ПРИНЦИП СПРАВЕДЛИВОСТІ В РИМСЬКОМУ ПРАВІ І У СУЧАСНОМУ ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. Ідея справедливості є однією з одвічних ідей людства. Справедливість є загальнолюдською цінністю, тісно пов'язаною з розумінням права.

Справедливість визнано складовою частиною етичної і правової культури, умовою нормального існування суспільства.

Вивчення проблеми, пов'язаної з визначенням поняття, розкриттям змісту принципу справедливості в праві та його використанням, набуває особливого значення у період сучасних правових перетворень.

Актуальність обраної теми пов'язана з активним реформуванням приватного права та законодавства України, зокрема прийняттям таких фундаментальних законів як Цивільний та Господарський кодекси України. Актуальність теми дослідження полягає також у сучасних тенденціях країн Європи до інтеграції у прийнятті універсальних норм регулювання цивільних відносин.

Реформування цивільного законодавства, викликане процесом інтеграції країн Європи, знову підтвердило як значення багатьох фундаментальних понять та принципів правового регулювання, ретельно розроблених та випробуваних ще в римському праві, так і необхідність їхнього застосування у законотворчій та правозастосовчій практиці. Слід зазначити, що новий Цивільний кодекс суттєво відрізняє сучасний правовий підхід до регулювання приватних відносин від регулювання їх попереднім кодексом Української РСР. Основною концепцією нового Цивільного кодексу є визнання природного, об'єктивного, наднормативного характеру цивільних прав, які ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників і становлять предмет цивільно-правового регулювання та основу громадянського суспільства.

Відповідно до обраної теми найбільший інтерес у контексті аналізу норм нового Цивільного кодексу являє аналіз понять «принцип справедливості», «принцип добросовісності», «принцип розумності» та ін.

Робота виконана на основі чинного цивільного законодавства України із застосуванням результатів сучасних теоретичних досліджень, на базі римського приватного права. Доцільність використання порівняння сучасного цивільного права України з римським приватним правом полягає у тому, що римське приватне право є материнським для приватного права України, так само як для приватного права Західної Європи.

Закріплені у праві вимоги справедливості мають силу закону і забезпечуються підтримкою держави. Вони є водночас і моральними, і правовими. Тому справедливість є етикоюридичним феноменом.

Подібний підхід дозволяє діалектично розглядати категорію справедливості, долати односторонній погляд на неї або як на моральне, або як на правове явище.

Оціночна функція принципу справедливості передбачає його особливу координаційну роль в системі принципів права. З позиції принципу справедливості найбільш важливим результатом такої координації є досягнення оптимального співвідношення між загальнолюдськими, у тому числі і правовими принципами, які відповідають даному рівню економічного, політичного, соціального та культурного розвитку суспільства, що забезпечують успішне вирішення як близьких, так і перспективних завдань нормативного регулювання.

Певною мірою принцип справедливості є підґрунтям інших принципів права, визначає їх співвідношення та межі дії у конкретних історичних умовах. Тому справедливість часто визнають найбільш важливою якістю права.

Суттєвим показником повноцінності законів з позиції принципу справедливості у багатьох випадках є їхнє суворе підпорядкування та надання стандартам прав та свобод людини пріоритету і надійної охорони зазначених цінностей. Здійснення прав і свобод є невід'ємним від виконання кожним громадянином своїх юридичних обов'язків. У випадках відмови від їх виконання або порушення зазначених цінностей є справедливим застосування до винних встановлених законом мір впливу. Цінність справедливості, а через неї і права в цілому, виявляється у тому чи іншому правозастосуванні - у справедливому характері судового рішення, примиренні конфліктуючих сторін, тим самим у забезпеченні миру, порядку у правовідносинах. Зазначені обставини і зумовили актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» на 2001 - 2005 роки (державний реєстраційний номер 0101U001195). Тема дисертації безпосередньо пов'язана з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії на 2001— 2005 роки за темою «Традиція приватного права в Україні».