Вплив ізамбену (амізону) на ефективність імунопрофілактики та терапії дрібних домашніх тварин при захворюваннях різної етіології : Влияние изамбену (амизона) на эффективность иммунопрофилактики и терапии мелких домашних животных при заболеваниях различной этиологии

Краткое содержание

Експериментальні дослідження виконані у науковій лабораторії кафедри фармакології та токсикології Національного аграрного університету та в лабораторії неінфекційних хвороб тварин Інституту ветеринарної медицини УААН упродовж 2000-2004 рр. Досліди проведені на клінічно здорових та хворих собаках і котах.

Клінічні дослідження проводилися в державній лабораторії ветеринарної медицини міста Кременчука та в лікарнях ветеринарної медицини міст Полтави, Кременчука і Комсомольська Полтавської області.

Як препарат для лікування використовували ізамбен (порошок) та амізон (таблетки по 0,25 г, 2,5% розчин в ампулах по 2 мл та 0,5% мазь), виготовлені ВАТ "Фармак" (м. Київ). Ізамбен (амізон) – N – метил – 4– бензилкарбамідопіридинію йодид синтезований колективом авторів в Інституті фармакології та токсикології АМН України. Препарат являє собою кристалічний порошок яскраво-жовтого або жовтого кольору з оранжевим відтінком слабкого специфічного запаху, розчинний у воді, погано розчинний у 96° спирті, практично нерозчинний у ефірі та хлороформі.

Дослідження впливу ізамбену на імунологічні показники клінічно здорових собак, імунний їх стан при вакцинації, гематологічні та біохімічні показники крові у нормі та при вакцинації, а також ефективність лікування ізамбеном при деяких захворюваннях собак та котів вивчали на тваринах дослідних і контрольних груп.

Формування груп тварин здійснювалось після 30-добового карантину у віварії Кременчуцької міської лікарні державної ветеринарної медицини, під час якого проводилось щоденне клінічне обстеження (клінічний огляд, температура тіла, частота пульсу та дихання, наявність апетиту), а також дегельмінтизація препаратом Дронтал Плюс, одноразово, одну таблетку (0,66 г) на 10 кг маси тіла.

Досліди з вивчення впливу ізамбену на деякі ланки клітинного імунітету при застосуванні вакцини "Мультикан-4" проти парвовірусного ентериту, чуми м'ясоїдних, аденовірозу та вірусного гепатиту проведені на 19 собаках, поділених на 4 групи: контрольну (4 тварини), яких утримували без будь-яких обробок; І дослідну (5 тварин), яким задавали три дні підряд, три рази на добу ізамбен у дозі 10 мг на 1кг маси тіла у формі таблеток; II дослідну (5 тварин), яким вводили вакцину "Мультикан-4" (серія 2, контроль 2, виробник НПО "Нарвак", Москва) згідно з настановою щодо застосування; III дослідну (5 тварин), яким три дні підряд, три рази на добу перед вакцинацією задавали ізамбен у дозі 10 мг на 1 кг маси тіла у формі таблеток.

Кров для морфологічних, біохімічних, імунологічних досліджень відбирали з поверхневої вени передпліччя перед введенням ізамбену і вакцини та через 22 і 43 доби після вакцинації тварин. У собак контрольної групи кров відбирали три рази через відповідні терміни. Вакцину вводили внутрішньом'язово у дозі 2 мл.

У крові визначали: кількість еритроцитів та лейкоцитів – меланжерним методом з підрахунком у камері Горяєва; лейкоцитарну формулу – шляхом мікроскопічного дослідження мазків крові після фіксування їх в метанолі та пофарбованих за Романовським-Гімзою; концентрацію гемоглобіну – за методом Салі; гематокритну величину – центрифужним мікрометодом за Й.Й.Тодоровим (1979); вміст загального білка в сироватці – за біуретовою реакцією; вміст глюкози – ферментативним глюкозооксидантним (уніфікованим) методом; вміст креатиніну в сироватці – в реакції Яффе; вміст сечовини – уреазним методом (Меншиков В.В. и др., 1987); активність аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансоферази – за уніфікованими тестами Райтмана-Френкеля (Коротченко Н.В. та ін., 1987); трансформаційну активність гематогенних попередників макрофагів (ПМТМ, А-клітин), фагоцитарний індекс мононуклеарних клітин у первинній 24-годинній культурі лейкоцитів (ФІ), фагоцитарне число (ФЧ) в трансформованих і нетрансформованих нуклеарах – за А.І.Собко і В.Г.Квачовим (1987).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за методом Монцевічуте-Ерінгене (Кононский А.И., 1976).

Ізамбен включали в комплекс лікувальних засобів при найбільш розповсюджених хворобах собак і котів. Комплексне лікування тварин здійснювалось у стаціонарних умовах клінік та амбулаторно за однаковою схемою, але тваринам дослідних груп додатково вводили всередину ізамбен у дозі 10 мг/кг маси тіла три рази на добу до клінічного одужання.

Щоденно упродовж терміну лікування два рази на добу здійснювали клінічне обстеження тварин (загальний стан, апетит, температура тіла, частота пульсу та дихання). Основним критерієм ефективності лікування слугував термін одужання тварин.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ та їх аналіз

Вплив ізамбену на показники клітинного імунітету клінічно здорових собак

Собак у кількості 9 тварин розподілили на 2 групи: контрольну (4 собаки), яким ізамбен не задавали, та дослідну (5 собак), яким задавали всередину ізамбен 3 рази на добу у дозі 10 мг/кг маси тіла упродовж 3-х діб.