ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЇ КАПУСТЯНКИ ЗВИЧАЙНОЇ (GRYLLOTALPA GRYLLOTALPA L.) ТА МЕТОДИ ОБМЕЖЕННЯ ЇЇ ШКІДЛИВОСТІ В ЛІСОСТЕПУ ТА СТЕПУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Наведено аналіз літературних джерел за останні 150 років, який свідчить, що за наявності досить високого рівня шкідливості капустянки, кількість фундаментальних досліджень щодо її біології та екології досить невелика і обмежується роботами таких авторів, як В.Ф. Болдирєв (1913-1914), Л.В. Буракова (1925), П.А. Рєзнік (1941), Д.Н. Кобахідзе (1960), Н.А. Філіппов (1963-1967), Э.Р Клечковський (1964-1972), Р.Д. Жантієв та В.С. Чуканов (1973-1991), В.Ф. Дрозда (1993-2000), а також вчених Флоридського університету (США) (1985-2000). Основна ж кількість публікацій присвячена спробам обмеження чисельності капустянки за допомогою різноманітних засобів, починаючи з гасу і до високотоксичних отруйних речовин, в той час як на момент початку наших досліджень Державний реєстр препаратів не містив жодної хімічної або біологічної сполуки для застосування проти капустянки як на виробництві, так і у приватному секторі.

Аналіз даних фенологічних спостережень показав, що цикл розвитку в літературі описано досить суперечливо, тривалість повного циклу розвитку виду в умовах гідрокліматичних зон України вивчено недостатньо. Зібрані дані щодо підземної діяльності капустянки є доволі розбіжними та не систематизованими. Наведено анотований список паразитів,  хижаків  та  збудників  хвороб представників  родини  Gryllotalpidae. Зроблено аналіз існуючих методів моніторингу шкідника, підкреслено їх універсальність та несприйнятливість для обліку рухомих фаз капустянки, обґрунтовано необхідність досліджень з метою розробки методу моніторингу капустянки, виділивши цей вид із загальної групи ґрунтових шкідників. Наведено матеріали першоджерел відносно чисельності капустянки протягом значних періодів часу та історія використання винищувальних заходів проти шкідника. Відзначається відсутність системи захисту рослин від капустянки.

МІСЦЕ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводили в 2001-2003 рр. у лабораторії прогнозів та економіки Інституту захисту рослин УААН, а також у польових умовах, типових для Лісостепу та Степу України, згідно з загальноприйнятими методиками (В.В. Косов, І.Я. Поляков, 1958; Б.А. Доспєхов, 1975 та ін.). У Лісостепу – на приватних ділянках мешканців села Мартусівка та ПСП “Мартусівка” Бориспільського району Київської області, в урочищі Китаївське Києво-Святошинського району (зона м. Києва). В Степу – на зрошуваних полях фермерського господарства “Каламбет та сини” та на приватних ділянках в селах Удачне та Кирпичне в Мелітопольському районі Запорізької області.

Фітосанітарний моніторинг – спостереження за діапаузою, динамікою розвитку та чисельності капустянки, розповсюдженням та шкідливістю проводили за допомогою маршрутних обстежень і розкопок ґрунту та штучно облаштованих зимових ям, з сумішшю ґрунту та гною, в овочевих агроценозах на богарі та при зрошенні (С.П. Иванов, И.Д. Белановский, М.С. Ефименко, Е.Н. Житкевич, 1937; В.А Миноранский, 1989; В.Ф. Дрозда, 1997; В.А Гросс-Гейм, 1916), а також за розробленою нами методикою (Дрозда В.Ф., Веріжнікова І.В., 2003). Послідовно в польових умовах з початку висадки розсади овочевих культур встановлювали специфіку заселення ділянок шкідником, характер пошкодження рослин та вплив на цей процес агротехнічних заходів, їх зв’язок з гідротермічними умовами вивчали способом планомірного зрошення ділянок. Оскільки результати моніторингу є вирішальними в процесі прийняття рішення про строки, норми та кратність використання засобів захисту рослин (отруйних живильних принад), оцінювали господарську ефективність, трудомісткість та безпечність для навколишнього середовища запропонованого способу порівняно зі способом розкопок.

Шкідливість капустянки вивчали на капусті, томатах, перці та баклажанах на зрошуваних полях фермерських господарств. Обліковували динаміку зрідження рослин та чисельності шкідника (Б. А. Доспехов, 1975; С.О. Трибель, 2003).

Польові випробування інсектициду Маршал, 25% к.е. (д.р. карбосульфан) проводили у 2001-2003 роках на капусті та картоплі. Препарат застосовували у складі принади згідно з удосконаленою нами методикою, за фонової чисельності шкідника 0,8-2,5 екз/м². Суміш готували завчасно за однією з існуючих методик: мелене зерно ячменю (дерть) або готові гранули комбікорму засипали в тару з герметичною кришкою, додавали необхідну кількість препарату, ретельно змішували, настоювали 6-8 годин, додавали 50 мл олії/кг основи, знову змішували. Вносили принаду локально в ходи шкідника та в борозни неметалевим іплікатором на глибину 3-5 см, пригортали ґрунтом та ущільнювали. Витрата принади залежала від щільності шкідника на ділянці (в середньому 1 кг принади/0,01 га).

Дію інсектициду Актара 25WG, 25%, в.р.г. (д.р. тіаметоксам) вивчали на розсадних овочевих культурах (капусті, томатах, перці солодкому, баклажанах). Препарат застосовували згідно з розробленою нами методикою – токсикація розсади безпосередньо перед висадкою в ґрунт, одноразово, з витратою робочої рідини 1 літр на 250 рослин. Кореневу систему рослин занурювали у робочий розчин заданої концентрації та утримували певний час за температури 18-22^оС (Дрозда В.Ф., Лапа О.М., Веріжнікова І.В., 2004). Залишкову кількість тіаметоксаму в овочевій продукції, рослинах та ґрунті визначали разом із співробітниками кафедри пропедевтики гігієни та радіаційної гігієни Національного медичного Університету ім. О.О. Богомольця.

Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп’ютерних програм MSExcel, Statgraphics та Statistica 0.5 (АНОВА) з визначенням найменшої істотної різниці в ряді даних, кореляційних зв’язків між парами показників та ін.

БІОЕКОЛОГІЧНІ  ОСОБЛИВОСТІ  КАПУСТЯНКИ  ЗВИЧАЙНОЇ

Особливості фенології. Трирічні дослідження у двох зонах, що базувалися на встановленні фактичного настання всіх стадій онтогенезу, їх тривалості та масової появи, а також детального аналізу зимуючих популяцій у Лісостепу та Степу України, дали змогу уточнити повний життєвий цикл капустянки звичайної. На цій основі було складено фенограми розвитку виду для Лісостепу та Степу України. Перебіг онтогенезу капустянки в Лісостепу: імаго виходять навесні з місць зимівлі, самки відкладають яйця і опікуються гніздом. Личинки ж відроджуються, линяють на 2-й та 3-й вік, і з цього моменту починають трофічну активність та накопичення маси. За несприятливих умов розвитку личинки мігрують у місця зимівлі у 3-му віці. Але основна їх кількість протягом серпня-вересня накопичує масу тіла і жировий запас та мігрує в стадії личинки 4-5 віку. Таким чином, із щойно народжених, в місця зимівлі мігрують личинки 3-5 віків та німфи. Личинки 3-го віку частіше за все гинуть взимку. Ті ж, що пройшли весняну реактивацію (в структурі популяції приєднуються до личинок старших віків) активно живляться, розвиваються протягом літа до імаго і зимують вдруге в цій стадії. В цьому разі повний цикл розвитку шкідника (від яйця до яйця) проходить за два повні роки. Якщо ж ці особини не мають протягом другого року достатнього живлення, то гинуть під час зимового періоду внаслідок незадовільного фізіологічного стану. Іноді, коли згадані личинки 5-го віку або німфи перезимовують, онтогенез триває 3 повні роки. Особини, що встигли розвинутися до німфи впродовж вегетаційного періоду першого року життя, зимують і перетворюються на імаго навесні, живляться, спаровуються та відкладають яйця. В такому разі генерація розвивається протягом одного повного року (частіше це відмічається для Степової зони).

Таким чином, в умовах Лісостепу повний цикл розвитку виду у 85-90% популяції триває 2 роки (перша зимівля у стадії личинки 3-5 віку, друга – німфи або імаго); у 5% – 1 рік і у 7% – 3 роки. В Степовій зоні онтогенез триває у 45% популяції 1 рік; 45-50% – 2 роки; і у 5% – 3 роки. Фактично, таке детальне дослідження специфіки розвитку капустянки в регіонах України виконано та описано нами вперше.

Особливості побудови підземних комунікацій. Дослідження кореляційних зв’язків між парами показників, що характеризують ходоутворюючу активність капустянки показали, що мережа ходів і її довжина зворотньо корелюють з активністю капустянки щодо побудови нових відгалужень цієї мережі. Тому доцільно регулювання чисельності капустянки здійснювати шляхом закладання отруйних принад саме до ходів, не руйнуючи їх. Всі інші методи: розкладання принад по ділянці, закопування їх на певну глибину, обкопування ділянок канавками, до яких насипають отруйні принади, так як і руйнація ходів капустянки, лише стимулюють її ходоутворюючу активність і тим самим зумовлюють збільшення втрат від цього шкідника до самого моменту загибелі його від отруєння.

Вивчення зв’язків у системі “паразит-господар”. Нами встановлено факт заселення капустянки ендопаразитними мухами з родини Pharidae (визначення ентомологічного об’єкту проведено професором кафедри зоології Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченко Вервесом Ю.Г. та підтверджено професором польського Інституту зоології (м. Варшава) Євою Дурською). В літературі не описано паразитування на капустянках видів цієї родини. Трирічні спостереження дали змогу встановити обсяги заселення популяцій капустянки згаданими паразитами. У зоні Лісостепу досліджувані популяції окремими роками заселяються до 28,0%; у зоні Степу – до 20,0% імаго шкідника. Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок про перспективність використання видів мух родини Pharidae як потенційного засобу контролю чисельності капустянки.