МОРФОФУНЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ЕНДОКРИННИХ ЗАЛОЗ В СИСТЕМІ ГІПОФІЗ-НАДНИРНИКИ-ЯЄЧНИКИ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ В УМОВАХ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ : МОРФОФУНКЦИОНАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕ эндокринных желез В системе гипофиз-надпочечники-яичники у крупного рогатого скота в условиях радиоактивного загрязнения

Краткое содержание

Дисертаційна робота присвячена вивченню органів ендокринної системи в ланцюгу гіпофіз–наднирники–яєчники у клінічно здорової великої рогатої худоби  (n=30) чорно-рябої породи, вирощеної в колективних господарствах та індивідуальному секторі Овруцького району Житомирської області. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України за №106 від 23 липня 1991 року територія цих господарств відноситься до третьої зони радіоактив­ного забруднення.

Дослідження проводились впродовж 2001-2004 років на кафедрі анатомії і гістології факультету ветеринарної медицини Державного агроекологічного університету, в радіологічному відділі Житомирської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Вивчення вікових змін в органах ендокринної системи великої рогатої худоби, вирощеної в умовах постійного впливу малих доз радіації, проводились у трьох вікових групах:

I група – ВРХ 6-ти місячного віку (n = 10);

II група – ВРХ однорічного віку (n = 10);

III група – ВРХ 3-4-х річного віку (n = 10).

Для контролю підібрана група великої рогатої худоби (n = 30) аналогічного віку та породи з благополучних щодо інфекційних та інвазійних хвороб господарств Романівського району Житомирської області, де рівень радіації був у межах природних фонових величин.

Матеріал для дослідження відбирали під час забою тварин на Овруцькому забійному пункті, для контролю — на Житомирському м’ясокомбінаті.

У господарствах, в яких вирощувались дослідні тварини, проводили радіологічні дослідження. При цьому гамма-фон на території господарств (у тому числі у стійлових приміщеннях, на вигульних майданчиках і пасовищах) визначали гамма-радіометром СРП 68-01. Дані про щільність забруднення ґрунтів, а також про ступінь забруднення згодовуваних кормів радіонуклідами використані зі звітних матеріалів Житомирської державної лабораторії ветеринарної медицини.

Перед забоєм тварин вимірювали їх прижиттєвий рівень радіоактивності гамма-радіометром СРП 68-01 в ділянці лопатки. Вміст радіоактивного цезію в м’язах і паренхіматозних органах визначали за допомогою гамма-радіометрів РУБ-01 П6 та РУГ-91 «Адоні».

Для гістологічного, гістохімічного та морфометричного досліджень відбирали гіпофіз, наднирники та яєчники. Всі відібрані органи після забою зважували. В яєчниках визначали лінійні розміри: довжину, ширину, товщину за допомогою штангенциркуля. Для гістологічних та гістохімічних досліджень шматочки матеріалу після забою тварин фіксували в 10-12 %-му водному розчині нейтрального формаліну та рідині Карнуа, з послідуючою заливкою у парафін               (Г.А. Меркулов, 1969). Парафінові зрізи виготовляли на санному мікротомі МС-2. Товщина  зрізів не перевищувала 10 мкм. Для вивчення морфології клітин і тканин застосовували фарбування гематоксиліном та еозином, метод Ван-Гізон. При гістохімічному вивченні нуклеїнових кислот і білків в якості фіксуючого засобу служила рідина Карнуа, а в окремих випадках 10-12 % -ий водний розчин нейтрального формаліну. Виявлення нуклеїнових кислот проводили за методами Браше (1942), Ейнарсона (1951), основних і кислих білкових речовин – за Мікель – Кальво (1957), сумарних білків – за Шустом (1967), (А.І. Кононський, 1976). Вміст нуклеїнових кислот визначали фарбуванням зрізів галлоціанін-хромовими галунами за Ейнарсоном. Для вивчення локалізації і вмісту загальних ліпідів використовували фарбування суданом чорним В за Мак-Манусом (1946),      суданом –3 - за Кей-Уайхедом (1941), кислих  і нейтральних ліпідів – розчином сульфату нільського блакитного за Кайном (1947). Для постановки реакцій використовували мікроскопічні зрізи відповідних ділянок органів щойно забитих тварин. Після постановки реакції на виявлення тканинних ліпідів за Кей і Уайхедом зрізи дофарбовували гематоксиліном. Зрізи для виявлення ліпідів отримували на мікротомі-кріостаті – МК-25. Заключали препарати в усіх випадках в гліцерин-желатину. Гістохімічні препарати і контролі до них виготовлялись за методиками, викладеними в гістохімічних посібниках (Е. Пірс, 1962; А.І. Кононський, 1976). Морфометричні дослідження структурних елементів тканин проводили при світловій мікроскопії. Вимірювання мікроструктур виконували при допомозі мікроскопів МБІ – 15/2, а також «Біолам –Ломо». У гіпофізі визначали площу передньої, проміжної та задньої часток та загальну площу органа, у надниркових залозах – відносні та абсолютні показники кіркової та мозкової речовин, товщину капсули, клубочкової, пучкової та сітчастої зон. Виміри товщини сполучно-тканинної капсули, товщини клубочкової, пучкової та сітчастої зон здійснювали окуляр-мікрометром МОВ – 1 – 15^х (не менше 30 вимірів на окремому зрізі, 3-4 препарати від кожної тварини).

Визначення площі передньої, проміжної та задньої часток гіпофіза здійснювали за допомогою вмонтованої в окуляр мікроскопу окулярної сітки. В усіх тварин при одному збільшенні підраховували кількість квадратів, зайнятих досліджуваною гістоструктурою і шляхом співставлення її площі, займаної на поверхні зрізу, до загальної, визначали відсоткове співвідношення необхідного показника. Виміри проводили не менше як на 10 препаратах. У яєчниках проводили облік кількості примордіальних, первинних фолікулів і фолікулів діаметром 1 мм,    5 мм, 10 мм і більше (нормальних та атретичних) та вираховували співвідношення кіркової та мозкової речовин. Мікрофотографування гістологічних препаратів здійснювали під мікроскопами «Біолам-Ломо» та МБС-10, за допомогою фотокамери «Зеніт-122», фотонасадки МФН-2.

Статистичну обробку одержаних даних проводили за М.П. Деркачем (1972) та І.А. Ойвіном (1960). При цьому визначали середню арифметичну (М), статистичну помилку середньої арифметичної (m), середнє квадратичне відхилення (δ), помилку суттєвої різниці між середніми арифметичними двох варіаційних рядів за критерієм достовірності (td) і таблицями Стьюдента. Різницю між двома величинами вважали достовірною при р < 0,05; 0,01; 0,001.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Радіологічна характеристика господарств,

де вирощувались дослідні тварини

Наші дослідження проводились на великій рогатій худобі, яка народилася та постійно утримувалася в ДСГП «Ігнатпільське» Овруцького району Житомирської області, а також в індивідуальному секторі населених пунктів, території яких  відносяться до третьої зони радіоактивного забруднення.

Щільність забруднення сільськогосподарських угідь радіоцезієм у господарстві, з якого походили дослідні тварини, становила 1 – 15 Кі/км². Сумарна активність спожитого раціону на добу становила для теличок 6-ти місячного віку 683,23±43,2 Бк/кг, для великої рогатої худоби однорічного віку – 2794,0±38,6 Бк/кг, а для корів віком 3-4-х років – 4020±42,7 Бк/кг. Прижиттєвий рівень радіоактивності тварин у ДСГП «Ігнатпільське» коливався в межах 0,5-3,8 мкР/год (до 4,1 мкР/год у тварин з індивідуального сектора). Гамма-фон на території ДСГП «Ігнатпільське» коливався в межах 20-27 мкР/год, в тому числі у стійлових приміщеннях –             17-18 мкР/год, а на вигульних майданчиках – 28-32 мкР/год.

 

Гістологічна характеристика ендокринних органів великої рогатої худоби, вирощеної на умовно чистій щодо радіонуклідів території

 

Гістологічно гіпофіз побудований з трьох часток, які мають різні розміри. Найбільшою є передня частка, дещо менша – задня, а між ними – проміжна частка. Це підтверджується і даними інших дослідників (І.Г. Акмаєв, 1959; С.Б. Касумова,  1985 та ін.). В гіпофізі великої рогатої худоби є три основні види клітин: ацидофіли, базофіли і хромофобні клітини. Задня частка гіпофіза у своєму складі містить волокна, які переплітаються між собою, та клітини – пітуїцити веретеноподібної або зірчастої форми з численними тонкими відростками.

Аналіз відсоткового співвідношення площ часток гіпофіза свідчить, що найменшою часткою є проміжна. У тварин 6-ти місяців її площа становить 15,8±0,25%, у однорічних – 15,08±0,38%, а у 3-4-х річних – відповідно 16,6±0,7%. Площа передньої частки найбільш виражена у тварин 6-ти місячного віку, вона складає 65,0%, у великої рогатої худоби однорічного віку 62,5±0,5%, а у тварин      3-4-х річного віку – 61,2±0,7%.

У великої рогатої худоби надниркові залози темного (червоно-коричневого) кольору. Права надниркова залоза має серцеподібну форму, ліва – бобоподібну. Надниркові залози ззовні вкриті сполучнотканинною капсулою. У надниркових залозах чітко виділяється кіркова й мозкова речовини. Кіркова речовина побудована із рядів ендокринних клітин, які утворюють три зони: клубочкову (зовнішню), пучкову (середню) та сітчасту (внутрішню). Клубочкова зона надниркових залоз має незначну товщину. Вона побудована з клітин, які згруповані у вигляді клубочків. Пучкова зона складається з клітин, які розташовані у вигляді тонких, довгих, паралельно розміщених тяжів. Клітини сітчастої зони кіркової речовини надниркових залоз розташовані у вигляді розгалужених тяжів, які переплітаються між собою, утворюючи таким чином сіткоподібну структуру.

Морфометричними дослідженнями гістоструктур надниркових залоз встановлено, що з віком тварин товщина капсули зростає. Так, якщо у тварин 6-ти місячного віку цей показник становить 60,64±1,3 мкм, то у великої рогатої худоби однорічного віку він дорівнює 69,5±2,3 мкм, а у 3-4-х річного віку – 81,5±3,4 мкм. Розмір кіркової речовини також збільшується з 661,3±18,3 мкм у тварин 6-ти місячного віку до 672,9±15,1 мкм у однорічного і до 794,9±6,5 мкм - у тварин 3-4-х річного віку (рис.1).

У гістопрепаратах яєчників корів 6-ти місячного, однорічного та 3-4-х річного віку чітко виражена кіркова та мозкова речовини, основа яких побудована із сполучної тканини. Морфометричні дослідження свідчать, що кіркова речовина, у якій містяться тісно прилягаючі один до одного примордіальні та первинні фолікули, переважає над мозковою.