ІПОТЕКА ЯК ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА КОНСТРУКЦІЯ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю винайдення нових і вдосконалення існуючих інструментів підвищення рівня капіталізації економіки України та відповідно пошуку ефективних правових конструкцій залучення інвестицій у економіку, оскільки все залежить від того, наскільки високими будуть як їх обсяг, так і динаміка. Розвиток національного господарського законодавства на даному етапі супроводжується активізацією темпів формування відповідних інститутів. Це пов’язано з тим, що, за оцінками експертів, для 75% вітчизняного промислового комплексу характерний моральний і фізичний знос основних виробничих фондів. У таких умовах застосування господарсько-правової конструкції іпотеки, яка об’єднує норми декількох інститутів господарського права (норми про господарські зобов'язання, банківського права, інвестиційного права тощо) та містить механізм використання нерухомого майна, землі суб’єкта господарювання для залучення фінансових ресурсів, є досить привабливою перспективою.

В літературі розгляду іпотеки як способу забезпечення (сприяння) залучення інвестицій приділено уваги дуже мало. Однією з причин цього можна вважати відсутність іпотеки в плановій економіці, адже вона застосовується в умовах ринкової економіки і відіграє в ній помітну роль. Виступаючи як спосіб залучення інвестицій, іпотека одночасно є способом забезпечення виконання зобов'язань. Економічною метою є залучення інвестицій, а в юридичному відношенні через заставу нерухомого майна одночасно забезпечується виконання зобов'язання. Таке введення нерухомого майна та земельних ділянок до господарського обороту розширює не тільки фінансові ресурси розвитку, а й інструменти фінансування економіки, оскільки заставні, які виникають в результаті використання іпотеки, мають можливість перебувати в обороті на вторинних ринках. Саме таким шляхом розширюється капіталізація економіки, без якої неможливо розвивати сучасну економіку. Країни, що не розвивають інструменти капіталізації економіки і не вдосконалюють практику їх використання, приречені на постійне відставання у своєму розвитку. Україна, маючи потужні матеріальні активи як минулого, так і ті, що створюються в даний час, зобов’язана розвивати такі інструменти, особливо враховуючи, що вона має відкриту економіку, в якій національні та іноземні суб’єкти господарювання, виходячи з доцільності свого бізнесу, повинні мати можливість підвищувати ступінь капіталізації.

Таким чином, у сучасних умовах вдосконалення та розвиток іпотеки як господарсько-правової конструкції залучення інвестицій в економіку набувають все більшого значення.

Проблеми іпотечного кредитування переважно досліджувалися з економічної точки зору у працях вчених-економістів: М.П.Денисенка, А.Т. Євтуха, О.І.Кірєєва, В.І.Кравченка, І.Г.Кириленка. Вчені-юристи А.А.Вишневський, О.Б.Гусєв,  О.Р. Зельдіна, І.І.Пучковська, М.А.Павловський та інші аналізували окремі правові аспекти регулювання іпотеки. Однак у літературі не досліджено питання використання іпотеки як господарсько-правової конструкції залучення інвестицій в економіку.

Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження також обумовлюється відсутністю монографічних досліджень з правових проблем регулювання іпотеки як способу залучення інвестицій суб’єктами господарювання за рахунок використання власного нерухомого майна або землі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідних робіт, здійснюваних Інститутом економіко-правових досліджень НАН України за темою „Забезпечення взаємозв'язку основних законодавчих актів, що регламентують економічні відносини", номер державної реєстрації № 0102U005361, в яких дисертант брала участь як співвиконавець. У межах зазначеної теми дисертантом проведено дослідження іпотеки як способу залучення інвестицій в економіку та обґрунтовано нові теоретичні положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства з відповідних питань.