ЛІПІДНИЙ СКЛАД ТА ВІРУЛЕНТНІСТЬ MYCOBACTERIUM BOVIS, ВИДІЛЕНИХ ВІД ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ СТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Робота виконана в період з 2001 по 2005 рік у навчально-дослідній лабораторії кафедри епізоотології та інфекційних хвороб Дніпропетровського державного аграрного університету.

Уточнення епізоотичної ситуації у трьох господарствах Дніпропетровської області, неблагополучних щодо туберкульозу, проводили з використанням традиційних у ветеринарній медицині методів.

Встановлення частоти персистенції мікобактерій в організмі сприйнятливих тварин та їх видової належності здійснювали шляхом бактеріологічного дослідження патологічного матеріалу від тварин, що реагували на ППД-туберкулін для ссавців.

Передпосівну обробку проб патологічного матеріалу виконували за методикою В.А. Матузенка зі співавт. (1993), проб з молока та ґрунту – за загальноприйнятою методикою.

5

Для дослідження було використано одинадцять епізоотичних штамів мікобактерій, виділених із патологічного матеріалу (штами № 1, 2, 6 – швидкорослі M. bovis, № 3–5, 7, 8 – повільнорослі M. bovis, № 9, 10 – швидкорослі атипові) та об’єктів зовнішнього середовища (молока), штам Valleе та вакцинний штам BCG.

У виділених культур мікобактерій вивчали основні властивості: час появи колоній та інтенсивність росту на щільному яєчному середовищі за температури 25, 37, 45 °С; морфологію колоній (розміри, форма, край колоній, прозорість і блиск, колір, характер поверхні, консистенція); каталазну активність за методикою А.Е. Зимина (1965); активність каталази при нагріванні за методом Н.М. Макаревич (1968); нітратредуктазну активність за M. Tsukamura et al. (1966); ріст на середовищі зі саліцилатом натрію за методом M. Tsukamura (1962).

Визначення патогенних властивостей виділених штамів мікобактерій проводили на морських свинках. У деяких випадках заражали кролів та курей за загальноприйнятою методикою. Всього для дослідження було використано 50 морських свинок, 10 кролів і 6 курей.

Вплив тривалого пасажування на ліпідний склад швидкорослого штаму M. bovis вивчали використовуючи культуру пасажовану 2, 40 та 80 разів на яєчному середовищі з рН 6,5 та пасажовану 2, 40 і 59 разів на яєчному середовищі з рН 7,1.

Для накопичення біомаси досліджуваних штамів застосовували традиційні й удосконалені середовища.

Виділення загальних ліпідів із досліджуваних зразків проводили за методикою Фолча в модифікації Блайя-Дайєра для мікробіологічних проб (Кейтс М., 1975).

Фракційний склад ліпідів вивчали методом тонкошарової хроматографії (ТШХ) на силікагелевих пластинах Silufol (Чехія), попередньо знежирених перегоненим ацетоном і активованих за температури 100 °С протягом 1 год, у системі розчинників – гексан:диетиловий ефір:метанол:льодяна оцтова кислота як за 9:2:0,2:0,3 (Кейтс М., 1975).

Визначення компонентного складу фракцій вільних жирних кислот (ВЖК) у зразках проводили методом газорідинної хроматографії (ГРХ) на газовому хроматографі Chrom-5 (“Laborato i Pristroje”, Чехія), після попереднього метилювання. Аналіз зразків метилових ефірів жирних кислот робили за таких умов: колонка L = 1 м Ч 4 мм, на сорбенті Хроматон N-Super з 5 % SP 2100 (0,16–0,20 мм). Температуру колонки програмували від 180 до 270 °С зі швидкістю нагрі-вання 5 °С/хв; температура випаровувача становила 200 °С, детектора – 230°С, газ-носій – азот (осч), полуменево-іонізаційний детектор (Кейтс М., 1975).

Статистичну обробку результатів досліджень здійснювали за допомогою персонального комп’ютера в електронних таблицях Excel програмного пакету Office XP Professional.

6

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Видова належність мікобактерій, виділених від великої рогатої худоби, що реагувала на ППД-туберкулін для ссавців, неблагополучних щодо туберкульозу господарств степової зони України. Дослідженнями встановлено, що штами мікобактерій за номерами 1, 2, 6 на середовищі для культивування мікобактерій формували колонії на 17-ту добу від моменту посіву у вигляді R-форм. Мікроскопією виявили червоні прямі зернисті палички розміром 1–3Ч0,3–0,5 мкм.

Подібними до попередніх за морфологією та культуральними властивостями виявлено штами за номерами 3–5, 7, 8, але мікобактерії росли на 22–27-му добу від часу посіву.

Швидкорослі штами (№ 1, 2, 6) і повільнорослі (№ 3–5, 7, 8) росли за температури 37 °С, не редукували нітрати, мали слабку каталазу, яка інактивувалася при прогріванні культур за 68 °С.

Швидкорослі штами за номерами 1, 2, 6, росли на живильному середовищі, яке містило саліцилат натрію в концентрації 0,5 мг/см³.

Штам мікобактерій за номером 10 на яєчному середовищі інтенсивно формував колонії на 10-ту добу після посіву у вигляді S-форм. Штам за номером 9 ріс на 8-му добу після посіву у вигляді двох видів колоній: S-форми та R-форми. Ці штами мікобактерій (№ 9 та 10) росли на живильних середовищах за температури 22, 37 та 45 °С, утворювали колонії на живильному середовищі зі саліцилатом натрію в концентрації 0,5 та 1,0 мг/см³, мали каталазну та нітратредуктазну (крім штаму 9) активності. Прогрівання протягом 30 хв за температури 68 °С не інактивувало каталазу.

Повільнорослі та швидкорослі штами мікобактерій (№ 1–8) у морських свинок стимулювали алергію протягом дослідження й викликали їх загибель, на відміну від штамів за номерами 9, 10. На розтині тварин виявляли ураження внутрішніх органів, характерні для туберкульозу.

Отже, в організмі тварин неблагополучних господарств персистують як M. bovis, так і атипові мікобактерії. M. bovis нашими дослідженнями поділені на дві групи: 1) повільнорослі (традиційно відомі); 2) швидкорослі.

Біологічні властивості швидкорослих штамів M. bovis. Швидкорослі штами M. bovis (№ 1, 2, 6), подібно до повільнорослого (№ 5), мали однакові морфологічні ознаки та культуральні властивості, які характерні для мікобактерій бичачого виду, не редукували нітрати, не мали каталази, не росли за температури 22 та 45 °С.

Швидкорослі штами M. bovis, як і повільнорослий, стимулювали розвиток алергічної реакції в морських свинок і викликали їх загибель через 30–40 діб після зараження.

Швидкорослі штами M. bovis, виділені із патологічного матеріалу експериментально зараже-

7

них морських свинок, росли на 7-му добу, а повільнорослий – на 14-ту добу інкубації. У другій та наступних генераціях на живильному середовищі швидкорослі штами M. bovis формували колонії на 2-гу добу, а мікобактерії повільнорослого штаму – на 8–14-ту добу культивування.

Досліджувані штами M. bovis, викликали загибель кролів в однакові строки досліду (27–35-ту та 29–31-шу добу). На розтині загиблих тварин було виявлено зміни, характерні для генералізованої форми туберкульозу.

До атипових мікобактерій швидкорослі штами M. bovis були подібні за часом формування колоній на щільних середовищах – росли на 2-гу добу після посіву та за здатністю рости на яєчному середовищі зі саліцилатом натрію в концентрації 0,5 мг/см³.

У разі зараження морських свинок атиповими мікобактеріями загибель їх не наступала.

Швидкорослі патогенні штами M. bovis росли на середовищі зі саліцилатом натрію у концентрації 0,5 мг/см³ та утворювали колонії на середовищі без саліцилату натрію на 2-гу добу, що характерно для атипових мікобактерій.

Вивчення ліпідного складу штамів мікобактерій. Максимальний вміст загальних ліпідів зареєстровано в епізоотичного повільнорослого штаму M. bovis, дещо нижчий – у штаму Valleе та атипових мікобактерій, найнижчий – у вакцинного BCG.

У штамів мікобактерій більша частина загальних ліпідів була представлена полярними ліпідами – фосфоліпідами (22,70–24,80 %). Серед нейтральних ліпідів ідентифіковані діацилгліцероли, стерини, вільні жирні кислоти, триацилгліцероли та ефіри стеринів. Встановлено однаковий якісний склад ліпідів, але різний кількісний вміст їх окремих сполук.

Методом ГРХ були виявлені вільні жирні кислоти, майже ідентичні для усіх штамів, які відрізнялися кількістю. В основному переважали насичені жирні кислоти, що зазвичай характерно для мікобактерій. Серед окремих насичених жирних кислот домінувала пальмітинова (18,87–28,49 %). Відзначено високий вміст арахінової кислоти – у повільнорослого штаму М. bovis (17,47±0,54 %), бегенової – у атипових мікобактерій, виділених з молока (АТ-1 – 19,21±0,66 %). Встановлено, що тільки штами атипових мікобактерій, виділених з молока (АТ-1) та лімфатичних вузлів (АТ-2) великої рогатої худоби, що реагувала на туберкулін, містили суттєву кількість арахідонової кислоти (7,67±0,23 та 1,94±0,04 % відповідно), на відміну від інших штамів, де виділяли її лише сліди або взагалі не виділяли.

Серед ненасичених жирних кислот домінувала олеїнова кислота у всіх досліджуваних штамів.

Результати досліджень показали пряму залежність патогенних властивостей мікобактерій від вмісту загальних ліпідів та окремих фракцій.

8

Ліпідний склад епізоотичних штамів M. bovis – повільнорослого та швидкорослого. Встановлено, що на яєчному живильному середовищі з рН 6,5 повільнорослий штам M. bovis синтезував більшу кількість загальних ліпідів (у 1,5 раза), а також діацилгліцеролів (у 1,4 раза), стеринів (у 1,6 раза) та вільних жирних кислот (у 1,1 раза). У швидкорослого штаму M. bovis кількість фосфоліпідів переважала в 1,2 раза, а триацилгліцеролів – у 1,8 раза.

В обох штамах виявлено великий вміст пальмітинової кислоти, особливо у повільнорослого штаму М. bovis, у якого також відзначали перевагу стеаринової, арахінової кислот (у 2,03 та 3,34 раза відповідно) та ненасичених жирних кислот за рахунок виділення більшої кількості пальмітолеїнової та олеїнової кислот. У швидкорослого штаму М. bovis встановлено перевагу насичених жирних кислот за рахунок суттєвого вмісту довголанцюгових кислот (С_21:0–С_27:0 – 35,56±1,09 %).

Результати проведених досліджень свідчать, що епізоотичні повільнорослий та швидкорослий штами M. bovis відрізняються за кількістю загальних ліпідів, фракцій ліпідів та спектрами жирних кислот.

Ліпідний склад швидкорослого штаму М. bovis, культивованого на різних живильних середовищах. Встановлено, що мікобактерії швидкорослого штаму M. bovis на рідкому синтетичному середовищі Сотона та на щільному яєчному середовищі (рН 7,1) синтезували велику кількість загальних ліпідів (відповідно на наважку 11,56±0,86 та 15,13±0,30 %, а на суху речовину 16,51±0,76 та 21,61±0,64 %), хоча на яєчному середовищі їх вміст був у 1,3 раза вищим. На синтетичному середовищі виявили більше фракцій діацилгліцеролів (у 1,3 раза), стеринів (у 1,3 раза), насичених (у 4,75 раза) та довголанцюгових (у 12 разів) жирних кислот, через великий вміст бегенової, пальмітинової та тетракозанової кислот, які становили майже 70 %, а на яєчному – фосфоліпідів (у 1,63 раза), також ненасичених (у 1,37 раза) та коротколанцюгових (у 20,4 раза) жирних кислот.

На яєчному живильному середовищі виявилося більше насичених жирних кислот: пальмітинової, нонадеканової, арахінової, генейкозанової, пентакозанової, гексакозанової, а також ненасичених – олеїнової, лінолевої з ліноленовою кислот, а на синтетичному – тільки насичених жирних кислот – тридеканової, пентадеканової, маргаринової, стеаринової, бегенової та тетракозанової кислот.

Синтетичне та яєчне живильні середовища (рН 7,1) стимулюють однакову невелику кількість кислот з непарним числом атомів вуглецю.

Швидкорослий штам M. bovis на яєчному та синтетичному середовищах з рН 7,1 здатний синтезувати велику кількість загальних ліпідів, проте їх вміст був вірогідно вищим на яєчному се-

9

редовищі за рахунок фосфоліпідів. Швидкорослий штам M. bovis на синтетичному середовищі утворював більше насичених жирних кислот, а на яєчному – ненасичених.

Залежність ліпідного складу мікобактерій від рН яєчного живильного середовища. Швидкорослий штам М. bovis при культивуванні на яєчному живильному середовищі з рН 7,1 синтезував у 1,87 раза більше загальних ліпідів, ніж на такому ж з рН 6,5.

У досліджуваних мікобактерій виявлено велику кількість фосфоліпідів і перевищування їх при вирощуванні культури на середовищі з рН 6,5. На яєчному середовищі з рН 6,5 також було більше триацилгліцеролів, вільних жирних кислот та ефірів стеринів. На середовищі з рН 7,1, переважали фракції діацилгліцеролів та стеринів.

При культивуванні мікобактерій на середовищі з рН 6,5 спостерігали велику кількість насичених жирних кислот, сума яких становила 72,61±0,50 проти 42,02±0,23 % на середовищі з рН 7,1.

У складі насичених жирних кислот досліджуваних мікобактерій домінуючою була пальмітинова кислота, але переважала вона у мікобактерій, які культивувалися на середовищі з рН 7,1 (30,52±0,45 проти 19,62±0,53 %). У мікобактерій, накопичених на середовищі з рН 7,1, виявляли на мінімальному рівні (сліди) стеаринової, маргаринової та трикозанової кислот, а з рН 6,5 – в значній кількості.

У мікобактерій, культивованих на середовищі з рН 7,1, кількість ненасичених жирних кислот переважала над насиченими через значний вміст олеїнової кислоти, якої було майже в 2,37 раза більше, ніж у мікобактерій, накопичених на середовищі з рН 6,5; у 13,3 раза більше відзначено коротколанцюгових жирних кислот (С_12:0–С_20:0 – 93,01±0,70 %), ніж довголанцюгових (С_21:0–С_27:0 – 6,99±0,63 %).

На середовищі з рН 6,5 мікобактерії синтезували також більше коротколанцюгових жирних кислот, проте лише в 1,8 раза, ніж довголанцюгових (64,44±0,41 проти 35,56±0,63 %), та кислот з непарним числом атомів вуглецю (С_13:0, С_15:0 й ін. – 26,15±0,70 проти 7,05±0,66 % на середовищі з рН 7,1).

Порівняльним вивченням ліпідного складу швидкорослого штаму М. bovis на яєчному середовищі з рН 7,1 та 6,5 відзначено, що на середовищі з рН 6,5 кількість фосфоліпідів, триацилгліцеролів, насичених та довголанцюгових жирних кислот була вірогідно вищою, ніж при вирощуванні на середовищі з рН 7,1, де вірогідно домінувала кількість загальних ліпідів, діацилгліцеролів, стеринів та ненасичених жирних кислот.

Ліпідний склад мікобактерій швидкорослого штаму M. bovis, накопичених на синтетичному живильному середовищі з різним рН. При культивуванні швидкорослого штаму

10

М. bovis на середовищі з рН 7,1 вміст загальних ліпідів був у 1,5 раза вищим, ніж на середовищі з рН 6,5, на якому вірогідно переважала кількість триацилгліцеролів (Р<0,05).

У швидкорослого штаму, накопиченого на обох середовищах, кількість насичених жирних кислот перевищувала кількість ненасичених, хоча при культивуванні мікобактерій на середовищі з рН 7,1, вміст насичених жирних кислот був у 1,1 раза вищим, ніж при культивуванні на середовищі з рН 6,5.

У складі насичених жирних кислот перевищувала пальмітинова кислота, особливо у мікобактерій на середовищі з рН 6,5 (21,71±1,11 проти 16,72±0,69 %), бегенова (38,46±1,16 та 32,41±1,05 %) – у всіх досліджуваних мікобактерій, а також тетракозанова – на середовищі з рН 7,1 (13,08±0,70 проти 4,01±0,58 %). Виявлено лише сліди нонадеканової, арахінової і генейкозанової кислот у мікобактерій на середовищі з рН 7,1 та 6,5.

Вміст ненасичених жирних кислот у культурі, одержаній на середовищі з рН 6,5, ніж на середовищі з рН 7,1, збільшився у 1,5 рази, коротколанцюгових – у 1,6 раза за рахунок олеїнової кислоти, кількість якої становила відповідно 24,72±1,15 і 16,57±0,58 %, та збільшенням кількості лінолевої та ліноленової кислот відповідно 0,89±0,27 проти 0,03±0,02 %.

Вміст довголанцюгових жирних кислот у мікобактерій, одержаних на середовищі з рН 7,1, був вищим, ніж коротколанцюгових, і складав 54,30±0,51 проти 45,70±0,80 % за рахунок великої кількості бегенової та тетракозанової кислот.

Культура швидкорослого штаму M. bovis на синтетичному середовищі, незалежно від його рН, синтезувала малу кількість кислот з непарним числом атомів вуглецю (С_13:0, С_15:0 й ін.).

Встановлено, що швидкорослий штам M. bovis на синтетичному середовищі з рН 7,1 синтезує більше загальних ліпідів, насичених та довголанцюгових жирних кислот, тоді як на середовищі з рН 6,5 у нього домінують триацилгліцероли, ненасичені та коротколанцюгові жирні кислоти.

Вплив тривалого пасажування епізоотичного швидкорослого штаму М. bovis через щільне живильне середовище з рН 6,5 на ліпідний склад, сенсибілізуючі та вірулентні властивості. Дослідженнями ліпідного складу швидкорослого штаму M. bovis встановлено, що на 80-му пасажі кількість загальних ліпідів знизилася в порівнянні з 2 та 40-им пасажами в 1,26 та 1,37 раза відповідно.

У динаміці пасажування відзначено тенденцію до зниження кількості фракцій триацилгліцеролів та ефірів стеринів. Також спостерігалось зменшення вмісту і фосфоліпідів. Але встановлено збільшення кількості діацилгліцеролів. Загальна тенденція до збільшення спостерігалась і у фракцій стеринів та вільних жирних кислот.

11

ГРХ-аналізом фракції вільних жирних кислот виявлено велику кількість насичених жирних кислот, зростання яких спостерігалося зі збільшенням кількості пасажів і, в основному, за рахунок пальмітинової кислоти.

Встановлено збільшення кількості стеаринової кислоти майже в 4 рази на 40 та 80-му пасажах, а пальмітинової кислоти в 1,5 раза – на 80-му пасажі. Зі збільшенням кількості пасажів спостерігали зниження вмісту нонадеканової, арахінової, генейкозанової, бегенової, трикозанової, тетракозанової, гексакозанової та гептакозанової кислот.

У динаміці пасажів спостерігалось зниження кількості ненасичених жирних кислот та збільшення коротколанцюгових.

Отже, за багаторазового пасажування спостерігалось зниження кількості загальних ліпідів, фракцій фосфоліпідів, триацилгліцеролів та ефірів стеринів. Виявлено тенденцію до зниження кількості ненасичених жирних кислот та підвищення насичених. Такі зміни ліпідного складу призвели до зниження вірулентності мікобактерій, що й підтверджують результати біологічних досліджень.

Культура M. bovis на всіх етапах пасажування через яєчне живильне середовище з рН 6,5 викликала сенсибілізацію організму морських свинок до туберкуліну. На розтині у всіх піддослідних тварин у внутрішніх органах виявляли характерні для туберкульозу ураження, але при цьому спостерігалось зниження вірулентності культури на 40–80-му пасажах у 1,5–2 рази.

Зниженя загального вмісту ліпідів, фосфоліпідів, триацилгліцеролів, ефірів стеринів у разі багаторазового пасажування через щільне живильне середовище з рН 6,5 супроводжувалось зниженням вірулентності культур.

Вплив тривалого пасажування епізоотичного швидкорослого штаму М. bovis через щільне живильне середовище з рН 7,1 на ліпідний склад, сенсибілізуючі та вірулентні властивості. У процесі пасажування швидкорослого штаму M. bovis через щільне живильне середовище з рН 7,1 спостерігалось зменшення загальних ліпідів у 1,35 та 1,16 раза відповідно на 40 і 59-му пасажах, фосфоліпідів, триацилгліцеролів, ефірів стеринів і збільшення діацилгліцеролів, стеринів та вільних жирних кислот.

Виявлено високий вміст насичених і ненасичених жирних кислот у всіх досліджуваних мікобактерій. У складі насичених жирних кислот помічено суттєвий вміст пальмітинової, арахінової, генейкозанової кислот на 2-му пасажі, тетракозанової, гексакозанової – на 40-му, маргаринової, стеаринової, бегенової, пентакозанової – на 59-му. У складі ненасичених жирних кислот домінувала олеїнова кислота.

Зі збільшенням кількості пасажів зростала кількість таких кислот, як пентадеканова, марга-

12

ринова, стеаринова, бегенова, пентакозанова, лінолева та ліноленова. Проте відзначено зменшення вмісту арахінової, генейкозанової, гептакозанової та олеїнової кислот.

Загальна кількість коротколанцюгових жирних кислот переважала над довголанцюговими, але їх співвідношення зменшувалося зі збільшенням кількості пасажів на користь довголанцюго-вих.

Культура швидкорослого штаму M. bovis на всіх етапах пасажування через яєчне живильне середовище з рН 7,1 викликала сенсибілізацію організму морських свинок до туберкуліну. На розтині в усіх піддослідних тварин у внутрішніх органах виявляли характерні для туберкульозу ураження, але при цьому спостерігалось зниження вірулентності культури на 40–59-му пасажах у 1,2–1,6 раза відповідно.

Таким чином, збільшення кількості пасажів на яєчному середовищі з рН 7,1 призвело до зниження вмісту загальних ліпідів, фосфоліпідів, триацилгліцеролів та ефірів стеринів. Зміни їх ліпідного складу супроводжувались зниженням вірулентності мікобактерій.

Залежність ліпідного складу швидкорослого штаму M. bovis від тривалого перебування у ґрунті. Впродовж трьохмісячного перебування у ґрунті швидкорослого штаму M. bovis подовжився термін утворення колоній у порівнянні з вихідною культурою відповідно з 2 до 28 діб. При цьому зменшився вміст загальних ліпідів у 1,34 раза, фосфоліпідів у 1,43 раза, триацилгліцеролів у 1,2 раза, але збільшився вміст діацилгліцеролів у 1,34 раза, стеринів у 1,42 раза та вільних жирних кислот у 1,2 раза.

Після трьохмісячного перебування у ґрунті швидкорослого штаму M. bovis вміст ненасичених та насичених жирних кислот становив відповідно 30 і 70 %; із довголанцюгових жирних кислот вміст бегенової збільшився у 3,6 раза, пентакозанової зменшився в 1,3 раза, а генейкозанової – у 7 разів. Трикозанова, тетракозанова, гексакозанова кислоти майже не виявлялись.

У складі коротколанцюгових жирних кислот переважала пальмітолеїнова, вміст якої після перебування у ґрунті швидкорослого штаму M. bovis зріс у 1,42 раза, у 3–12 разів зріс вміст лауринової, миристинової, тридеканової, пальмітолеїнової кислот.

Вірулентність швидкорослого штаму M. bovis після трьохмісячного перебування у ґрунті зменшилась в 2 рази.

Таким чином, у швидкорослого штаму M. bovis впродовж перебування у ґрунті зменшився вміст загальних ліпідів, фосфоліпідів, триацилгліцеролів та знизилась вірулентність.

Вивчення ліпідного складу та вірулентності 9- та 30-добових культур мікобактерій швидкорослого штаму M. bovis. 9- та 30-добові культури мікобактерій швидкорослого штаму M.

13

bovis, вирощені на яєчному середовищі з рН 6,5, викликали сенсибілізацію організму морських свинок до туберкуліну і їх загибель впродовж 1,3–2 місяців. Вміст загальних ліпідів у мікобактерій, виділених з організму тварин, заражених 9-добовою культурою, у порівнянні з вихідною, збільшився у 1,42 раза, а з 30-добовою – у 2,67 раза. У вихідного штаму M. bovis реєструвався найбільший вміст триацилгліцеролів, тоді як у 9-добовій культурі – стеринів (14,38±0,20 %) і у 30-добовій – ефірів стеринів (16,11±0,21 %).

У M. bovis, виділених з організму морських свинок, які були заражені 9- та 30-добовими культурами, вміст фракцій фосфоліпідів, діацилгліцеролів, вільних жирних кислот вірогідно не відрізнявся.

Усі досліджувані штами характеризувалися високим вмістом насичених жирних кислот (57,33–72,61 %), з яких основну масу складала пальмітинова кислота, кількість якої максимально зросла у 30-добової культури, в якої значний вміст складали пентадеканова (1,18±0,17 %), маргаринова (6,14±0,25%), лінолева з ліноленовою (7,01±0,21 %) кислоти.

Вміст ненасичених жирних кислот був вищим у 9-добової культури за рахунок олеїнової кислоти (36,58±0,28 %), ніж у мікобактерій вихідної та 30-добової культур.

Встановлено, що вміст різних фракцій ліпідів досліджених штамів мікобактерій не відрізнявся, а пасажування через організм піддослідних тварин не вплинуло на їх кількість, за винятком загальних ліпідів.

Досліджуваний швидкорослий штам M. bovis незалежно від тривалості культивування зумовив специфічні для туберкульозу ураження внутрішніх органів морських свинок, що вказує на відсутність залежності вірулентності мікобактерій від строків культивування.

ВИСНОВКИ

1. У стадах великої рогатої худоби господарств степової зони України, неблагополучних щодо туберкульозу, циркулюють як M. bovis (33,33 %), так і атипові швидкорослі мікобактерії (8,33 %). 37,5 % штамів M. bovis володіють незвичайними властивостями: формують перші колонії на другу добу культивування.

У ліпідному складі швидкорослих мікобактерій, культивованих на штучних живильних середовищах із різним рН, за численних пасажів на штучному живильному середовищі та тривалого перебування у ґрунті встановлені суттєві динамічні зміни, які корелюють з вірулентністю досліджуваних штамів. Надані пропозиції позитивно впливають на підвищення ефективності діагностики мікобактеріальних інфекцій.

14

2. Епізоотичний швидкорослий штам M. bovis відрізняється від повільнорослого не тільки строками появи колоній на штучних живильних середовищах (на 2-гу добу після посіву), але й культуральними і біохімічними властивостями: здатністю рости на середовищі з 0,5 мг/см³ саліцилату натрію, кількістю загальних ліпідів, підвищеним вмістом фракцій фосфоліпідів (27,97±0,26 проти 22,70±0,41 %) та триацилгліцеролів (18,32±0,16 проти 10,43±0,28 %).

3. За якісним ліпідним складом мікобактерії не відрізняються, за винятком швидкорослих атипових мікобактерій, у той час як кількісний склад їх різний. Максимальний вміст загальних ліпідів виявлено в епізоотичного повільнорослого штаму M. bovis, дещо нижчий – в атипових мікобактерій та найнижчий – у BCG. Високий вміст пальмітинової кислоти фіксується в усіх досліджуваних мікобактерій, арахінової кислоти – у М. bovis, бегенової – в атипових мікобак-терій. Арахідонову кислоту виявлено лише в атипових мікобактерій (АТ-1 – 7,64±0,23 %, АТ-2 – 1,94±0,04 %).

4. У швидкорослого штаму М. bovis на яєчному живильному середовищі (рН 7,1) переважає вміст загальних ліпідів, фосфоліпідів, ненасичених жирних кислот, тоді як на синтетичному – діацилгліцеролів, стеринів, вільних жирних кислот, триацилгліцеролів, ефірів стеринів та насичених жирних кислот.

5. У швидкорослого штаму М. bovis на яєчному живильному середовищі з рН 6,5 відзначається вищий вміст фракцій фосфоліпідів, триацилгліцеролів, ефірів стеринів і окремих вільних жирних кислот (стеаринової, нонадеканової, арахінової, генейкозанової, трикозанової, тетракозанової, пентакозанової), а на середовищі з рН 7,1 – домінування загальних ліпідів, діацилгліцеролів, стеринів та ненасичених жирних кислот, скорочення довжини ланцюга жирних кислот, зменшення синтезу кислот з непарним числом атомів вуглецю.

6. У швидкорослого штаму M. bovis на синтетичному живильному середовищі з рН 7,1 виявлено більше загальних ліпідів (у 1,5 раза) та довголанцюгових жирних кислот (1,41 раза), на середовищі з рН 6,5 – триацилгліцеролів (у 1,18 раза), ненасичених (у 1,51 раза) та коротколанцюгових жирних кислот (1,34 раза), а кількість бегенової кислоти (38,46±1,16 та 32,41±1,05 % відповідно) не залежала від рН.

7. Багаторазове пасажування швидкорослого штаму M. bovis через щільне живильне середовище з рН 6,5 супроводжується зменшенням вмісту загальних ліпідів, фосфоліпідів, триацилгліцеролів, ефірів стеринів на фоні зниження вірулентності культури мікобактерій, збільшенням кількості насичених жирних кислот (пальмітинової, стеаринової) і зменшенням ненасичених.

Зі збільшенням кількості пасажів зменшується вміст нонадеканової, арахінової, генейкозано-

15

вої, бегенової, трикозанової, тетракозанової, гексакозанової та гептакозанової кислот.

8. Багаторазове пасажування швидкорослого штаму M. bovis через щільне живильне середовище з рН 7,1 супроводжується зменшенням вмісту загальних ліпідів, фракцій фосфоліпідів, триацилгліцеролів, ефірів стеринів на фоні зниження вірулентності мікобактерій. У складі насичених жирних кислот найбільший вміст мають пальмітинова, арахінова, генейкозанова кислоти на 2-му пасажі, тетракозанова, гексакозанова – на 40-му і маргаринова, стеаринова, бегенова, пентакозанова – на 59-му. У складі ненасичених жирних кислот домінує олеїнова кислота.

Зі збільшенням кількості пасажів збільшується вміст пентадеканової, маргаринової, стеаринової, бегенової, пентакозанової, лінолевої та ліноленової кислот, проте зменшується кількість арахінової, генейкозанової, гептакозанової та олеїнової кислот.

9. Тривале перебування M. bovis у ґрунті супроводжується подовженням терміну утворення колоній у першій генерації з 2 до 28-и діб та зменшенням вмісту загальних ліпідів у 1,34 раза, фракцій фосфоліпідів та триацилгліцеролів у 1,43 та 1,2 раза відповідно і зниженням вірулентності.

10. У M. bovis, виділених з організму морських свинок, які були заражені 9- та 30-добовою культурою, вміст фракцій фосфоліпідів, діацилгліцеролів, вільних жирних кислот не залежить від строку культивування та не впливає на ступінь вірулентності.