькі господарства виявились стаціонарно неблагополучними щодо шлунково-кишкових та респіраторних захворювань, які постійно проявлялись впродовж усього року. Разом з тим, встановлено чітку сезонність загострення респіраторних уражень кроликів незалежно від системи утримання, а саме у весняний та осінній періоди, коли захворюваність і смертність серед молодняка сягала відповідно 80 і 90 %.

У хворих кроликів часто реєстрували синдром «крива шия», що в більшості випадків є характерним для пастерельозу. У молодняка кроликів віком до 4 місяців та у виснажених після неконтрольованих окотів самок пастерельоз перебігав, головним чином, у гострій формі. У інших статево-вікових групах пастерельоз перебігав у латентній формі, як хронічне захворювання, клінічні ознаки якого проявлялись у разі провокації інфекції із застосуванням 0,2 %‑го розчину брильянтгрюну, який закапували у носову порожнину протягом трьох діб.

З 254 проб патологічного матеріалу від кроликів обстежених господарств Харківської, Донецької та Одеської областей виділено 58 культур P. multocida (21 серовар А, 9 сероварів В, 28 сероварів Д); 61 культура E. coli; 20 культур Proteus vulgaris; 41 культура Staphylococcus; 46 культур Streptococcus pneumoniae; 28 культур Diplococcus septicum.

Найбільш часто виявлялись асоціації P. multocida–E. coli (60 %), P. multocida–Staphylococcus spp.–Streptococcus spp. (20 %), P. multocida–Streptococcus spp. (8 %), E. coli–Proteus (5 %), Streptococcus spp.–Diplococcus (5 %) та інші (2 %). Чисту культуру пастерел штаму А ізолювали у 3 випадках (5,2 %), штаму Д — у 8 пробах (13,8 %). Асоціація пастерел штамів А і Д встановлена у 35 випадках (60,4 %), А і В та В і Д — у 6 випадках кожна (по 10,3 %).

Характеристика біологічних властивостей виробничих штамів пастерел. Під час вивчення біологічних властивостей отриманих ізолятів пастерел встановлено, що вони мають схожі культурально-морфологічні та біохімічні властивості та відрізняються лише за серологічною належністю до різних сероваріантів і ступенем патогенності та вірулентності.

Найбільш перспективними з точки зору подальшого біотехнологічного виробництва виявились штами P. multocida А 5, В 37, Д 12.

Морфо-тінкториальні властивості: штами P. multocida А 5, P. multocida В 37, P. multocida Д 12 при фарбуванні за Грамом мають вигляд негативно забарвлених дрібних кокобактерій, розташованих поодиноко або попарно, хаотичними скупченнями. При фарбуванні за методом Бурі-Гінса виявляється капсула, що не профарбовується. У препаратах-відбитках з внутрішніх органів лабораторних тварин, які загинули від пастерельозу, при фарбуванні за методами Романовського-Гімза чи за Міхіним виявляються поліморфні біполярні мікробні клітини. Аналізуючи таким чином морфо-тінкторіальні властивості штамів, ми встановили, що вони не мають істотних відмінностей.

Культуральні властивості: елективними для розмноження пастерел виявились поживні середовища на основі перевару Хоттінгера, в яких вони росли у S‑формі, а у кров’яних середовищах — у М‑формі. На агарі Хоттінгера в першу добу досліджувані штами формували дрібні прозорі «росинчасті» колонії, що флуоресціюють під косим освітленням, далі збільшуються та каламутніють при старінні. У бульйоні Хоттінгера досліджувані штами пастерел в першу добу викликали незначне рівномірне помутніння, при струшуванні спостерігався феномен «муарові хвилі», через 3–4 доби росту при струшуванні випадав слизуватий осад, що піднімався у вигляді «кіски». На кров’яному агарі пастерели формували слизуваті непрозорі колонії без зони гемолізу. Отже, за результатами цих досліджень не встановлено відмінностей щодо культуральних властивостей вивчених штамів пастерел.

Біохімічні властивості: бульйонні культури досліджуваних штамів пастерел ферментували глюкозу, сахарозу, декстрозу, фруктозу, галактозу і маніт, манозу, сорбіт до утворення кислоти без газу, не ферментували ксилозу, трегалозу, лактозу, мальтозу, мелібіозу, рамнозу, рафінозу, целобіозу, адоніт, ескулін, арабінозу, глікоген, декстрин, дульцит, інозит, гліцерин та крохмаль, молоко не згортали, желатин не розплавляли, не мали уреазної активності, виділяли сірководень та індол. Реакції з метиловим червоним і Фогеса-Проскауера були негативними, а каталазна проба — позитивною.

Антигенні властивості: дослідження антигенних властивостей та антигенної спорідненості визначали за допомогою РНГА та РДП. З 58 культур ізолятів P. multocida ідентифікували 21 серовар А, 9 сероварів В, 28 сероварів Д.

Патогенні властивості: для встановлення рівня патогенності нами було сформовано 30 дослідних груп білих мишей по 5 голів у кожній та одна контрольна (n = 5). На кожен штам було використано по 10 дослідних груп. Добові бульйонні культури штамів брали у концентрації 1×10⁹ м. к./см³ за стандартом мутності. Контрольну групу мишей не інфікували.