Эволюция функционально-деловой графики в контексте графического дизайна

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!
Сработали прекрасно, нервы железные. На хамство и угрозы отреагировали адекватно и с пониманием. Можете пользоваться услугами сайта.


Название:
Эволюция функционально-деловой графики в контексте графического дизайна
Альтернативное Название: Еволюція функціонально-ділової графіки в контексті графічного дизайну
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й завдання роботи, визначено об’єкт і предмет, часові й географічні межі і методи, вказано джерельну та термінологічну базу дисертації, її наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подано інформацію про апробацію основних результатів, структуру й обсяг дисертації.


У першому розділі дисертації “Історіографія дослідження, наукові джерела, термінологічна база і методика дослідження” визначено категоріальний апарат функціонально-ділової графіки, перелічені знакові і формально-графічні системи, які вона охоплює. Встановлено, за якими ознаками графічних систем було змодельоване явище функціонально-ділової графіки в цілому. Здійснено аналіз і систематизацію літературних джерел, які мають відношення до об’єкта дослідження дисертації.


Встановлено, що цілеспрямоване вивчення графічних знакових систем було започатковано у XV ст. в Європі, але активне дослідження, переважно письмо­во-знакових систем почалось у XVІІІ ст. на факультетах сходознавства і філології університетів Гетингена, Риму, Гейдельберга, Парижа, Гренобля, Кенігс­берга, Гал­лє. Першими вченими, які здійснили семантичний і синтаксичний аналізи зна­кових систем, були фахівці в галузі криптографії, палеографії, лінгвістики та дешиф­ровки такі, як Х. Вінклер, М. Вентріс, І. Фридріх, Г. Гротефенд, Ж.-Ф. Ша­м­польйон, А. Грифіт, Х. Лассен, Р. Лепсіус, Б. Грозний, Е. Форер та інші. Аналіти­чному огляду письмових систем на стадіях народження і розвитку були присвячені праці В. Петровської, В. Струве, Ч. Лоукотки, Д. Дирингера, І. Фри­дріха, Е. Георгієва, Л. Жуковської, В. Істріна, Е. Дольбхофера. Вагомий внесок у вивче­н­ня штемпельної графіки зроблено у роботах А. Лакієра, О. Нє­вє­рова, Дж. Пе­н­д­л­бері, Д. Садаєва, Н. Постовської, Г. Асланова, І. Бабаєва, М. Максимової, В. Лек­вінадзе, В. Павлова, А. Захарова, Н. Ліхачова, В. Яніна та інших. Знакові системи у нумізматиці представлені роботами А.В. Орєшникова, А.Л. Берт’є-Делагарда, А.Н. Зографа, П.О. Каришковського, Д.Б. Шелова, В.А. Ано­­хіна, К.В. Голенко, Ю.С. Крушкола та інших.


Окремим аспектам маркувальної графіки присвячені праці П. Єфименко, Є. Соловйова, Є. Феліцина, В. Юргевича, Д. Соколова, І. Мещанинова, Е. Соло­мо­­ник, І. Козиренко, В. Пожидаєва, Б. Рибакова, В. Чернецова, В. Драчук, які аналізували тамгові системи родових знаків; античні клейма на амфорах, посуду, черепиці досліджено у працях В. Шкорпила, В. Юргевича, П. Балабанова, Ю. Бадал’янца, В. Борисової, Ш. Брашинського, Ю. Віноградова, В. Каца, С. Мо­на­хова, Є. Придик, В. Цехмістренко, Й. Гарлана, В. Грейс та інших; аналіз середньо-вічних клейм зброї та інших ремісничих виробів здійснено А. Кірпічниковим, Б. Рибаковим, Б. Колчиним, А. Надольським, А. Кулінським та ін. Дослідженням графічно-знакових систем в Західній Європі займались К. Шухгарт, К. Веулє, Г. Гумбах, Б. Надель, Х. Рупп та інші. 


Весь науковий матеріал, напрацьований вищезазначеними авторами, був використаний в даній дисертації в якості фактологічної та інформаційної бази. В результаті аналізу літературних джерел виявлено, що узагальнення графічних знакових систем раніше зроблено не було. Встановлено, що морфологія зображальних знаків як графічних об’єктів також не досліджувалася, а знакові й функціонально-графічні системи ніколи не розглядалися як об’єкти графічного дизайну, згідно своїх прикладних аспектів і ділового призначення. Не було проведено порівняльного синтаксичного і морфологічного аналізу графічних знаків з боку їх композиції та пластики. Не було встановлено особливе місце писемно-графічних систем у прикладній графіці і в функціонально-діловій графіці. Не проводилось структурне та генетичне дослідження маркувальної і штемпельної графіки. Графічні знаки в античному амфорному клеймінні не були розглянуті з точки зору композиційної і пластичної побудови.


Структура функціонально-ділової графіки була розподілена на системні об’єкти, де всі знакові і функціонально-графічні системи рознесені за видами (або підсистемами об’єктів), а всі види були розділені за класами, родами, типами і групами.


У підрозділі 1.3. Методи дослідження” обґрунтовано вибір методики роботи. Визначена послідовність, з якою обрані методи допомогли вирішити низку намічених завдань.


Засобами формалізації була сформульована означена проблематика дослідження, був систематизований зміст визначеної теорії. Вивчення знаково-гра­фіч­них систем зумовило проведення морфологічного і синтаксичного аналізу, які допомогли відобразити пошук пластичного і художнього рішення знакових об’єктів на етапі еволюційного розвитку графічної форми. Дослід генезису знакових і формально-графічних систем визначило проведення генетичного аналізу штемпельної і маркувальної графіки як найбільш характерних об’єктів функціонально-ділової графіки. Семантичний аналіз дозволив інтерпретувати знакові си­стеми за смисловими, функціональними ознаками, класифікувати системні ознаки. Для загальної організації і структурування знакових систем були застосовані методи тектології, згідно з концепцією А.А. Богданова.


Структурний аналіз допоміг виявити як тотожність самостійних знакових систем, так і ізоморфізм різноманітних системних видів. Застосування стру­ктурного аналізу в поєднанні з методикою моделювання дозволило побудувати модель міжсистемних взаємовідношень в контексті функціонально-ділової графіки. Метод класифікації розкрив ізоморфізм відношень підоб’єктів і об’єктів, наочно схематизував ієрархію структурної побудови і внутрішній зв’язок між класами, родами, групами.


Процеси абстрагування і узагальнення, враховуючи наслідки класифікації, яка теж є різновидом аналізу, допомогли в підведенні спільних підсумків дослідження. Вся вищезазначена методика сприяла системному моделюванню і формулюванню явища функціонально-ділової графіки.


У другому розділі “Функціонально-ділова графіка в структурі графічного дизайну” окреслені головні позиції, на яких функціонально-ділова графіка посідає відносно графічного дизайну чи в контексті інших напрямків протодизайну. Згідно концепції таких авторів як Л. Холмянський, А. Барта­шевич, Н. Ала­дова, А. Романовський, Н. Ковешнікова, О. Лаврентьєв, А. Білов, Е. Гвоз­­дєв, В. Рунге, А. Шипанов, Е. Циганков та ін., протодизайн, який був зумовлений певними досягненнями минулих поколінь в галузях технології, естетики, формотворення та роботи з матеріалами, в цілому підготовив розвиток дизайну як глобального напрямку громадської діяльності.


Посилаючись на багато численні артефакти та культурні пам’ятки, в розділі стверджується про високий рівень розвитку деяких видів функціонально-ділової графіки в найбільш розвинутих культурних осередках Азії, Африки, Європи, Індії у V – III тис. до н.е.


Підрозділ 2.1. “Структура функціонально-ділової графіки”. Знакові і формально-графічні системи в побудованій структурі функціонально-ділової графіки є складними конструктивними об’єктами. В сформованій системі було синтезовано 12 об’єктів-напрямків. В процесі структурного аналізу були класифіковані такі типові і найбільш характерні об’єкти, як штемпельна і маркувальна графіки. Ці самостійні, але ізоморфні між собою напрямки були розгалужені за своїми різновидами як системні підоб’єкти. В свою чергу кожний з видів розподілився згідно родових відмінностей, а кожний рід утворив декілька типів, які диференціювались за групами.


Ця запропонована класифікація дозволила проаналізувати будь-який об’єкт функціонально-ділової графіки за спільною схемою.


Підрозділ 2.2. “Передумови виникнення знакових і формально-графічних систем. Різновиди і напрямки”. Еволюційний розвиток формотворення графічних знаків закономірно привів к утворенню знакових систем. Теоріям знаків в XVII – XVIII ст. були присвячені роботи Локка, Лейбніца, Конділ’яка, Морриса. Більш поширене вивчення знакових систем почалося з 30-х років XX ст., з виникненням семіотики як науки про знаки. Розглянуті у роботі знакові системи були також проаналізовані з точки зору семіотики. Згідно семіотичного аналізу, функціональна єдність цих систем, виражена тотожністю їх значень і якостей, дозволила поєднати самостійні напрямки в спільне явище функціонально-ділової графіки.


Розгалуження систем на підсистеми з точки зору семантичного аналізу відбувалося за такими ознаками: а) спільна системна мета; б) характер функцій, що виконуються; в) смисловий напрямок; г) символічне вираження.


Синтез знакових і формально-графічних систем в явищі функціонально-ділової графіки був зумовлений їх спільним вираженням заданого змісту і виконанням певної функції. Поєднання в системи різноманітних знаків і формально-графічних зображень, згідно запропонованої моделі структурної побудови, відбулося за ознаками: змістового ізоморфізму, спільної функції, композиційної побудови, технологічних прийомів.


Підрозділ 2.3. “Характерні особливості функціонально-ділової графіки”. Функціонально-ділова графіка поєднала тільки ті знакові системи, які мають графічну формалізацію і виконують в суспільстві важливі функції пізнавального, соціального і техніко-прикладного характеру (функція переказування повідомлення чи вираження змісту (значення), комунікативна функція, пізнавальна та інші). До спектру цього явища потрапили графічні знакові системи, які виражають наукові поняття, судження і засоби оперування об’єктами, знакові системи для моделювання наукових процесів (графіки), сигнального і символічного характеру. Це явище поєднало широке коло об’єктів, різноманітних з точки зору форми та їх призначень за характерними ознаками виконання певної функції, вираження заданого змісту, тотожності призначень і властивостей, які зумовили їх функціональну єдність.


В даній роботі функціонально-ділова графіка вивчалася з позицій мистецтво-знавства і графічного дизайну, тобто проблем, пов’язаних із питаннями морфологіч-ного й художнього характеру, еволюції знакової форми, співвідношенням знаку і знакового носія, причин виникнення графічних знакових систем, інтеграції стародавніх знакових систем в сучасні напрямки суспільної діяльності.


 


 явища потрапили графічні знакові системи, які виражають наукові поняття, судження і засоби оперування об’єктами, знакові системи для моделювання наукових процесів (графіки), сигнального і символічного характеру. Це явище поєднало широке коло об’єктів, різноманітних з точки зору форми та їх призначень за характерними ознаками виконання певної функції, вираження заданого змісту, тотожності призначень і властивостей, які зумовили їх функціональну єдність.


В даній роботі функціонально-ділова графіка вивчалася з позицій мистецтво-знавства і графічного дизайну, тобто проблем, пов’язаних із питаннями морфологіч-ного й художнього характеру, еволюції знакової форми, співвідношенням знаку і знакового носія, причин виникнення графічних знакових систем, інтеграції стародавніх знакових систем в сучасні напрямки суспільної діяльності.


У третьому розділі “Генезис функціонально-ділової графіки” розглянуто розвиток деяких знакових систем в їх історичному контексті. Методика генетичного аналізу дозволила прослідкувати тенденцію розвитку графічної форми за аспектами: функціональним, формотворчим, композиційним, художнім, технологічним і семіотичним. Ці питання було розглянуто також у часовому та регіональному контексті. Завдяки цьому виявлено закономірні тенденції виникнення та розвитку знакової форми.


У підрозділі 3.1. “Генетичний аналіз штемпельної графіки” досліджується законо-мірний процес розвитку цієї формально-графічної системи. У підрозділі виявлено низку ознак, за якими можливо кваліфікувати численні печатки стародавнього світу, античності та середньовіччя як об’єкти функціонально-ділової графіки. Для істориків і юристів печатки є показниками державного економічного рівня і правових норм, наявності інститутів державної влади в ту чи іншу епоху. Найбільша кількість публіка-цій, яка була пов’язана з печатками, присвячена вивченню гліптики і гемам не з точки зору функціонального призначення, а заради мистецтва майстрів кам’яного різьблення. Зараховуючи печатку до декоративно-прикладного чи ювелірного мистецтва, дослідники не зважали на її ділове призначення й особисту роль у суспільстві.


За результатами генетичного аналізу виявлено, що: а) печатки лінійного виду з солярним зображенням, які в науковому обігу мають назву “пітандери”, і які використовувались в Трипільській культурі з культовою і декоративною метою в V – IV тис. до н.е., не виконували діловодного призначення. В цій якості печатки в Трипіллі проіснували більш ніж 2 тис. років; б) циліндричні печатки в своєму діловому призначенні проіснували 3700 років (від свого виникнення в Давньошумерській культурі –  і до занепаду культури Єгипту); в) фактично, більше 4700 років печатки-скарабеоїди виконували функції іменних атрибутів опечатування (від виникнення в стародавній Єгипетській державі – і до падіння Візантії); г) ділова практика опечатування гемами та інтал’ями проіснувала майже 3700 років; д) лінійні печатки за весь час свого існування прослужили правовим завданням більш ніж 5300 років.


У ході дослідження визначені ознаки, за якими явище діловодної печатки є складовою частиною функціонально-ділової графіки:


1) принцип печатки як тиражованого виробництва однотипної продукції передбачає копіювання відтиску за допомогою виготовленої матриці;


2) відбиток стає продуктом функціонально-ділової графіки, якщо виконує прикладне призначення ділового характеру. Факт рішення стародавньою печаткою різноманітних завдань торгівельного, юридичного, рекламного, комунікаційного призначення кваліфікує цей рід діяльності за характером кінцевого продукту. В цьому випадку функція відповідає формі продукту;


3) композиційна побудова, як правило, характеризується символіко-образним принципом і лаконічністю засобів вираження;


4) на ствердження виду печатки сприяли традиційні, технологічні, економічні та правові передумови.


У підрозділі 3.2. “Генетичний аналіз маркірувальної графіки” досліджується знакова система клейм з точки зору графічного дизайну. Підрозділ присвячений вивченню знакової системи клейм, яка була започаткована в первісному суспільстві як традиція позначення території та майна. Еволюція тамги, клейма або тавра як племінних та родових символів, від маркування приватної власності і прикордонних територій в родовому суспільстві – до появи фірмового чи торговельного знаку ремісника в епоху середньовіччя демонструє розвиток маркувальної графіки як складової частини функціонально-ділової графіки.


3.2.1. “Традиції тамгообразного маркування”. Тамгообразні знаки, які виникли в родовому суспільстві і розповсюдилися в перші століття нашої ери в північно-понтійській периферії античного світу, є особливою категорією пам’яток матеріальної культури. Дослідження цієї знакової системи прояснює багато культурних процесів перехідного періоду від античності – до раннього середньовіччя не тільки в регіоні Північного Надчорномор’я, але і всієї Європи. Різноманітні за формою абстрактні знаки були нанесені на численні пам’ятки грецької, скіфської і сарматської культури, на предмети громадського призначення і приватного користування, ювелірні вироби і дитячі іграшки, гроші і гирі, прикраси кінської збруї і глиняний посуд, надгробні пам’ятки і котли з бронзи, стіни склепів та печер. Для спеціалістів різних напрямків вивчення тамгообразної знакової системи було ключем до розуміння історичних і культурних процесів, питань етногенезу, хронології, соціокультури, геральдики, лінгвістики і відповіддю до низки інших наукових питань. Вивчення знаків власності, нанесених на старовинні речі, пояснювало їх етнічну належність. Для істориків, етнографів, палеографів це старовинне маркування артефактів могло точно вказати географічне розселення деяких народів в ту чи іншу епоху. Тамгообразні знаки, які з’являлися в деяких народів на певному етапі формування державності, були також кваліфіковані як “юридичні знаки” за їх правовим статутом. Але дослідження тамго-образних знаків з позицій графічного дизайну дозволило простежити еволюцію тамгообразних знакових систем – в писемні, геральдичні та ідентифікаційні.


3.2.2. “Маркування античного періоду”. Культура авторського клейма почала існувати саме з VII – VI віків до н.е. З цього часу до початку нової ери на грецькій амфорній продукції зареєструвалися більш ніж 280 фабрикантів і магістратів. Цей факт вказує на те, що клеймування античної керамічної тари було стійким і системним процесом в соціально-торговельних взаємовідношеннях. Крім магістратів, керамічна тара клеймувалася агораномами, які теж були службовцями контролю. Клейма фабрикантів, астіномів і керамархів як керівників ремісного виробництва при експлуатації керамічних виробів виконували роль гарантійної відповідальності.


Виявлено функції клеймування античної тари:


а) маркування продукції забезпечувало захист від підробки торговельної марки; б) маркування вказувало на оригінальність продукції; в) контрольне маркування магістратами і агораномами гарантувало якісну тару; г) клейма фабрикантів, керамархів і астіномів виконували роль своєрідного знаку якості, етикетки, накладної і касового чеку водночас.


За результатами генетичного і морфологічного аналізу біля 140 клейм з Родосу, Самосу, Гераклей, Хіосу, Кніду, Фасосу та інших еллінських полісів було встановлено: а) греки заснували традиції маркування промислових виробів з VII – VI ст. до н.е.; б) античне клеймування було технологічно стандартизовано; в) традиції античного маркування тривали коло 900 років; г) організація клеймування була системною; д) всі композиційні і формотворчі схеми античного маркування використовуються в сучасній практиці.


3.2.3. “Маркування середньовіччя”. В умовах здобуття певної економічної незалежності з середини ХІ ст., ремісне населення місць стало відігравати значну соціальну роль в житті суспільства. У виробництві на цей час було сформовано вузькі ремісні спеціалізації, поширювався і був стандартизований асортимент ремісної продукції. Найбільш успішним ремісним майстрам був притаманний високий соціальний і майновий статут. З простих ремісників вони робилися підприємцями, що спонукало їх виділятися знаковою атрибутикою. Найбільш видатні ремісники клеймували свої вироби “іменним знаком якості”, гарантуючи технологічність своєї продукції.


У ХІІІ – ХІV ст. в металообробному, текстильному, дерево­обробному, шев­­ському, ювелірному ремеслах вже було встановлено європейські стандарти виробів. Це підтверджує велика кількість знайдених артефактів і відкриття більше 600 давньо-руських ремісних майстерень різних періодів середньовіччя. Серед них: майстерні гончарів, металургів, ювелірів, художників, склодувів, ливарників, пивоварів, ткачів, токарів, фарбувальників, замкові і збройні майстерні.


Видатні майстри Західної Європи, нарівні з купецькою елітою, удостоювалися особливих привілеїв. Відповідно високого статуту вони мали право маркірувати свою продукцію у вигляді особливої знакової символіки: корони, скіпетру, “держави”, гербової композиції.


Для того, щоб проаналізувати формотворчі і композиційні якості європейських клейм середнього і пізнього середньовіччя, у підрозділі було розглянуто графіку ремісних (промислових) марок у збройній галузі за цей період. Формотворення виробничих клейм (чи товарних знаків) розвивалося за такими схемами:


1) відмітні знаки та монограми, які утворені з окремих букв чи їх елементів;


2) вказівні знаки-образи, в якості сюжетного прототипу яких застосовувались предмети, які вказували на рід занять (шолом, ножиці, меч, молоток і т.і.);


3) словесні товарні знаки, в яких слово чи словосполучення відображали ім’я його власника чи назву підприємства;


4) знаки-піктограми, геометрична композиція яких пов’язана зі стародавніми традиціями дописьмового періоду;


5) клейма -“печатки”, побудовані на основі комбінування тексту і предметного знаку;


6) клейма гербового характеру  знаки станової чи професійної належності;


7) клейма-емблеми, композицію яких було побудовано за стандартом: “буква на щиті з короною” (як свідоцтво про реєстрацію в осередках ремісних гільдій);


8) клейма комбіновані (знаково-текстові), створені без стандартного компози-ційного поля, –  аналогія сучасного ідентифікаційного знаку.


 


З’ясовано, яку роль відігравало клеймування товарів і продуктів виробництва у суспільстві середньовіччя. Виробниче клеймо вносило в життя суспільства надійні гарантії, зобов’язання та ознаки чесно і якісно виконаної роботи. Система товарних знаків закріплювала за їх власниками авторські права, які сумлінно додержувались і виконувались суспільством і ремісним оточенням. Показано, що клеймування ремісних виробів середньовічної Європи було не результатом приватної ініціативи, а закономірним процесом, започаткованим ще з античних часів і сформованим як традиція вже у ХІІ-ХІV століття. В оригінальних знаках  ремісних клейм середньовіччя було сформовано і стверджено явище «фірмового знаку», як синтезу формального символу підприємства, товарного ярлику і гарантійних зобов’язань.


Було з’ясовано, що маркування ремісної продукції перших приватних майстерень  середньовіччя носило системний характер і було розвинуто як традиція, яка в подальшому вплинула на розвиток товарних і виробничих знаків сучасних промислових підприємств, об’єднань, фірм.


У четвертому розділі “Інтеграція функціональних і естетичних принципів старовинних знакових систем у сучасну практику графічного дизайну” проводиться аналогія між використанням знакових систем у сучасному суспільстві і в давні часи. З’ясовано, що використання стародавніх знакових систем у сучасному маркуванні, ідентифікації, діловодстві, охоронно-пломбуючих засобах підтверджує їх незмінну функціональність, універсальність і затребуваність. Між стародавніх знаково-графічних напрямків, які інтегровані в сучасний діловий і культурний обіг, важливе місце займають писемно-знакові системи. Як невід’ємна складова будь-яких комунікативних технологій, текстовий матеріал є часткою інформаційного контексту сучасного маркування, ідентифікацій­ного стилю, діловодства і багатьох інших напрямків.


В організації і побудові сучасного комунікаційного простору активно залучено композиційні прийоми, формотворчі засоби, та функціональні принципи старовинних знакових систем. Старовинні знакові і формально-графічні системи в сучасному середовищі, не втрачаючи своєї затребуваності і початкового функціонального призначення, стали більш синтетичним явищем.


У підрозділі 4.1. “Константи стародавньої ідентифікації” наведені прояви ідентифікації на предметних носіях різних інститутів влади і політики, військових підрозділів античності і середньовіччя, які закріплювали за знаковими носіями і власниками стійкий асоціативний стереотип. Відкриття найбільш раціональної візуально-графічної основи і принципів формотворення в стародавні часи багато в чому визначило формотворчі тенденції сучасних знакових і знаково-графічних систем. Був проведений семіотичний аналіз для означення типових тенденцій, які мають специфічне поєднання ознак, а також для виявлення стійких, існуючих протягом тривалого часу, семіотичних особливостей і проявів, які в подальшому були об’єктом наслідування.


4.1.1. “Елементи ідентифікації в античну добу”. Приведені факти, які доз­воляють стверджувати наявність прикладів ідентифікації вже в античний період. Розглянуто фактологічний матеріал предметно-знакової атрибутики рим­ських легіонів, знаків царської влади на Боспорі, традиції маркування керамічної продукції античних держав, знакові системи банків на античній нумізматиці.


Принцип знакової ідентифікації був в основі вираження індивідуальних ознак і особливостей, притаманних приватним особам, організаціям, соціальним групам, інститутам влади в античні часи, відзначаючи їх певними формотворчими засобами, технологією, матеріалами, семіотичними завданнями, характерним художнім вираженням. Вже в античному періоді знакова символіка різних епонімів визначалася єдністю пластичного складу, послідовністю, упорядкованістю формальних прийомів і засобів виразності.


4.1.2. “Знакова  ідентифікація у середньовіччі”. Досліджуються прояви ідентифікації в контексті предметно-знакових систем різноманітних інститутів середньовічного суспільства. Аналізуються факти використання формально-знакової композиції на функціональній атрибутиці: одязі, житлі, інструментах, майні, транспорті й іншій власності. Вивчається роль, яку відігравала формально-знакова основа в суспільстві середньовіччя.


Встановлено, що предметно-знакові носії вельможного панства, орденська знакова стилістика характеризувалися єдиною мовою графічних форм та сукупністю візуально-зорових засобів, які утворювали у суспільстві стійкий стереотип для певного індивіду, підприємства, організації. Серед спільних формальних ознак, які об’єднували різні предмети у цілісну асоціативно-змістову належність певному власнику (і ототожнювалися з ним) були: індивідуальна формально-знакова основа, певна кольорова палітра, єдина змістова задача, стильова єдність. У ремісничому вироб-ництві знаковою атрибутикою клейма, засобами формальних та стильових ознак виготовлення виробу асоціювалось з певним підприємцем. Цей комплекс візуально-образних засобів персоніфікував чи ідентифікував певних суб’єктів у суспільстві.


Був розглянутий рівень розвитку таких важливих ознак для дизайну, як функціо-нальність, естетика, конструктивність, технологічність, образність, при­сут­ніх вже в епоху середньовіччя.


У ході дослідження було з’ясовано, що прояви знакової ідентифікації фактично були присутні в Європі у ХІ – ХVІ ст.:


1) у високо посадових верствах суспільства: в Європі –  королів, баронів, герцогів, на Русі –  князів, боярів, військового вельможного панства (воєвод, тисяцьких, сотників) у символіці на зброї, одязі, посуду, архітектурних елементах, документах (символіка на печатках, буллах) та іншому майні;


2) у предметно-знаковій основі майна: Папської резиденції римської католицької церкви, монастирів, лицарських орденів, єпископатів, патріарха пра­вославної церкви, митрополій, тощо;


3) в атрибутиці влади й предметно-знаковій основі майна представників міських адміністративно-господарських центрів: бургомістрів, намісників, тиунів, тисяцьких. Ці ознаки були присутні в символіці міської влади, яка контролювала якість торгівлі і візувала законність політичних і юридичних актів, митницьких документів, на карбуванні міських монет, на міських громадських закладах, міській брамі, ключах, прапорі й т. і.;


4) у ремісних підприємствах, гільдіях, цехах, приватних майстернях (в особистих клеймах, у цеховій символіці, на печатках і клеймах гільдій);


5) у предметно-знакових системах вельможного панства (короля, герцога, сюзерена взагалі), орденської знакової стилістики була дотримана спільна мова графічних форм, спільний змістовий образ взаємної співвідносності (відповідності).


Доведено, що спільними формальними ознаками, які об’єднували різні предмети в цілісну асоціативно-змістову належність одному спільному власнику були: форма-льно-знакова основа, спільна кольорова палітра (кольорові сполучення чи набір кольорів), стильова єдність, високий естетичний рівень. Цей комплекс був сукупністю візуально-зорових ознак, які утворювали у суспільстві для певного індивіду, підприємства чи організації стійкий стереотип.


У підрозділі 4.2. “Роль стародавніх знаково-графічних систем у розвитку сучасних систем ідентифікації” показано, що принцип ідентифікації, закладений маркірувальною і штемпельною графікою до Новітньої історії, успішно інтегрований у сучасну технологію пластикових карток. Кредитні і дисконтні, картки експрес-сплати послуг мобільного зв’язку й Інтернету є невід’ємною частиною побуту сучасної людини. Персоналізовані пластикові картки сьогодні є необхідним атрибутом ведення сучасного бізнесу, запорукою безпеки і важливою складовою частиною іміджу будь-якої офіційної компанії.


Стародавні знакові системи в органічному зв’язку з інноваційними технологіями в сучасних ідентифікаційних напрямках виконують важливу функціонально-змістову роль. Інформаційними носіями є новітні полімери, кристали і композитні матеріали, а для ідентифікації активно заручена електроніка.


У підрозділі 4.3. “Функціональні та естетичні ознаки стародавніх знаково-графіч-них систем у сучасному маркуванні, діловодстві, охоронно-пломбуючій системі” розглядаються питання еволюції стародавніх знакових систем у нові форми свого вираження і використання.


Показано, що сучасні маркірувальна і штемпельна графіка грають важливу функціональну роль у діловодстві, ідентифікаційних системах, службах контролю та охорони, в індустріальному виробництві, в численних соціальних програмах, у товарно-грошових стосунках. Маркірувальна графіка виконує важливі інформаційні і правові завдання, поширивши свої функціональні зобов’язання і технологічні можливості. Практично немає таких матеріалів, на яких сьогодні було б неможливим нанесення маркування.


За результатами генетичного аналізу штемпельної графіки з’ясовано, що еволюційним розвитком стародавніх діловодних штампів є сучасні печатки і пломби, які і сьогодні виконують аналогічні функції і завдання. Як відомо, класичні пломби зі свинцю були утворені від двобічних навісних булл середньовіччя. Можна констату-вати, що сучасним засобам пломбування, як і старовинним, притаманна наявність двох якостей: ознак оригінальності і здібності фіксації зовнішніх слідів при своєму несанкціонованому знятті.


Встановлено, що як і в стародавній традиції опечатування, головний зміст пломбування полягає у нерозривному зв’язку законодавчих положень (як змісту маркування) – з печаткою-пломбою як індикатором цілісності об’єкту охорони. Сучасне виробництво пломб характеризує статечна уніфікація і стандартизація її видів на міжнародному рівні.


 


ВИСНОВКИ


1. Виявляючи роль функціонально-ділової графіки у становленні графічного дизайну, здійснено джерелознавчий аналіз, присвячений проблематиці графічних знакових систем. З’ясовано, що окремі напрямки графічних знакових систем є фундаментально дослідженими. Однак жодний з напрямків графічних знакових систем не був концептуально вивчений з позицій мистецтвознавства. Численні графічні знаки, які виконують прикладне призначення в різноманітних галузях науки, техніки, мистецтва, в соціальному і громадському житті, не були узагальнені в єдину систему і не вивчалися в ракурсі графічного дизайну.


2. Функціонально-ділова графіка як складова частина прикладної графіки об’єднує знакові і формально-графічні системи прикладного характеру за загальними художніми, функціональними і технологічними ознаками. До функціонально-ділової графіки віднесено: письмово-інформаційні системи, науково-знакові системи, гераль-дику, маркірувальні системи, знакові системи в торевтиці, штемпельну графіку, картографування, наукову графіку (технічну документацію), грошово-знакові системи, діловодну документацію, культову графіку, релігійні (культові) знакові системи.


3. В штемпільній графіці, як типовій для всієї функціонально-ділової графіки формально-графічній системі структурно і функціонально виділено підсистеми. Кожний клас об’єктів, що був визначений через рід і вид, конструктивно індукційовано. Підсистема об’єктів (чи їх вид) була сформована за принципом технологічної аналогії і тотожності композиційних прийомів. Клас об’єк­тів був визначений за ознаками композиційної побудови. Рід об’єктів був обумовлений регіональним характером. Диференціація об’єктів за групами залежала від періоду їх виконання чи побудови. Між вищевказаними структурними елементами та їх призначенням в функціонально-діловій графіці був виявлений характер взаємовідносин.


Всі вищезазначені структурні елементи класифіковані за такою ієрархічною послідовністю на структурній вертикалі: система об’єктів  – підсистема об’єк­тів (підоб’єкт чи вид підоб’єктів) – клас підоб’єктів – рід – тип – група. Класифікація дозволила розкрити внутрішній зв’язок між групами (класами, родами й т. і.). Формальна класифікація згрупованих об’єктів була заснована на тотожності або ізоморфізмі їх спільних якостей у межах кожного виду, класу, роду, групи.


4. Генетичний аналіз штемпельної і маркірувальної графіки дозволив дослідити періодизацію етапів еволюційного розвитку цих знаково-графічних напрямків, розкрити механізми переходу від початкового до кінцевого стану. Генезис цих основних етапів був досліджений за схемою: народження – формування парадигми явища, розвиток і означення проблематики – кульмінація – стабілізація – спадання з народженням подальшого етапу розвитку. З’ясовано:


а) розвиток родових знаків у процесі об’єднання родів у племінні союзи привів у розвинутому класовому суспільстві до появи ідентифікаційних знаків і геральдичних емблем;


б) маркування керамічних виробів в античні часи захищало торговельні марки від підробок, гарантувало якість і оригінальність продукції, виконувало рекламні завдання;


в) дев’ятсотрічний період амфорного клеймування більше, ніж сотнею виробничих підприємств на території середземноморського і чорноморського басейнів доводить стійку традицію і системний характер маркування керамічних виробів в античні часи;


г) система клейм античного періоду на виробах з кераміки і скла визначала власників підприємств і служби контролю, а знакова атрибутика клейм ремісних виробів середньовіччя мала ознаки особистої авторизації, крім контрольно-пробірних;


д) клеймування ремісних виробів середньовічної Європи не є результатом приватної ініціативи, а закономірним процесом, започаткованим з античних часів і сформованим як традиція у XII – XIV ст. В оригінальному знаку середньовічного клейма ремісних виробів було сформоване і стверджене явище ідентифікаційного знаку як синтезу формального символу підприємства, товарного ярлику і гарантійних зобов’язань.


5. Встановлено, що протягом еволюційного розвитку маркувальної і штемпельної графіки основою морфології типо-стандартів був принцип припустимості формальних традицій, варіативності композиційних схем і удосконалювання технологій.


Традиція маркування промислових виробів, заснована греками, вже в давні часи мала риси технологічної стандартизації. Клеймування було системно організовано. В подальшому відбулася спадкоємність заснованих традицій у частковій зміні формотворчих стандартів середньовіччя. Всі композиційні і формотворчі ознаки античного і середньовічного маркування притаманні сучасній практиці.


Формотворчий рівень маркування і штемпельної графіки X – XIII ст., аналогічно зразкам античних клейм і штемпелів, мав довільний характер. Починаючи з XIV ст., формально-знакова композиція клейм і печаток вже була пластично побудована, геральдично обґрунтована, що свідчить про проектну розробку художніх, композиційних і змістових боків цих знакових систем та офіційне ствердження існуючих типо-стандартів.


Композиції клейм, печаток, штампів як особистих видів промислової графіки, несли самостійне художнє значення. Античні клейма на кераміці, торговельному обладнанні, будівельних матеріалах, інструментах, монетах заклали основу формування графічного дизайну.


6. Виявляючи джерела графічного дизайну на об’єктах функціонально-ділової графіки, в зображальній формі стародавніх знаково-символічних систем, було встановлено, що базові технології роботи з деревиною, шкірою, барвниками, всі види обробки каменю, виготовлення паперу були “відкрити” саме в стародавніх періодах розвитку цивілізації. Технології письма, виготовлення печаток, монет, ярликів, пломб, книг, виконання мап, креслень, перших схем були розроблені майстрами архаїки, античності і середньовіччя. Ці оригінальні та неординарні технологічні принципи, які раніше не існували як природні речі, були естетично осмислені і розроблені як нестандартні рішення при мінімальних витратах.


Стародавні формовідбитки печатної основи з глини, воску, мастики і сургучу підготовили формотворчі стандарти для сучасної практики опечатування і пломбування. В “мокрих печатках” сучасного діловодства також використані морфологічні типо-стандарти стародавньої штемпельної графіки.


Родові тамгообразні знаки були з часом трансформовані в геральдику, писемні та ідентифікаційні знаки. Античні виробничі і контрольні клейма, як і середньовічні клейма приватних майстрів та ремісних гільдій, зумовили типо-стандарти для сучасного маркування промислових товарів, пакування і транспорту.


З’ясовано, що в сучасних візуальних комунікаціях, поліграфії, рекламі використовують продукти писемної графіки як у формі символографії, так і у формі піктографії.


7. Встановлено, що інтеграція знакових систем штемпельної графіки, писемно-знакових систем, маркірувальної графіки в сучасну діловодну практику, промислове маркування і інші соціальні програми відбулася з подальшою технологічною модернізацією, без зміни початкових функціональних принципів, композиційних схем і соціальних завдань. Сучасний графічний дизайн, як і стародавні напрямки функціонально-ділової графіки, трансформує невізуальні змісти в візуальні знаки, однозначно інтерпретує їх художніми і функціональними засобами. Генетичний аналіз маркірувальної графіки відобразив еволюцію товарного знаку як складового елемента графічного дизайну. Порівняльний аналіз стародавніх і сучасних графічних форм штемпельної і маркірувальної графіки виявив ізоморфність композиційних прийомів, тотожність принципів формотворення і пластичних характеристик, що ствердило еволюційну спадкоємність їх формальних ознак. Таким чином, в ході еволюційного розвитку штемпельної і маркірувальної графіки не відбулося докорінних змін цих знакових систем у композиційному, формотворчому, художньому і семантичному аспектах.


8. Виявлено, що на формування сучасних знаків та знакових систем принципово вплинули античні і середньовічні виробничі, ремісні, торгівельні і контрольні клейма, які заклали естетичну, композиційну і функціональну основу. Якщо в давні часи приватні і посадові печатки, особисті клейма, тамгообразні знаки та монограми відігравали для особи ідентифікаційну роль, то сьогодні, в умовах сучасних технологій, знакові системи і їх графічні принципи продовжують виконувати аналогічні функції.


В сучасних ідентифікаційних системах відбулися докорінні зміни в технологічному і прагматичному аспектах, більш ускладнились композиційні і художні прийоми, з’явилось кодування інформації. Поява нових технологій вплинула на формотворення носіїв ідентифікаційних систем і на саму форму ототожнення знаків з суб’єктами, інтегрувала стародавні семіотичні принципи до електронного персоніфікування, зміцнила захист інформації. Новітні технології змінили принцип нанесення інформації та її зчитування. Але морфологія знаків, залучених до сучасних ідентифікаційних систем, принципово не змінилася, як залишилось незмінною і їх функціональне призначення.


 


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины