ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО ПРОЦЕСУ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У процесі становлення правової системи в Україні впродовж 90-х років сформувалося законодавство, яке належним чином не забезпечує ефективного правового регулювання суспільних відносин у більшості галузей. Недосконалість вітчизняної законодавчої бази є загальновизнаним фактом у нашій країні й за її межами, що негативно впливає на вирішення проблем економіки, державного управління, інших сфер суспільного життя.

Серед багатьох чинників, що впливають на формування недосконалої системи законодавства України, безпосередньо визначальним є законодавчий процес, в якому виробляються правові основи національного законодавства – законодавчі акти. Саме законодавчий процес є концентрованим виявленням усіх інших факторів впливу (політичних, економічних, соціальних, національних, ідеологічних, культурних, міжнародних тощо), від яких залежить якість правотворення. Якщо у кінцевому підсумку вдосконалення законодавчої бази залежить від підвищення рівня усіх зазначених факторів, то законодавчий процес повинен відігравати при цьому узагальнюючу, орієнтуючу роль, оскільки щодо нього інші фактори мають значення передумов. Відтак, необхідним стає системне змінення політичних, економічних, соціальних, управлінських та інших відносин у контексті законодавчого процесу, з одночасним реформуванням цього процесу, без чого досягти цілеспрямованого впливу на поліпшення якості законодавства неможливо.

Такий загальнометодичний підхід до вдосконалення існуючого законодавства не знаходить, однак, адекватного втілення на практиці, зокрема, через недостатнє усвідомлення суб’єктами законотворення дійсних проблем законодавчого процесу як виявлення сутності даного явища в конкретно-історичних умовах сучасної України. Досягти ж глибокого розуміння цих проблем можливо тільки на шляху наукового пізнання теоретичних основ законодавчого процесу, характеру та способів впливу даного процесу на формування законодавства. Лише на цій основі є реальним свідоме вироблення заходів, необхідних для впорядкування законодавчого процесу в Україні,  його послідовного реформування.

Проте у науковій літературі досі бракує розгорнутих теоретичних досліджень, присвячених проблемам законодавчого процесу, а уявлення про даний предмет зводяться, як правило, до окремих визначень його формалізованих моментів, пов’язаних із діяльністю законодавчого органу держави; пізнання законодавчого процесу обмежують в основному розглядом процедур розроблення та розгляду законопроекту, прийняття закону парламентом і надання йому чинності.

Відсутність грунтовних спеціальних досліджень законодавчого процесу негативно позначається на розвитку загальної теорії держави і права, в якій фактично не знаходиться місця для хоча б короткої характеристики цього важливого феномена правового життя. Натомість одні автори обмежуються загальною характеристикою правотворчості, визначаючи її як діяльність компетентних державних органів, змістом якої є встановлення, змінення чи скасування юридичних норм, формування юридичного об’єктивного права. Інші взагалі уникають характеристики процесу правотворення, пропонуючи як окремі теми розгляд деяких складових останнього (джерела права, норми права, система законодавства тощо).

Відтак залишаються без відповіді принципові питання, важливі для наукового усвідомлення сутності названого явища та її виявлення в конкретних умовах існування нашої держави. А без цього законодавча діяльність позбавляється чітких теоретичних орієнтирів, здійснюється загалом стихійно, методом спроб і помилок; непродуктивно витрачаються інтелектуальні, психологічні тощо зусилля багатьох політиків, фахівців, учених, не кажучи про значні матеріальні втрати у даній сфері діяльності та негативні соціальні наслідки існування недосконалого законодавства.

Водночас невиправдано мало уваги приділяється теоретичному дослідженню таких актуальних проблем для теорії і практики як галузева побудова системи законодавства, визначення предмета закону, співвідношення понять нормотворчості, правотворчості та законотворчості, розмежування законодавчої та підзаконної нормотворчості, дослідженню питань юридичної та законодавчої техніки, питань організації управління законодавчим процесом, тощо. Важливо не лише знати, хто і як творить закони держави, але й чому саме у такий, а не інакший спосіб; чому саме такі, а не інші закони приймаються або не приймаються в той чи той період; нарешті, потрібно навчитися прогнозувати і планувати законотворення, ефективно управляти законодавчим процесом на основі пізнання його необхідності.

Вирішення цих завдань – справа не одного десятиліття, однак цілеспрямовано наближатися до нього можна лише за умови невідкладної розробки наукової теорії законодавчого процесу, актуальність якої є незаперечною; аж ніяк не меншою, ніж  розробка теорії цивільного, кримінального чи адміністративного процесу, особливо в умовах здійснення в Україні широкомасштабної правової реформи.

Пропоноване дослідження ґрунтується на теоретичних працях визначних представників філософської думки минулого: Г. Гегеля, І. Канта, А. Шопенгауера, К. Маркса, Ф. Енгельса, Г.В. Плеханова; філософсько-правових, історико-правових, політологічних і юридичних працях, а також працях у галузі теорії управління таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як: Алексеєв С.С., Андреєв І.Л., Анікевич А.Г., Атаманчук Г.В., Афанасьєв В.Г., Бачило І.Л., Братусь С.М., Венгеров А.Б., Гревцов Ю.І., Гомеров І.М., Даль Р., Денисов Ю.А., Дудін А.П., Думанов Х.М., Дюгі Л., Єскіна Л.Б., Зівс С.Л., Ігнатенко А.В., Ісаков В.Б., Каган М.С., Карбоньє Ж., Карташов В.М., Керімов Д.А., Кістяківський Б.О., Клочков В.В., Ковалевський М.М., Копалов В.І., Котляревський С.А., Кудрявцев В.М., Курашвілі Б.П., Лазарєв Б.М., Лукьянова О.А., Малько А.В., Марченко М.Н., Матузов М.І., Медушевський А.М., Міцкевич А.В., Муромцев Г.І., Нерсесянц В.С., Новгородцев П.І., Нашиц А., Першиц А.І., Піголкін А.С., Поленіна С.В., Поляков А.В., Протасов В.М., Петражицький Л.І., Оріу М., Оборотов Ю.Н., Рассолов М.М., Саїдов А.Х., Сорокін В.Д., Спиридонов Л.І., Тарановський Ф.В., Тихомиров Ю.О., Трубєцькой Є.М., Халфіна Р.О., Чернобель Г.Т., Чиркін В.Є., Шайо А., Явич Л.С., Якушев В.С. та ін.

У роботі над темою дослідження були також значною мірою використані теоретичні праці відомих вчених-правознавців України: Авер’янова В.Б., Бабкіна В.Д., Грошевого Ю.М., Денисова В.Н., Журавського В.С., Зайця А.П., Зайчука О.В., Козюбри М.І., Копєйчикова В.В., Кривенко Л.Т., Котюка В.О., Колодія А.М., Кубка Є.Б., Максимова С.І., Мироненка О.М., Назаренко Є.В., Онищенко Н.М., Опришка В.Ф., Орзіха М.П., Панова М.І., Погорілка В.Ф., Рабіновича П.М., Селіванова В.М., Семчика В.І., Сіренка В.Ф., Скакун О.Ф., Тація В.Я., Тихонової Є.А., Тодики Ю.М., Фрицького О.Ф., Цвєткова В.В., Шаповала В.М., Шемшученка Ю.С., Юзькова Л.П. та інших вчених. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в Центрі теоретичних проблем законотворчості та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України відповідно до затвердженої рішенням Вченої ради Інституту (протокол № 3 від 20.02.2003 р.) науково-дослідної теми “Теоретико-правові засади удосконалення законодавчого процесу в Україні”  (номер держ. реєстр. 0103U004301).