ГЕМОСТАЗ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ ТРУБЧАСТИХ КІСТОК У СОБАК : ГЕМОСТАЗ И ЕГО КОРРЕКЦИЯ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ трубчатых костей У СОБАК

Краткое содержание

Робота виконана протягом 2002–2007 рр. на кафедрі акушерства і хірургії Одеського держагроуніверситету. Дослідження системи гемостазу і фібринолізу проводили у проблемній науково-дослідній лабораторії хірургічних хвороб тварин, а гістологічні дослідження остеосарком – у лабораторії патологічної анатомії Білоцерківського НАУ.

На першому етапі досліджень здійснювали моніторинг хірургічної патології та надання хірургічних послуг (кастрація, косметичні операції тощо) серед дрібних домашніх тварин (1680 гол.), які надходили в хірургічну клініку Одеського ДАУ, державну лікарню ветмедицини та приватну „Айболит” у Київському районі м. Одеси. При цьому проводили загальний клінічний огляд та хірургічне обстеження тварин, дослідження гематологічних, а за необхідності – і біохімічних показників крові, рентгенографію та ультрасонографію.

Із загальної кількості обстежених тварин виділили 93 собаки з патологією кісток, з них 63 – з переломами, у результаті чого встановили структуру останніх. Із цього загалу сформували групи собак із переломами трубчастих кісток та з іншою кістковою патологією, яка нерідко є ускладненням переломів чи їх зумовлює, або ж на певних стадіях має подібну клініко-рентгенологічну характеристику чи потребує проведення остеосинтезу: І – із закритими фрактурами стилоподію (плечової або стегнової, n=10), ІІ – із закритими переломами кісток зейгоподію (передпліччя чи гомілки, n=7), ІІІ – з відкритими фрактурами зейгоподію (n=5), IV – із незрощенням переломів зейгоподію та формуванням несправжніх суглобів (n=4), V – з еозинофільним паноститом (n=7), VІ – з остеосаркомою (12 гол. із її остеопластичною формою та 8 гол. – з остеолітичною). Рентгенографію виконували пересувним апаратом „Арман-1” або ж цифровою рентгенустановкою „Вател-1α-Вет”. При неоплазіях кісток проводили гістологічне дослідження біопсійного матеріалу після фіксації 10%-ним нейтральним формаліном, зневоднення у спиртах і фарбування гістозрізів гематоксиліном та еозином.

Зважаючи на суттєву роль реакції системи крові при травмах та невизначеність патогенетичних механізмів участі гемостазу, фібринолізу і протеолізу в розвитку патології кісток у собак, зокрема в перебігу запально-регенеративного процесу при переломах трубчастих кісток, у тварин вищезгаданих груп визначали кількість еритроцитів, тромбоцитів і лейкоцитів із виведенням лейкограми – загальноприйнятими методами, концентрацію гемоглобіну – уніфікованим геміглобінціанідним методом. Контрольними були гематологічні показники клінічно здорових собак (n=15).

Система гемостазу функціонально залежить від протеїназ кінінового ряду та фібринолізу, які мають загальний і взаємообернений механізм активації, беруть активну участь у запаленні та регенерації. Виходячи з цього, проводили їх комплексне дослідження в плазмі крові. При цьому визначали кількість фібриногену – методом В.О. Беліцера зі співавт. (1983), його метаболітів – розчинного фібрину (РФ) – за Т.В. Варецькою зі співавт. (1992); розчинних комплексів мономерного фібрину (РКМФ) – набором реактивів фірми „Simko LTD”, продуктів розщеплення фібрину/фібриногену (ПРФ) за В.О. Беліцер зі співавт. (1987), протромбіновий час (ПЧ), активність антитромбіну-ІІІ (АТ-ІІІ) та фібриностабілізувального фактора ХІІІ (ФХІІІ) – набором реактивів фірми „Simko LTD” (Львів). Стан системи фібринолізу вивчали методом фібринових пластин за T. Astrup et S. Müllertz (1952) із визначенням сумарної фібринолітичної активності плазми крові (СФА), плазмінової активності (ПА) та активності тканинного активатора плазміногену. Протеолітичну реакцію крові калікреїн-кінінового генезу досліджували за показниками сумарної протеолітичної активності плазми (СПА), умістом у ній основних інгібіторів протеїназ – α₁–ІП та                         α₂–макроглобуліну (α₂–М) – методами К.М. Веремієнка зі співавт. (1988). Контрольними були показники клінічно здорових собак (n=20).

Для клініко-рентгенологічного та гемостазологічного обгрунтування застосування тіотриазоліну і натрію нуклеїнату в післяопераційний період у собак із переломами кісток сформували контрольну і дві дослідні групи тварин по 15 гол. у кожній. Собаки з масою тіла 15–45 кг мали травматичні переломи кісток стилоподію і зейгоподію. На 2–3-ю добу після перелому під загальним знеболенням (ветранквіл-кетамін) і місцевою анестезією проводили репозицію уламків кістки з подальшою, залежно від характеру перелому, екстра- чи інтрамедулярною їх фіксацією титановими пластинами, гвинтами, серкляжним дротом фірми „Matiz” (Німеччина), штифтами фірми „Синтез” (м. Харків). Усім тваринам у ранній післяопераційний період протягом 7-ми діб застосовували антибіотикотерапію – цефотаксим у дозі 25–35 мг/кг. Тваринам першої дослідної групи додатково ін’єктували 2,5 %-ний розчин тіотриазоліну по 2 мл двічі на добу 10 днів підряд, а тваринам другої дослідної – 5 %-ний розчин натрію нуклеїнату по 2,5–5 мл із такою ж кратністю і терміном. За тваринами вели клінічні спостереження та рентгенологічний контроль ділянок переломів. При цьому враховували стан операційної рани, термін відновлення функції кінцівки і повної консолідації кістки. Дослідження гематологічних і гемостазологічних показників, протеолітичної реакції крові проводили, враховуючи стадійність запально-репаративного процесу: до операції, на 3-тю, 10–14-ту, 27–30-ту і 57–60-ту добу після остеосинтезу. Уміст у сироватці крові кальцію, фосфору та активність кісткового ізомера лужної фосфатази (ЛФ_к) визначали на стадії репозиції та на початку регенерації кістки – до лікування, на 3-тю, 7-му, 14-ту і 21-у добу після остеосинтезу. Макроелементи досліджували наборами реактивів фірми „Simko LTD”, а ЛФ_к – методом В.К. Вагнера із співавт. (1981).

Результати клінічних, рентгенологічних, гістологічних, гематологічних, гемостазологічних і біохімічних досліджень представлено в дисертаційній роботі у вигляді таблиць, діаграм, рентгенограм і рисунків. Цифровий матеріал оброблено методами варіаційної статистики на персональному комп’ютері з використанням програми MS Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Моніторинг та клініко-рентгенологічна характеристика хірургічної патології кісток серед дрібних домашніх тварин

За результатами моніторингу, проведеного в окремих клініках Одеси, хірургічні послуги надаються близько 43% дрібних домашніх тварин від загалу звернень їх власників. При цьому в структурі хірургічної допомоги власне хірургічна патологія становить 68,4%, решта – кастрації та косметичні операції, хірургічна допомога при акушерсько-гінекологічних та онкологічних хворобах. У свою чергу 45,7% хірургічної патології зумовлені транспортним і етологічним травматизмом.

Найбільшу частку хірургічних хвороб від загальної кількості хірургічної допомоги у дрібних домашніх тварин становлять рани (9 %), флегмони (7 %), суглобова патологія (6,9 %), абсцеси (6,5 %) та переломи (5,7 %). Останні здебільшого виникають при ушибах ІІІ та ІV-го ступенів і можуть спричинювати складні зміни гомеостазу в організмі. У структурі переломів у собак 80,4 % від кількості травм локомоторного апарата займають переломи кісток стило- та зейгоподію. Серед переломів трубчастих кісток у собак найбільшу частку становлять переломи стегнової кістки – 32,8 % (з них 55,1 % – діафіза; 26,5 – метафіза; 18,4 % – епіфіза), кісток гомілки – 24,8 % (з них 75,7% – діафіза; 18,9 – метафіза; 5,4 % – епіфіза), а також переломи кісток передпліччя – 22,8 % (з них 64,7 % – діафіза; 14,7 – метафіза; 20,6 % – епіфіза). Переломи обох кісток на одному рівні найчастіше трапляються в середній третині передпліччя, при різнорівневих – лінія перелому променевої кістки здебільшого знаходиться вище лінії перелому ліктьової.

Крім травм, останнім часом у собак набуває поширення ідіопатичний паностит (паностеїт) трубчастих кісток, який рентгенологічно характеризується інтрамедулярним остеоїдним панусом. Подібною рентгенологічно на ранніх стадіях буває остеосаркома, на пізніх стадіях її розвитку формується типовий дефект ураженої кістки з нетиповим відшаруванням периосту чи спікулоподібною периостальною реакцією. Нерідко при неоплазіях кісток виникають патологічні переломи.

Гематологічні показники у собак із патологією кісток

У собак, хворих на остеомієліт та остеосаркому, розвивається анемія, зумовлена низьким умістом у крові гемоглобіну – 122,7±0,73 та 108,5±9,8 г/л відповідно.

У більшості собак із патологією кісток реєструється тромбоцитопенія, яка є ознакою ДВЗ-синдрому, особливо виражена при остеомієліті – 341,7±24,6 Г/л та при переломах кісток зейгоподію – 365±12,17 Г/л за норми 411,7±15,28 Г/л (р<0,05). При остеосаркомі межі варіаційного ряду кількості тромбоцитів становили 240–640 Г/л, що свідчило про наявність у групі тварин із різними стадіями неопластичного процесу. Лише за паноститу мав місце тромбоцитоз – 548,3±23,2 Г/л (р<0,001).

За всіх згаданих патологій кісток виявляли лейкоцитоз, проте діагностично-прогностичне значення він мав лише при остеосаркомі       (14,7±1,32 Г/л), остеомієліті (15,6±0,52 Г/л) та паноститі (19,1±1,06 Г/л). При переломі кісток стилоподію (13,1±1,18 Г/л) та зейгоподію (12,9±1,5 Г/л), зважаючи на широкі межі варіаційних рядів (6,6–22,0 та 4,4–19,8 Г/л відповідно), зміна кількості лейкоцитів швидше за все була зумовлена короткочасним транзиторним перерозподільним механізмом гемодинамічних порушень унаслідок механічної травми.

При всіх досліджених патологіях мали місце лейкемоїдні реакції нейтрофільного типу, тобто абсолютна кількість нейтрофілів перевищувала 7,0 Г/л. Так, у клінічно здорових собак вона становила в середньому 5,7 Г/л, при переломах кісток – 9,5 Г/л (стилоподію) і 9,9 Г/л (зейгоподію), остеосаркомі – 10,6 Г/л, еозинофільному паноститі – 14,2 Г/л, остеомієліті – 10,3 Г/л. Водночас для свіжих переломів кісток характерними були моноцитоз та нейтрофільний лейкоцитоз із зрушенням ядра вправо, зумовлений перерозподільною реакцією нейтрофільних пулів – перехід (вихід) маргінального в циркулюючий у зв’язку із травмою. При еозинофільному паноститі та остеосаркомі регенеративна нейтрофілія зумовлена підвищеним продукуванням нейтрофілів у кістковому мозку.