ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНА ОЦІНКА МОЛОКА КОРОВ’ЯЧОГО НЕЗБИРАНОГО ЗА ВМІСТОМ ЗОЛОТИСТОГО СТАФІЛОКОКУ

Краткое содержание

Робота виконана в Тернопільській дослідній станції Інституту ветеринарної медицини УААН в період 2001 – 2004рр.

Основними напрямками дослідження було вдосконалити ветеринарно-санітарний контроль молока щодо вмісту золотистого стафілококу, визначити відповідність його міжнародним нормам, згідно Директиви Ради ЄС 92/46 (1992) щодо одержання молока гарантованої безпеки.   

Комплексна робота включала визначення основних джерел надходження золотистого стафілококу в молоко в процесі доїння корів та первинної обробки молока, їх роль в даному процесі, а також при охолодженні за різних температур і доставці на молокопереробний завод.

Відбір зразків молока, секрету з молочної залози, змивів з шкіри і слизових оболонок, з молочного обладнання і посуду, з об’єктів середовища ферми, доставку їх у лабораторію, проводили згідно відповідних методичних рекомендацій, мікробіологічний аналіз проводили, керуючись ГОСТ 9225-84, ГОСТ 303417-97 і ДСТУ 3662-97.

При дослідженні стафілококів дотримувалися такої схеми:

1) виділення і визначення належності кокових культур до родини Mіcrococcaceae шляхом проведення мікроскопії і визначення каталазної активності (загальновизнаним методом);

2) належність каталазопозитивних кокових культур до роду Staphylococcus визначали за здатністю ферментувати глюкозу.  Культури, які ферментували глюкозу, підлягали подальшому дослідженню;

3) визначення здатності культур стафілококів до плазмокоагуляції  проводили звичайним методом із використанням цитратної плазми крові кролика, великої рогатої худоби, коня.

Властивість ферментувати маніт визначали в середовищі типу Хью-Лейфзона. Для визначення типу стафілококових гемолізинів використовували метод Ілек-Леві, Маркс-Вейгана .

Фосфатазу визначали за методом, який описаний  А.К.Акатовим  і Т.М.Самсоновою. Визначення дезоксирибонуклеазної (ДНК-азної) активності стафілококів проводили згідно методичних рекомендацій.

Здатність до продукування лецитинази стафілококами визначали на середовищі Чистовича. Колір колоній стафілококів визначали на м’ясопептонному агарі з кристалічним фіолетовим за Меєром. При визначенні окиснення вуглеводів (мальтози, трехалози, галактози) використовували середовище, яке складалося із: пептону – 0,2г, NaCl- 0,5г, K₂HPO₄ – 0,03г,  вуглеводу – 1,0г, води дистильованої до 100 см³, 1%-ного спиртового розчину бромтимолового синього – 0,2 см³. Колір середовища синьо-зелений. Середовище розливали в пробірки по 5 см³, стерилізували при 0,5 атм., протягом 15 хвилин. Потім одну бактеріологічну петлю добової агарової культури стафілококів вносили в пробірку із середовищем. Інкубацію посівів проводили при температурі 37°С протягом 48 годин. Зміна кольору середовища до жовтого вказувала на те, що культура стафілококу окиснює вуглевод.

При визначенні кількості золотистого стафілококу в молочній залозі та на шкірі дійок корів, досліджено асептично  надоєне молоко і одночасно змиви з шкіри дійок здорових корів (n=687), асептично  надоєне молоко і змиви з шкіри дійок чверток вимені,  уражених  субклінічним маститом (n=323).

Досліджено зразки збірного молока, взятого на молочних фермах (n= 423), і зразки молока, взятого на молочних заводах (n= 245).  Досліджено 256 змивів із молочного обладнання і середовища молочної ферми.

Вивченню підлягали 1210 культур стафілококів, у тому числі 613 культур плазмокоагулюючих стафілококів.

Отримані результати досліджень обробляли біометрично за методикою, описаною П.Ф.Рокіцким (1973), з використанням комп’ютерної програми Excel і комп’ютера AMD Athlon 2.0GHz. Різницю з контролем вважали вірогідною при р<0,05,  р<0,01, p<0,001.