ГЕМОСТАЗ ПРИ АБДОМІНАЛЬНІЙ ХІРУРГІЧНІЙ ПАТОЛОГІЇ У ТВАРИН ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ ПРИ ГНІЙНОМУ ПЕРИТОНІТІ У СОБАК

Краткое содержание

Робота виконана у 2003–2006 рр. на кафедрі хірургії Білоцерківського держагроуніверситету на здорових і хворих собаках (82 гол.), свинях (32 гол.) та молодняку великої рогатої худоби (5 гол.), які утримувалися в стаціонарі чи надходили для лікування в хірургічну клініку факультету ветеринарної медицини.

На першому етапі досліджень, зважаючи на невизначеність патогенетичної ролі макроциркуляторного і тканинного гемостазу при абдомінальній хірургічній патології, вивчали його стан у плазмі крові, парієтальній очеревині і великому сальнику у здорових і хворих тварин із різним типом запальної реакції.

Одночасно для ультрасонографічного дослідження абдомінальної хірургічної патології у свиней і собак використовували прилад УЗД “Scanner 100 Falco” з конвіксним датчиком, а її рентгенодіагностику проводили за допомогою апарата РУМ–20 після поверхневого наркозу тварин ветранквіл-кетаміновою сумішшю 1:1. Матеріалом для досліджень були 17 свиней із пупковими і пахвинно-мошонковими грижами та 5 кнурів-крипторхідів, які надійшли в клініку ветеринарної хірургії із СТОВ “Гребінківське” Васильківського району Київської області. У собак діагностували гнійний перитоніт           (10 гол.), копростаз (5 гол.), післяопераційну спайкову кишкову непрохідність (3 гол.).

Тканинний гемостаз у нормі вивчали на 7 гол. свиней (віком 9–10 місяців), 20 гол. собак (віком 3–5 років) та 5 гол. молодняку великої рогатої худоби віком 12 місяців. Для цього відбирали біоптати серозних оболонок, із яких одержували екстракти за методикою М.В. Рубленка, А.В. Яремчука (2004). При абдомінальній патології відбирали біоптати парієтальної очеревини та великого сальника при кастрації крипторхідів (n=5), герніотомії пупкових (n=10) та пахвинно-мошонкових гриж (n=5) у свиней, після румінотомії (n=5) та під час лапаротомії в собак з перитонітом (n=15), копростазом (n=3), піометрою (n=3) та спленомегалією (n=3). Потім вивчали вплив отриманих екстрактів на показники донорської плазми: сумарну фібринолітичну активність (СФА), активність плазміну (ПА) та тканинного активатора плазміногену (t-PA), фібриностабілізувальний фактор (ФХІІІ) та протромбіновий час (ПЧ). Безпосередньо в екстрактах визначали сумарну протеолітичну активність (СПА), уміст  α₁-інгібітора протеїназ (α₁-ІП) та α₂-макроглобуліну (α₂-М), прекалікреїну (ПК) та його швидкодіючого інгібітора (СІ-І) – методами К.М. Веремієнка зі співавт. (1988). Для отримання плазми донорів відбирали кров у клінічно здорових свиней (n=5), собак (n=5) і молодняку великої рогатої худоби (n=5).

Крім цього, у собак із копростазом (n=13), піометрою (n=18), спленомегалією (n=14) проводили клінічні, гематологічні, біохімічні та гемостазологічні дослідження крові. Гематологічні включали визначення кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, величини гематокриту і виведення лейкограми – загальноприйнятими методами, концентрації гемоглобіну – уніфікованим геміглобінціанідним методом. Макроциркуляційний гемостаз вивчали за кількістю фібриногену (Fg) спектрофотометричним методом В.О. Беліцера зі співавт. (1997), його метаболітів (розчинний фібрин, РФ) – методом Т.В. Варецької зі співавт. (1992), активність ФХІІІ – уніфікованим методом за допомогою реакти-вів фірми “Simkо-Ltd” (Львів, Україна), рівнем ПЧ (A.J. Quick, 1974), активність фібринолізу – методом фібринових пластин за Т. Astrup et S. Müllertz (1952) та антикоагулянтів – антитромбіну-ІІІ (АТ-ІІІ) набором фірми “Simko-Ltd” (м. Львів, Україна) і протеїну С (Пр.С) – “Ренам” (м. Москва, Росія).

            Бактеріологічне дослідження перитонеального ексудату включало ідентифікацію збудника (видовий склад мікрофлори, кількість мікроорганізмів в 1 мл ексудату) та визначення чутливості виділених мікроорганізмів до антибіотиків – методом дифузії в агар з використанням стандартних паперових дисків.

            Для клініко-гемостазологічного обґрунтування лікувальних заходів при перитоніті сформували три групи собак. У всіх тварин проводили лапаротомію, ревізію черевної порожнини, її лаваж 0,02%-ним стерильним розчином фурациліну з наступним дренуванням і призначали внутрішньом’язові ін’єкції левоміцетину в дозі 25 мг/кг живої ваги. В якості інфузійної терапії тваринам першої та другої дослідних груп застосовували препарат “Гелофузин”, а у контрольній – 5%-ний розчин глюкози в дозі 20 мл/кг двічі на день. Крім того, в другій групі тварин один раз на день через трубчастий дренаж вводили мазь “Левосин” у дозі 1 г/кг маси тіла. У динаміці лікування проводили клінічні спостереження, відбирали проби крові для гематологічних і гемостазологічних досліджень – до, на 1-шу, 4-, 10- та 14-ту добу лікування.

Результати досліджень представлено у вигляді таблиць, фотографій, рисунків. Цифровий матеріал оброблено методами варіаційної статистики на персональному комп’ютері з використанням програми MS Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Інструментальні методи діагностики абдомінальної патології у свиней та собак

При УЗД пупкових та пахвинно-мошонкових гриж у свиней стінки кишечнику характеризувалися високою, а його вміст – низькою ехогенністю, візуалізувалися перистальтичні рухи. При ускладненні пупкової грижі абсцесом останній мав округлу форму та вищесередню ехогенність, тоді як піогенна оболонка була гіпоехогенною. Гранульома візуалізувалася як однорідна щільна ехонегативна зона. Стінка кісти була білого кольору (ехопозитивна), а в її порожнині знаходилися ділянки різної форми із середньою ехогенністю (фібринозні включення). У 40% кнурів-крипторхідів сім’яники, зафіксовані на дуже короткій брижі спереду нирок, не візуалізувалися.

У собак із гнійним перитонітом на ехозображеннях ехонегативна зона розлита як свідчення великої кількості ексудату з ехопозитивними включеннями в міжкишковому просторі, відмічаються переміщення ексудату та відсутність перистальтики кишечнику; очеревина у вигляді пухкого, неоднорідного за щільністю з ехонегативними та ехопозитивними ділянками обідка (набряк, кровонаповнення судин, нашарування фібринових плівок). На рентгенограмах “павутинне” зображення через велику кількість ексудату. При спайковій кишковій непрохідності спостерігалася неоднорідна ехощільність тканин, а на рентгенограмі – петлі кишечнику, нашаровані одна на одну, переповнені рідиною та газами. При копростазі на ехограмі стороннє тіло середньої ехогенності мало чіткі межі з гіперехогенним обідком у нижній ділянці. На рентгенограмі воно проявлялося як світла чітко окреслена ділянка.

Гемостазологічний статус серозних оболонок у нормі та за абдомінальної патології в собак, свиней і молодняку великої рогатої худоби

            Встановлено, що найвищим фібринолітичним, протеолітичним та інгібіторним потенціалом володіють парієтальна очеревина та великий сальник тварин, залежно від виду, у такій послідовності: собаки > свині > молодняк великої рогатої худоби, а прокоагулянтною активністю – навпаки: молодняк великої рогатої худоби > свині > собаки.

            В умовах абдомінальної патології у свиней (зміщення внутрішніх органів, генетично зумовлені порушенням їх анатомо-топографічної локалізації) рівень фібринолізу в очеревині та сальнику значно підвищується. Так, найвищою СФА виявилася в сальнику як грижового вмісту (+262,7±5,53 мм²; р<0,001), що пов’язано зі збільшенням мережі в ньому судин. У випадку гриж різної локалізації СФА парієтальної очеревини підвищувалася в середньому на 76–80 мм² – головним чином, за рахунок t-PA. Менш вираженим це явище було у кнурів-крипторхідів (+30,2±3,35 мм²; р<0,001). В екстрактах серозних оболонок свиней при крипторхізмі та грижах виявляли значне посилення СПА (відповідно 0,32±0,01 та 0,64±0,02 при нормі 0,2±0,002 ммоль/(годּл); р<0,001) та підвищення рівня ПК (відповідно 11,2±0,58 та 11,9±0,83 при нормі 6,9±0,66 мкмоль аргініну/(хвּл); р<0,001) при компенсаторному підвищенні в середньому в 1,7 раза (р<0,01) вмісту в очеревині швидкодіючого інгібітора протеїназ та недостатньої кількості α₁-ІП та α₂-М. Отже, додаткова травма може сприяти розвитку ускладнень.

            У великої рогатої худоби через один місяць після румінотомії в очеревині підвищувалася лише плазмінова активність, тоді як у сальнику – СФА (за рахунок t-PA, що має компенсаторний характер). Скорочення ПЧ свідчило про активацію коагуляційної ланки гемостазу. Посилювалася також СПА (в 1,5 раза (р<0,01) в очеревині та у 1,8 раза у сальнику; р<0,001) при зменшенні в останньому в 3,5 раза прекалікреїну та відповідно накопиченні в тканинах кінінів. При цьому їх інгібіторний потенціал підвищувався лише за рахунок СІ-І (у 2,2 раза (р<0,01) в очеревині та вдвічі у сальнику; р<0,05), тоді як рівень інших інгібіторів знижувався (α₂-М в 1,8 раза; р<0,01). Отже, зважаючи на анатомо-топографічні особливості великого сальника у великої рогатої худоби, посилення активності кінінів і недостатню інгібіторну ємкість у серозних оболонках, після румінотомії створюються умови для розвитку спайкового процесу.

При абдомінальній патології в собак підвищення активності ФХІІІ виявляли в сальнику при перитоніті (+2,08±0,23с), очеревині та сальнику при копростазі (+1,27±0,15 та +3,9±0,42с; р<0,001 відповідно). В екстрактах сальнику при спленомегалії та піометрі активність тканинної фібринази знижувалася (-4,5±0,2 та -5,13±0,62с; р<0,001), а в очеревині, навпаки – підвищувалася. Отже, при перитоніті та копростазі в серозних оболонках у собак створюються умови для формування спайок.

            При всіх абдомінальних патологіях у собак, крім спленомегалії, спостерігається здатність серозних оболонок подовжувати ПЧ внаслідок дефіциту ІІ, V, VІІ, Х факторів гемостазу та наявності у тканинах їх інгібіторів. Проте очеревина та сальник при спленомегалії зменшують ПЧ плазми донорів, що також свідчить про посилення активності прокоагулянтної ланки тканинного гемостазу. Водночас СФА екстрактів серозних оболонок знижується (р<0,001) при всіх абдомінальних патологіях у собак, але найменше – в очеревині при спленомегалії. Разом з тим при спленомегалії, піометрі та копростазі спостерігається високий рівень ПА, що зумовлено активацією фібринолізу через контактний фактор Хагемана і може мати компенсаторний характер щодо розвитку спайкового процесу.

            При перитоніті як в очеревині (-330,7±11,3 мм²), так і сальнику (-198,4±12,2 мм²) фібринолітичний потенціал тканинних біоптатів різко знижується, а тому разом з активним споживанням факторів згортання та наявністю великої кількості їх інгібіторів це зумовлює утворення спайок між парієтальною, вісцеральною очеревиною та великим сальником.

СПА в екстрактах тканин при всіх абдомінальних патологіях у собак, крім очеревини при піометрі, була вірогідно нижчою за норму. В очеревині при піометрі та копростазі спостерігалося збільшення прозапальних медіаторів за рахунок зменшення ПК в 1,5 та 2,1 раза (р<0,001) відповідно. Причому, рівень ПК в сальнику, навпаки, підвищувався в 1,4 раза при піометрі (р<0,01) та 1,5 раза при копростазі (р<0,01). У серозних оболонках при спленомегалії зміни попередника калікреїну були зворотними. При цьому вміст СІ-І в очеревині собак при спленомегалії, піометрі та копростазі вірогідно знижувався відповідно до 16,2±1,46 мкмоль аргініну/(хвּл), (р<0,001), 20±0,81 мкмоль аргініну/(хвּл), (р<0,01) і 15,9±0,83 мкмоль аргініну/(хвּл), (р<0,001) при нормі 25,6±1,25 мкмоль аргініну/(хвּл). У сальнику цей показник вірогідно підвищувався в 1,3 раза при спленомегалії (р<0,001) та в 1,2 раза при піометрі (р<0,05). При копростазі вміст СІ-І в сальнику зменшувався аж у 3,8 раза (р<0,001). Крім того, звертає на себе увагу зменшення вмісту в серозних оболонках α₂-М, особливо при піометрі – у 2,2 раза в очеревині та в 4,7 раз в сальнику (р<0,001). Лише при копростазі кількість цього важливого інгібітора протеїназ з імунорегулюючими властивостями збільшувалася в сальнику в 1,7 раза (р<0,001). Отже, у собак, хворих на спленомегалію, піометру та копростаз, у серозних оболонках накопичуються як попередник, так і власне кініни з частковим компенсаторним підвищенням (переважно у сальнику) кількості їх інгібіторів.

При перитоніті в собак уміст попередника кінінів у парієтальній очеревині збільшується в 1,5 раза, у сальнику – у 2,8 раза (р<0,001) при одночасному збільшенні у 2,3 раза (р<0,001) в останньому кількості СІ-І. Однак при цьому відсутнє компенсаторне підвищення вмісту α₁-ІП, а кількість α₂-М в очеревині зменшується вдвічі (р<0,01). Отже, у серозних оболонках черевної порожнини при перитоніті у собак має місце калікреїн-кінінова агресія, недостатньо контрольована інгібіторами протеїназ, що є передумовою для розвитку системної запальної реакції.