МУЗИЧНЕ ЖИТТЯ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ М. СТРИЯ ТА РЕҐІОНУ СТРИЙЩИНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ СТОЛІТТЯ – 1939 Р.)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
МУЗИЧНЕ ЖИТТЯ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ М. СТРИЯ ТА РЕҐІОНУ СТРИЙЩИНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ СТОЛІТТЯ – 1939 Р.)
Альтернативное Название: Музыкальная жизнь в поликультурной среде М. Стрый и регионов Стрыйщине (Второй половины XIX века - 1939 Р.)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Вступі обґрунтовується актуальність та доцільність обраної теми, визначається мета, об’єкт, предмет та завдання дослідження, методологічна основа, теоретична та джерельна бази, обумовлюються хронологічні межі, окреслюється наукова новизна, практичне значення дисертації.


        Розділ 1 - Історичні передумови розвитку культурно-мистецьких процесів у Галичині, зокрема на Стрийщині складається з трьох підрозділів. Тут здійснено огляд загальної історії української культури в умовах бездержавної нації, події визвольної боротьби 1918-1923 рр.


Подається характеристика історико-політичних передумов піднесення національної духовності наприкінці ХІХ - поч. ХХ ст. Звертається увага на особливості розвитку культурно-мистецьких процесів Галичини.


1.1. Огляд історико-політичних та суспільно-культурних процесів у Стрию та на Стрийщині в контексті історичного розвитку музичної культури Галичини. Основна увага зосереджується на соціо-культурних подіях та революції 1848 р., "Весни народів", що в Галичині ознаменовується піднесенням українського національного руху. Подається інформація щодо активного національно-політичного, мистецько-культурного життя Стрийщини. Наприкінці XІX ст. Стрийщина вийшла на одне з перших місць в Галичині за інтенсивністю культурно-просвітницької роботи завдяки визначним суспільно-політичним діячам – адвокатові Євгенові Олесницькому, послові Стрийщини в сеймі Галичини і у Віденському парламенті, письменникові о. Олексі Бобикевичу, диригентові та композиторові о. Остапові Нижанківському. Заходами новоутворених товариств "Просвіта", "Міщанська бесіда" було споруджено будівлю Народного дому, при якому почало діяти музично-хорове товариство "Стрийський Боян", очолюване о. Нижанківським. Виходять українські газети і журнали "Стрийський голос", "Господар і промисловість", "Підгірська рада". У роки Першої світової війни Стрий, стає місцем утворення легіону Українських січових стрільців, а в період ЗУНР у Стрию та Стрийщині були добре налагоджені форми державної влади, розвивалось українське шкільництво.


Після поразки українських визвольних змагань Польща не наважувалась офіційно зачиняти українські школи та забороняти організації, однак вводила полонізаційну політику в усіх сферах суспільно-громадського, культурного життя. У таких умовах розвивалось культурно-освітнє, мистецьке життя Стрия і Стрийщини, до другої, набагато жорстокішої радянської окупації 1939 року.


1.2. Загальні тенденції культурно-мистецького життя Галичини. Подається характеристика культурно-мистецького життя Галичини в історичному контексті. Особлива увага приділяється духовенству як творцю історико-культурного процесу. Висвітлюється діяльність композиторів Перемиської школи; утворення "Руської Трійці", видання альманаху "Русалка Дністровая" (1837). Вже з другої половини ХІХ століття у Західній Україні інтелігенцію поповнюють вчителі, юристи, вчені, письменники та чиновники.


Водночас у Галичині активно розвиваються музичні традиції інших народів, передусім австрійців та поляків, подається характеристика їх культурно-мистецької діяльності. З кінця ХVIII століття музикування переходить від салонного домашнього типу до демократичних публічних форм. До Львова приїжджають з концертами знані митці, які часто залишаються в місті, займаються освітньою і концертною практикою.


Виділено історично вагомі періоди для культурного життя Галичини. Революція 1848 року, проголошення Конституції, дає поштовх до національного самовизначення українців, активізації заснування національних установ, що веде до загострення українсько-польського антагонізму. Велику роль на ниві культурно-освітнього відродження та пробудження у населення національної свідомості відіграла творча інтелігенція, яка своєю участю в національно-визвольному русі підтвердила культурну самобутність українців.


1.3. Музичний побут міста Стрия та  Стрийщини та його внесок у розвиток інтелігентських родових традицій краю. В Стрию і на Стрийщині, розвивалися різні форми музичного життя. У цьому підрозділі простежується музичний побут Стрия через інформацію, отриману з архівних документів, музичної періодики, спогадів та описів сучасників, а також на прикладі однієї родини - Нижанківських-Бобикевичів.


Виділяються особливості музичної культури Стрия та регіону другої половини XIX ст.: 1) аматорство, (домашнє музикування), що давало основні кадри виконавців і творців української музики; 2) "родові" музичні традиції; 3) народно-вокальна традиція, котра в той час брала на себе функції професійних організацій; 4) організовані форми музичної діяльності в містах і регіоні, які виникають завдяки  домашньому музикуванню.


В інтелігентських родинах культивувався розвиток музичної діяльності для громади. Розуміючи велику виховну і просвітницьку роль поезії, пісні, свідомі своїх душпастирських і національно-виховних завдань, настоятелі парохій Стрийщини плекали ідею просвітництва через залучення прихожан до хорів, аматорських театрів, товариств "Просвіти" та ін.


В результаті поширення домашнього музикування виникають організовані форми музичної діяльності в регіоні. У 1920-30-і роки відбувається їх оновлення та виявляються позитивні наслідки "родової" музичної традиції.


Рушійною силою діяльності представників української культури регіону (Колесси, Нижанківські, Олесницькі, Бобикевичі та ін.) були їх патріотичні почуття, альтруїзм і жертовність задля досягнення поставленої мети. На цьому шляху вони об’єднувались, досягаючи значних успіхів: першу філію Львівського Вищого Музичного Інституту ім. М. Лисенка невипадково було відкрито саме в Стрию (1913). Відкриття філії знаменувало перехід від побутового музикування до цілеспрямованого плекання професіоналізму.


Розділ 2 – Культура і мистецтво м. Стрия та Стрийщини вміщує дослідження створення та діяльності мистецьких центрів міста та регіону і складається з трьох підрозділів.


2.1. Осередки музично-культурного життя м. Стрия.


2.1.1. Хорове товариство "Боян". На основі архівних матеріалів Стрийського музею ім. О. та Н. Нижанківських, краєзнавчого музею "Верховина", тогочасної періодики висвітлюються проблеми створення, діяльності і значення Стрийського хорового товариства "Боян". Серед усіх інших колективів „Бояну” стрийський вигідно вирізнявся фаховістю хористів, високопрофесійними диригентами, добрим виконавським рівнем.


Одним з активних колективів 80-х рр. ХІХ ст. був молодіжний хор "Академічного братства", діяльність якого розпочалась із артистичних мандрівок. У 1885 р. на чолі товариства став Остап Нижанківський. Завдяки йому хор професійно зріс, а студентські "артистичні прогульки" перетворились у справжні гастрольні поїздки кращих співаків і музикантів. Діяльність хорових колективів, хору "Академічного братства" підготувала ґрунт для створення організації, яка б згуртувала музичні сили краю та піднесла їх на професійний рівень. Цей рух увінчався заснуванням у Львові музично-співацького товариства "Боян". (1891)


На зразок "Львівського Бояна" по всій Східній Галичині почали творитися подібні хорові товариства. Брат Остапа, Володимир Нижанківський у 1894 р., організував у Стрию хор "Кружок музичний", що був аналогічний "Львівському Боянові". 1901 р. його перейменовано на "Стрийський Боян".


Від самого заснування колектив давав значну кількість концертів, був постійним учасником державних та релігійних свят, у відзначенні Шевченківських роковин, ювілейних концертів М. В. Лисенка на Стрийщині. З найвдаліших виступів того часу потрібно виділити концерт у Стрию з творів      Д. Бортнянського при участі О. Мишуги. До програми увійшли 15-ий, 28-ий, 32-ий концерти композитора. Це був один з перших тематичних вечорів у Галичині.


2.1.2. Стрийський Народний Дім. Розкривається історія побудови та діяльності стрийського осередку культури. Через дослідження подій мистецько-культурного життя регіону, робиться висновок, що, незважаючи на постійний політичний антагонізм, населення Стрийщини знаходило порозуміння з іншими національностями власне завдяки мистецтву, а це є  особливістю культурно-мистецького розвитку поліетнічного середовища.


З січня 1901 року "Стрийський Боян" отримує постійне місце для репетицій і концертів – Народний Дім. До цього українська громада для задоволення своїх культурних потреб орендувала єврейський готель "Під чорним орлом" на Ринку, або польський будинок культури "Сокіл".


Спорудження Народного дому в Стрию дало можливість пропагувати і розвивати українську музику у виконанні кращих музик-професіоналів. Про це свідчать репортажі, надруковані в січневих числах "Діла" за 1901 р.


Народний дім став центром духовного життя краю, інспірував заснування філій "Просвіти" по селах, організацію читалень, бібліотек, хорів, театральних груп. Значна увага приділялась економічним питанням. На базі "Просвіти" і Народного дому організувались товариства "Сільський господар", "Молочарська спілка", яка переросла в "Маслосоюз", "Союз кооператив", "Каса задаткова". В Народному домі гуртувались молодіжні організації "Сокіл", "Пласт". Народний дім і "Просвіта" стали центром українського життя Стрийщини, як національно-культурного, так і економічного.


Протягом сорока років Народний дім об’єднував всі українські товариства в Стрию: "Просвіту", "Руське касино" (з 1920 "Українського касино"), український театр, "Стрийський Боян", "Союз українок", а також хору "Міщанської бесіди". На сцені Народного дому відбувались вистави українських галицьких театрів, серед яких театр "Руської бесіди" та театри Стадника і "Заграва" зі Львова, театри з Бережан та Коломиї. Розгорнув свою діяльність істрийський театр під керівництвом Володимира Нижанківського. У 1909 р. слухав у Народному домі спів "Стрийського Бояна" Микола Лисенко, по дорозі з Києва у Німеччину на лікування і дав високу оцінку хорові і його диригентові Остапу Нижанківському.


Поряд з цим у 20-30-х рр. на професійну основу стає композиторська творчість і виконавство. У Народному домі Стрия відбувалися концерти знаменитих музикантів-інструменталістів і співаків. У 20-х роках приїздили М. Голинський, М. Менцинський, Г. Левицька, С.Крушельницька. У 30-х рр. концертували В. Тисяк, М. Дуда, Р. Савицький. 1913 р. у Стрию відкрилась філія Українського Музичного інституту ім. М. Лисенка і деякі класи та зал для пописів знаходились в Народному домі.


Завдання, поставлене перед українською громадою у 1901 р., з успіхом виконувалось і виконується донині, коли у 2001 р. Стрийський Народний дім відсвяткував своє століття. У написі на фасаді будівлі – "Рускому народови" – закладена суть програми, за якою діяла патріотично налаштована громада Стрия.


2.1.3. Польське Співоче Товариство "Ґендзьба" в Стрию. Вперше на архівних матеріалах, документах Варшавської бібліотеки народової, спогадах учасників хору висвітлюється історія та діяльність осередку польської хорової культури Стрия - Польського Співочого Товариства "Ґендзьба" ("Gкdџba")


Історія заснування хору починається від занепаду Музичного товариства ім. С. Монюшка, що припадає на 1904 рік. Тому незабаром зорганізовано чоловічий співочий ансамбль при місцевому товаристві "Sokуі".


Хоча хор і мав на меті пропагування польської музики, складався із досвідчених музикантів та аматорів, все ж, впродовж його творчого шляху постійно траплялися занепади, пов'язані із збайдужінням та непорозуміннями в колективі. Часто змінювалась адміністрація хору, диригенти, що не могло не позначитись на виконавському рівні. Як "Боян" в українському, так і хор "Ґендзьба" активно діяв у польському громадському та релігійному житті Стрийщини, з тією різницею, що для своїх потреб мав державне фінансування. Цей хор віддзеркалював тодішній стан польської співочої культури в цілому у 20-30-х рр. ХХ ст. Попри старання активних діячів культури, польська громадськість прагнула до легкої музики, втрачала зацікавленість традиційною культурою, носіями якої були такі музичні об'єднання, як "Ґендзьба", "Лютня", "Ехо" та ін. Конституційні, правові й державні переваги польської громади зіграли в певному сенсі гальмівну роль. На думку її представників, польська культура в Галичині була захищена від чужих впливів, не піддавалась асиміляції, а тому й не потребувала подібних форм музикування.


2.2. Музичне виховання молоді у міських спеціальних навчальних закладах. (філія ЛВМІ ім. М. Лисенка у Стрию, польська нижча музична школа ім. Ф. Шопена, філія Львівської музичної консерваторії ім. К. Шимановського в Стрию). На основі документів визначається перелік навчальних дисциплін, терміни навчання, особливості викладання,  форми атестування в українських та польських навчальних мистецьких закладах, проведено порівняння їхньої педагогічно-освітньої діяльності.


Організація музичної освіти у Стрию стала можлива завдяки перебуванню тут високоосвічених музикантів і педагогів, які, проводили активну концертну, педагогічну, критичну діяльність, пропагували професійне музичне мистецтво.


Одним з центрів професійної музичної культури Стрийщини стає філія ВМІ ім.. М.Лисенка, яка розміщалася при вул. Трибунальській, в колишньому будинку доктора Євгена Олесницького.


В зв’язку з цим наголошується, що після відкриття Вищого музичного інституту у Львові в 1903 р., від 1913 року стали засновуватись філії ЛВМІ ім. М. Лисенка у містах та містечках Галичини. Їхніми організаторами після Першої світової війни, були композитори Станіслав Людкевич та Василь Барвінський. Першу філію було відкрито в Стрию. Спочатку ці інституції не були залежними від ВМІ у Львові, й організовувались відповідно до конкретних локальних умов, враховуючи склад місцевих музичних сил, наявність викладачів музики, музичного інструментарію, відповідного приміщення, тощо. Ці інституції працювали за розрізненими програмами, тому в 1924-1925 рр. за ініціативою самих же філій проведено централізацію через утворення центральної дирекції й інспекторату для усіх музичних інститутів та для "поодиноких кляс", утворених по різних містах краю.


Стрийська філія на початку своєї діяльності була обмежена у засобах. Першим директором стрийської школи був професор Євген Форостина, викладач географії у стрийських гімназіях. Та зростаюча кількість студентів (елєвів), поповнення професорсько-викладацького складу новими силами випускників Празької та Віденської академій, сприяли професіоналізації Стрийської філії ВМІ.


Школа швидко розвивалася, на навчання зголосились також поляки, німці та євреї, незважаючи на те, що в Стрию вже діяли польські професійні музичні заклади: філія Львівської музичної консерваторії ім. Кароля Шимановського та нижча музична школа ім. Шопена. На вибір впливали кадровий склад та рівень викладання, а також помірна оплата у ВМІ ім. М. Лисенка.


Діяльністю Стрийської філії ЛВМІ ім. М. Лисенка була охоплена чисельна частина молоді Стрия. Значна кількість концертів, різноманітних музичних акцій відповідала зростаючим духовно-культурним потребам краю.


Серед польських вищих музичних навчальних закладів Галичини найбільшим авторитетом у місцевого населення користувалися Консерваторія Галицького (з 1919 року – Польського) музичного товариства (ГМТ-ПМТ), приватний навчальний заклад – Музичний інститут А.Нєментовської (з 1931 року – Консерваторія імені К.Шимановського) у Львові та Консерваторія Музично-драматичного товариства імені С. Монюшка у Станиславові.


У Стрию діяли дві польські музичні школи – приватні, ім. Ф. Шопена та філія консерваторії ім. К Шимановського. Проте, у польських філіях навчання проводилось за дещо облегшеною програмою.


Таким чином, активна і плідна діяльність Львівського вищого музичного інституту ім. М. В. Лисенка, консерваторії Галицького (Польського)     музичного товариства і консерваторії імені К.Шимановського у Львові та філіях сприяла загальному піднесенню музичної культури Галичини.


2.3. Культура і мистецтво етнічних груп Стрия. У підрозділі коротко подається характеристика діяльності польських, німецьких та єврейських осередків культури, здійснюється перелік оркестрів міста, проводиться порівняння з діяльністю подібних українських колективів, їх взаємовпливи у плані мистецького життя. Аналізуються мотиви створення мистецьких одиниць у кожної етнічної групи, що безпосередньо залежало від політичної, економічної та соціокультурної ситуації для кожної національності.


На початку ХХ ст. у Стрию діяли польські музичні товариства "Гармонія" (1880), Музичне товариство ім. С. Монюшка" (1893), українське співоче товариство "Боян" (1894), будинки польської культури "Сокіл" ("Sokуі"), "Зоря" ("Gwiazda"), Залізнична читальня ("Czytelnia Kolejowa").


Центром німецького культурного життя був будинок культури Deutsches Heim”. Хоч на офіційному рівні не відбувалось ніяких об’єднавчих акцій між національними меншинами Стрия, проте музично-мистецьке життя міста надавало можливість громадянам без політичних упереджень спілкуватись на цікаві їм теми, відвідувати мистецькі акції.


До XX-го ст. єврейські громади в Галичині трималися відокремлено. Єврейською спільнотою в Стрию, керував кагал.  Існувало товариство Іврія (“Iwrija”), котре пропагувало єврейську мову та музичне мистецтво. У місті діяв і єврейський музично-драматичний аматорський театр. Єврейське товариство "Іврія" розміщалось у будинку Веніяміна Старка на ринку.


 При кожній з цих інституцій були музичні організації, хори та оркестри, що позитивно вплинуло на якість і кількість концертів та музичних вечорів. До 1939 року у Стрию діяли такі цивільні, військові та гімназіальні оркестри:


- духовий і симфонічний оркестр 53 полку піхоти, джаз-оркестр;


- оркестр Союзу стрілецького об. Зіммермана;


- оркестр "сальоновий" д-ра. Рейфа; (Рейф – один з диригентів “Ґендзьби”);


- оркестр 1-ї ґімназії;


- джаз-бенд 1-ї гімн.;


-  симф. оркестр 2-ї ґімназії, дир. Сємашкєвіч;


- Залізничний оркестр;


- аматорський оркестр польських урядників;


- союз офіцерів резерву, союз підофіцерів – оркестр д-ра Блауштейна;


- оркестр академічного союзу – оркестр М. Таубера;


- Симфонічний оркестр K.P.W.


- духовий оркестр K.P.W.


Таким чином, польські музичні товариства протягом багатьох десятків років були активними учасниками культурно-мистецького життя міста, розвитку оркестрової музики в Галичині.


 


Розділ 3 – Місце музичної культури м. Стрия та Стрийщини у розвитку культурно-мистецьких традицій Галичини складається з двох підрозділів.


3.1. Внесок Стрийщини у розвиток театрального мистецтва Галичини. Театр в Галичині відіграв особливу роль, як своєрідний каталізатор національної ідеї. На широку арену український театр вийшов вперше ще у 1848 р., в час „весни народів”. Від самого початку – заснування професійного театру «Руської Бесіди» (1864), демократичний в своїй основі, він звертався до найширшого населення Галичини. Внесок Стрийщини визначається не лише діяльністю професійного театру ім. Михайла Старицького, але й акторами, художниками, композиторами – вихідцями з регіону.


Стрийщина теж причинилася до розвитку українського театру в Галичині. У 60-70-х рр. деякі стрийські діячі спробували свої сили у драматургії. Найкраще в цій ділянці себе зарекомендували Корнило Устиянович та Омелян Огоновський. Перший став автором трагедії "Ярополк І Святославич", до якої      А. Вахнянин написав музику, О. Огоновському належить дві трагедії для театру: "Гальшка Острозька" та "Федько Острозький", (остання з музикою                       М. Вербицького).


О.Олекса Бобикевич звернувся до жанру сатиричної комедії – "Настоящі" з життя галицьких москвофілів. На початку ХХ ст. професор Стрийської гімназії Євген Форостина створив оперу "Над Дніпром" та оперету в 3-х діях "Ганжа Андибер" до слів І. Зубенка. У цьому творі автор широко використовує популярні народні мелодії, (на жаль, нотних примірників наразі не віднайдено).


Зі Стрийщини походить і пара знаменитих українських акторів - Михайло Коралевич та Іванна Біберович (Коралевич), акторську майстерність якої високо поціновував Іван Франко, а Степан Чарнецький у своїх дослідженнях порівнював її з відомою польською актрисою Геленою Моджеєвською.


При "Міщанській бесіді" було зорганізовано аматорський гурток, який вів о. Олекса Бобикевич. Головою гуртка в цей час був Яків Бойкевич. З 1919 р. Іван Кардаш зорганізував хор і оркестр для потреб гуртка. 1919-1923 рр. вважаються золотою добою у розвитку драматичного гуртка стрийської "Міщанської бесіди".


У 1926 році стрийський аматорський гурток очолює славний в минулому тенор і актор, професійний режисер Василь Коссак, завдяки якому Стрий став "театральним містом", Він перейменував драматичний гурток на "Театр ім. Михайла Старицького в Стрию".


В історії Стрийщини "Театр ім. М. Старицького" був першим українським аматорським театром, який еволюціонував до рівня професійного. Він ставив вистави на всіх сценах краю.


3.2. Основні жанрово-виконавські сфери музично-концертного життя Стрия та Стрийщини. У підрозділі характеризуються дві основні форми публічних концертів, властиві для Галичини у ХІХ – на поч. ХХ ст.: ювілейні свята для вшанування видатних громадських діячів чи установ, відзначення знаменних дат, та концерти розважального характеру, які часто супроводжувались танцювальними вечірками.


Важливою віхою в розвитку концертного життя Західної України стали вечори, присвячені пам’яті Т.Г. Шевченка. Вони дали потужний поштовх композиторській творчості, стимулюючи різні форми мистецького виконавства. З відкриттям філій "Просвіти" та їх читалень при них по селах творились хори. На Стрийщині ще наприкінці XІX ст. діяли регентські курси, для учнів гімназії було організовано курси теорії музики в Стрию.


Показником розвитку хорового виконавства на Стрийщині стають конкурси, започатковані в 1934-му році. Стрийською "Просвітою", яка тепер перебрала на себе від "Бояна" кермо їх організації. Наступні три конкурси відбулись у 1935, 1936 і 1937 роках. Ініціатором і організатором їх проведення був Семен Масний, талановитий диригент та учасник першого журі. У конкурсах щорічно брало участь біля сорока хорів Стрийщини.


Отож, у 20-30-ті рр. музичне мистецтво розвивається у Стрию та регіоні у двох сферах – аматорській та професійній. Знаменним було те, що ці ділянки взаємно доповнювали одна одну. До 1939 року у Стрию викристалізовуються такі форми концертного життя:


- концерти з т. зв. синтетичною програмою (організовувались при читальнях "Просвіти" Стрийщини за участю аматорів та професіоналів - місцевих церковних хорів, акторів чи лекторів зі Стрия, професійних музикантів-інструменталістів та вокалістів);


- хорові концерти, конкурси хорів;


- концерти за участю професорів та учнів філії ЛВМІ ім. М. Лисенка у Стрию;


- гастрольні концерти видатних українських та польських вокалістів.


        Концертне життя Стрийщини урізноманітнюють виступи педагогів філії ЛВМІ ім. М. Лисенка. Особливо пожвавилось професійне виконавство у 30-х рр. Виступи на провінційній сцені українських співаків світової слави Соломії Крушельницької, Олександра Мишуги, Модеста Менцинського вказували на найвищі мистецькі орієнтири.


У Висновках підводиться підсумок дослідження, зосереджується увага на певних особливостях розвитку музичної культури одного з регіонів Галичини в умовах полікультурного середовища, зокрема наголошується, що:


- процес українського національно-культурного відродження зумовив появу організацій, товариств, рухів, політичних партій державницького спрямування;


- напруженість українсько-польських відносин, яка породжувала протистояння, вимагала створення організацій та товариств національного спрямування;


- діяльність інших культурно-просвітницьких музичних інституцій (польського “Галицького музичного товариства”, “Гармонії”, “Лютні”, “Еха”"Ґендзьби"), а також музична діяльність громадських товариств (“Просвіти”, “Етнографічного товариства”, “Академічного братства”, “Зорі”, “Сокола” та інших) були чинниками, що сприяли піднесенню музичної культури регіону.


У дослідженні зроблена спроба висвітлити не лише різні аспекти музичного життя Стрийщини, але й встановити єдність і спадкоємність культурних традицій регіону. Як відомо, професійне мистецьке життя мало найяскравіші форми побутування у великих центрах (Перемишль, Львів). Творчі ідеї випромінювались на провінційні міста, де приймалися і плідно розвивалися в інтелігентських колах українського суспільства. Тому основною особливістю розвитку культурно-мистецьких процесів в регіонах (і, зокрема, Стрийському) було те, що менші регіональні осередки ставали пульсарами культурного життя нації, зберігаючи перейняті досвід та традиції, насамперед завдяки інтелігенції, навіть коли великі центри внаслідок певних суспільно-політичних подій втрачали активність поступу.


Значна кількість представників освіти, адміністративної влади, лікарів були одночасно аматорами і музичної культури. А серед них були і професіонали, які надалі скеровували розвиток музично-культурницьких процесів у професійному напрямку. Це ще раз підтверджує слова Ст. Людкевича про те, що „...українська музична культура це одна з найважніших частин української культури взагалі... яка для нас є справедливо символом національного відродження та якого наша суспільність у Галичині мусить дорожити саме тому, що не має своєї власної держави (виділений шрифт – С. Л.)”.


Вагоме значення для розвитку загальної музичної культури мали і польські музичні товариства та об’єднання, зокрема польський хор «Ґендзьба». Вони вели активну артистичну діяльність, проте простежено певні відмінності у мотивації їхньої творчої праці, що становить особливості саме полікультурного характеру.


Розвиваючись незалежно, обидві мистецькі одиниці утверджували свою мистецьку традицію, що обгрунтовувало самодостатність однієї із націй. У "Бояна" та "Гендзьби" простежуються різні підходи до хорової культури.


 








Слово французького походження: lelмve – учень (О. М.)


 




Припускається, що йдеться про оркестр польського війська (Kapeіa Polskiego Wojska).



 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины