ПРИЧИННИЙ ЗВ’ЯЗОК У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. Кількість правових норм, які містяться в актах цивільного законодавства і ставлять права та обов’язки осіб у залежність від наявності чи відсутності причинного зв’язку між певними явищами, складає багато сотень. Значна частина таких норм міститься в Книзі першій і розділі І Книги п’ятої Цивільного кодексу України (далі – ЦК). Ці норми застосовуються до широкого кола майнових відносин, а тому до них повсякденно звертаються численні учасники майнових відносин, юристи, особливо судді. Правильне застосування таких норм передбачає, що відповідні посадові та інші особи добре розуміють, яке явище мається на увазі, коли в актах цивільного законодавства вказується на причинний зв’язок. Проте, навіть у навчальній літературі часто викладається таке розуміння причинного зв’язку, яке не відповідає актам цивільного законодавства. У науковій літературі продовжуються ті дискусії, які почалися двісті років тому. В останні роки вийшли з друку наукові праці, в яких здійснені глибокі дослідження причинного зв’язку в кримінальному праві. Але висновки, зроблені авторами цих книг, є підстави назвати протилежними. Не кращим є становище й у науці цивільного права. Судова практика з питань застосування положень законодавства, що передбачають врахування причинного зв’язку, є непослідовною. І ця непослідовність знайшла відображення навіть у роз’ясненнях вищих судових інстанцій.

Спеціальні наукові дослідження проблеми причинного зв’язку в цивільному праві останнього часу не проводилися, а ранішні дослідження характеризувалися тим, що загальні проблеми причинного зв’язку, які ставилися та вирішувались у філософії та кримінальному праві (при повній відсутності теоретико-правових досліджень причинного зв’язку) розглядалися стосовно цивільно-правових відносин. Цінність таких досліджень дисертант не заперечує, але ж вони набули однобокого характеру через відсутність досліджень, у яких теоретичні висновки робились би на підставі аналізу широкого кола норм цивільного права та практики їх застосування.

За викладених умов правові норми, що ставлять цивільні права та обов’язки осіб у залежність від наявності чи відсутності причинного зв’язку, значною мірою втратили ознаку формальної визначеності, а вся сукупність таких норм є одним із чинників ризику для осіб, які приймають рішення про здійснення на території України підприємницької діяльності, що передбачає їх широку участь у майнових відносинах, які регулюються цивільним правом.

Викладене свідчить про те, що тема дисертації є актуальною і має суттєве значення не тільки для розвитку науки цивільного права, для подальшого вдосконалення цивільного законодавства та практики його застосування, а й для соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до плану наукової діяльності кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії, яка працює над вивченням теми: «Традиція приватного права в Україні. Кодифікація цивільного.

законодавства в Україні. Рецепція римського приватного права» та плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави» на 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101U001195).